2.1.15. Збір на обов'язкове соціальне страхування. Внески до Фонду сприяння зайнятості населення

Внесення коштів до Фонду соціального страхування Украї­ни відбувається відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26.06.1997 р. (із змінами і доповненнями). Закон визначає порядок справляння та вико­ристання збору на обов'язкове соціальне страхування (в тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Платниками збору на обов'язкове соціальне страхуван­ня можуть бути:

1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об'єднання,- бюджетні, громадські й інші устано­ви та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, розміщені на території іншої, ніж платник зборів, терито­ріальної громади;

3) фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси;

4) фізичні особи, котрі працюють на умовах трудового дого­вору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (по­слуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, котрі не є членами творчих спілок тощо.

За статтею 2 Закону об'єктом оподаткування є: 1) для суб'єктів підприємницької діяльності та їхніх філій, які використовують працю найманих робітників, — фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат за тарифними ставками у вигляді премій, заохочення, у тому числі в натуральній формі, які підля­гають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибут­ковим податком з громадян). До цих витрат не належать ви­трати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, на виплату доходів у формі дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій;

2) для фізичних осіб, котрі не є суб'єктами підприємницької діяльності, та фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, але не використовують працю найманих робітників, — сума оподатковуваного доходу (прибутку).

Сплачується збір на обов'язкове соціальне страхування од­ночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці та зараховується на рахунок Фонду соціального страху­вання України (крім збору на обов'язкове соціальне страху­вання на випадок безробіття). Кошти обов'язкового соціально­го страхування на випадок безробіття зараховуються на окре­мий рахунок Державного бюджету України.

Ставки збору на обов'язкове соціальне страхування (в тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) встановлюються в таких розмірах:

1) для суб'єктів підприємницької діяльності та їхніх філій, які використовують працю найманих робітників, —5,5 відсотка від об'єкта оподаткування (в тому числі 1,5 відсотка від об'єк­та оподаткування на збір на обов'язкове соціальне страхуван­ня на випадок безробіття).

Для підприємств, установ та організацій, в яких працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається окремо за ставкою 1 відсоток від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 5,5 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства. При цьому збір на обов'язкове соціальне страхування, визначе­ний від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів, у пов­ному обсязі зараховується до фонду соціального захисту інвалідів. Для підприємств всеукраїнських громадських орга­нізацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не мен­ше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обо­в'язкове соціальне страхування визначається за ставкою 1 відсо­ток від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

2) для фізичних осіб, котрі не є суб'єктами підприємницької діяльності та фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, але не використовують працю найманих робітників, -0,5 відсотка від об'єкта оподаткування тільки на збір на обо­в'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Зайнятість населення, яке живе на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціаль­но-економічної політики, спрямованої на задоволення його по­треб у добровільному виборі виду діяльності, на стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задово­ленням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, котрі живуть на території держави на законних підставах:

а) працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організа­ціях, незалежно від форм власності, в міжнародних та інозем­них організаціях в Україні і за кордоном;

б) громадяни, котрі самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудо­вою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фер­мери та члени їхніх сімей, що беруть участь у виробництві;

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану поса­ду в органах державної влади, управління та громадських об'єд­наннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Націо­нальній гвардії України, Службі безпеки України, Прикордон­них військах України, військах внутрішньої та конвойної охо­рони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України або несуть альтернативну (невійсько­ву) службу;

д) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навча­ються в денних загальноосвітніх школах і у вищих навчаль­них закладах;

е) працюючі громадяни інших країн, котрі тимчасово пере­бувають в Україні й виконують функції, не пов'язані із забезпе­ченням діяльності посольств і місій.

Безробітними визнаються працездатні громадяни праце­здатного віку, котрі через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстро­вані у державній службі зайнятості як такі, що шукають робо­ту, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Безробітними не можуть бути громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, котрі працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи та організації або у зв'язку із скоро­ченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеці­альності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового харак­теру, що не потребує професійної підготовки;

в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шу­кають роботу;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, ма­ють право на одержання допомоги по безробіттю.

Коли не має підходящої роботи, рішення про надання гро­мадянам статусу безробітних приймається державною служ­бою зайнятості за їхніми особистими заявами з восьмого дня після реєстрації в центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться по пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби -військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Слідуючи принципам державної політики України зайня­тості населення — таким, як забезпечення рівних можливостей усім громадянам незалежно від походження, соціального і май­нового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб, як сприяння забезпеченню ефективної зай­нятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва тощо було створено Дер­жавний фонд сприяння зайнятості населення.

Державний фонд сприяння зайнятості населення утворюєть­ся для фінансування передбачених програмами зайнятості на­селення заходів:

- з професійної орієнтації населення, професійного навчання вивільнюваних працівників і безробітних, із сприяння в пра­цевлаштуванні їх, з виплати допомоги по безробіттю, з матері­альної допомоги по безробіттю;

- з надання безпроцентної позики безробітним для зай­няття підприємницькою діяльністю;

- із створення і розвитку навчально-матеріальної бази, інформаційно-обчислювальних центрів, центрів профорієнтації, підготовки і навчання працівників, для придбання службових приміщень та власних підприємств служби зайнятості;

- з організації додаткових робочих місць у галузях на­родного господарства;

- з утримання працівників служби та інших витрат, по­в'язаних із соціальним захистом права громадян держави на працю;

- з відшкодування Пенсійному фонду України витрат, по­в'язаних із достроковим виходом працівників на пенсію.

Державний фонд сприяння зайнятості населення відповід­но до Закону України від 01.03.1991 р. «Про зайнятість насе­лення» є загальнодержавним позабюджетним цільовим фон­дом, самостійною фінансовою системою і утворюється на дер­жавному та місцевому рівнях за рахунок:

- асигнувань державного і місцевих бюджетів, розмір яких встановлюється Верховною Радою України;

- зборів на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

- коштів служби зайнятості, отриманих від надання плат­них послуг підприємствам та організаціям, і частини прибутку підприємств, установ та організацій, що створюються держав­ною службою зайнятості.

Розпорядником коштів державного фонду сприяння зай­нятості є державна служба зайнятості.

Держава створює умови незайнятим громадянам у понов­ленні їхньої трудової діяльності та забезпечує їм такі види ком­пенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підго­товки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіт­тю, матеріальної допомоги по безробіттю;

г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім'ї з урахуванням наявності осіб похилого віку та неповнолітніх дітей, котрі перебувають на його утриманні.

Право на допомогу по безробіттю мають незайняті (непра­цюючі) громадяни, визнані у встановленому порядку безробіт­ними. Допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина в державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів про­тягом двох років; для осіб передпенсійного віку — до 720 ка­лендарних днів, а громадянам, котрі бажають відновити трудо­ву діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, котрі вперше шукають роботу, допомога по безро­біттю виплачується не більше 180 календарних днів.

Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі до 75 відсотків встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ct. 5 Закону України «Про збір на обов'язко­ве соціальне страхування» введено збір на обов'язкове соціаль­не страхування на випадок безробіття.

Платниками збору є:

- суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об'єднання, бюджетні, громадські й інші устано­ви та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи плат­ників збору, що не мають статусу юридичної особи, розташо­вані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної гро­мади;

- фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси;

- фізичні особи, які працюють на умовах трудового догово­ру (контракту), та фізичні особи, які виконують роботу (послу­ги) згідно з цивільно-правовими договорами, у тому числі чле­ни творчих спілок, творчі працівники, котрі не є членами твор­чих спілок тощо.

Ставки збору на обов'язкове соціальне страхування на ви­падок безробіття до Державного фонду сприяння зайнятості населення та об'єкти оподаткування визначено Законом Украї­ни «Про збір на обов'язкове соціальне страхування».