9.1. Методичні поради до вивчення теми
В межах світової економічної системи між національними ринками та їх суб’єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини. Важливою складовою цих відносин виступає міжнародна інвестиційна діяльність, пов’язана з вивозом капіталу.
Капітал є одним із факторів виробництва – ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг.
Міжнародний рух факторів виробництва (капіталу, ресурсів, робочої сили) регулюється тими ж законами, що і міжнародна торгівля товарами: фактори переміщуються в ті країни, де за них більше платять (вище процентна ставка, заробітна плата, ліцензійні платежі тощо).
Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення за кордон певної вартості і товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.
Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв в насиченні внутрішнього ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на національному поприщі не приносить прибутку, або веде до його зменшення. Пошук сфер прибуткового вкладення капіталу штовхає за межі національної економіки. В основі міжнародного руху капіталу лежать також процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і поглиблення міжнародних економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами. Серед інших причин вивезення капіталу: відмінності у витратах виробництва, бажання обійти тарифні і нетарифні обмеження, захистити свій капітал від інфляції, непередбачуваності економічної і політичної ситуації в країні, прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни тощо.
З іншого боку, завжди є країни, в яких відчувається дефіцит інвестиційних ресурсів, капіталу в грошовій формі. Також країни можуть прагнути залучити іноземні технології в національне виробництво, підвищити його науково-технічний і технологічний рівень, здійснити структурну перебудову в напрямі експортоорієнтованих та високотехнологічних галузей. Причиною ввезення капіталу може бути і намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці.
Особливо гостру потребу в додаткових ресурсах капіталу відчувають країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою, країни, в яких відбуваються структурні перетворення. Як правило, в таких країнах нагромадження власного капіталу недостатні.
Отже, основною причиною міжнародного руху капіталу виступають відмінності в обсязі отриманого прибутку, доступі до технологій тощо. Поряд з цим діють і інші чинники, на яких акцентують увагу різні теорії:
Теорія ринкової влади С.Хаймера - субєкт інвестиційної діяльності, який вивозить капітал, керується прагненням домінувати на ринку та досягнути ринкової влади. Закордонне інвестування здійснюється з метою придушення конкуренції і збереження контролю над ринком. Практикуються і так звані “захисні інвестиції”: створення за кордоном виробничих потужностей, що є мало не збитковими, зі свідомою метою підриву позицій конкурентів на цих ринках.
Теорія інтерналізації – кожна фірма переслідує мету мінімізації трансакційних витрат (витрат на укладання угод). Зі зменшенням трансакційних витрат операції фірм починають набирати “внутрішнього характеру”, тобто відбувається інтерналізація ринків. Мета мінімізації транскацій залишається основним мотивом переведення діяльності за кордон.
Концепція конкурентоспроможності галузі - пояснює міжнародний рух капіталу посиленням конкуренції технологічного характеру між субєктами ринку капіталів.
Концепція технологічного нагромадження розглядає міжнародний рух капіталу як наслідок розвитку технології, інноваційного процесу. Фірма створює нові технології з метою закріплення контролю і власності на основі своїх специфічних технологічних переваг.
Концепція оборони національного суверенітету грунтується на тому, що зростання зарубіжних інвестицій у національній економіці може спричинити зменшення частки внутрішнього виробництва. Саме тому уряди дотримуються політики протидії розширенню впливу країн-експортерів капіталу або регулюють експорт-імпорт капіталу.
Концепція валютного простору – головним стимулом переведення виробничих потужностей (капіталу в матеріальній формі) за кордон є наявність конкурентних переваг щодо країни-реципієнта. Такі переваги мають інвестори з країн із більш сильною валютою, ніж валюта країн-реципієнтів.
Інфраструктура міжнародного ринку капіталів складається з:
-
кредитних інститутів, що приймають вклади і задовольняють потреби в інвестиційних кредитах;
-
кредитних інститутів, що ведуть справи клієнтів на біржах;
-
інвестиційних фондів і компаній, що вкладають отримані кошти в цінні папери, диверсифікуючи вклади з метою зменшення ризику;
-
великих підприємств, що виступають на міжнародному ринку в якості самостійних субєктів;
-
страхових компаній;
-
громадських емітентів;
-
інвестиційних банків, які для зменшення ризику вводять програми торгівлі цінними паперами.
Вивіз капіталу – найбільш характерна риса міжнародних економічних процесів ХХІ сторіччя, коли темпи його зростання почали перевищувати темпи зростання міжнародної торгівлі. В сучасних умовах збільшується кількість країн, що беруть участь в іноземних інвестиціях. До цього процесу підключаються країни Південно-Східної Азії, Центральної і Східної Європи, хоча частка останніх в русі іноземних інвестицій залишається невеликою.
Змінюються напрямки руху капіталу: якщо раніше, до другої світової війни, капітал рухався переважно у слаборозвинені країни (колонії), то тепер три чверті всіх іноземних інвестицій приходиться на розвинені країни світу. Країни, що переважно приймають капітал: США, Ірландія, Португалія, Італія, Велика Британія, Туреччина, країни, що розвиваються. Країни, які переважно вивозять (нетто-інвестори) - Японія, Франція, Німеччина. Якщо до 1985 року лідером у здійсненні іноземних інвестицій вважалися США, то тепер – країни Європейського Союзу, Японія.
Зазнають змін і форми руху капіталу: переважає вивіз портфельних інвестицій, зростає роль держави, яка сама часто виступає інвестором, а також стимулює, контролює інвестиційну діяльність. Велику роль в міжнародному русі капіталів відіграють транснаціональні банки (ТНБ) і транснаціональні корпорації (ТНК).
Форми міжнародного руху капіталу:
За джерелами походження –
1) офіційний (державний);
2) приватний (недержавний) капітал.
За характером використання коштів:
-
підприємницький;
-
позичковий (міжнародний кредит);
-
міжнародна економічна допомога.
За термінами вивезення капіталу:
-
короткостроковий (до одного року);
-
середньостроковий (більше одного року);
-
довгостроковий (більше 3 років).
За типом фінансових зобовязань:
-
кредитні операції;
-
інвестиційні операції.
За цілями використання:
-
прямі інвестиції;
-
портфельні інвестиції.
Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.
Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:
-
прямі іноземні інвестиції;
-
портфельні іноземні інвестиції.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.
Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.
ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :
а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);
б) реінвестування прибутку;
в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.
Інвестування може здійснюватися різними методами:
-
через розвиток контрактних форм співробітництва;
-
злиття і придбання підприємств;
-
створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств.
Контрактні (неакціонерні) форми інвестування:
-
Експорт-імпорт – торгівля товарами та послугами - найпростіша форма проникнення на міжнародні ринки.
-
Ліцензування – купівля-продаж права на нематеріальну власність (патенти, авторські права, програми, торгові марки, ноу-хау) на певний період. Цей спосіб організації виробництва за кордоном, котрий зводить до мінімуму капітальні витрати, забезпечує одержання в обмін на ліцензію активів інших фірм або доходів з ринків, недоступних для експорту або інвестицій. Плата за ліцензію може бути у формі: роялті – періодичних платежів у вигляді фіксованих ставок (3-5%) від доходу, повязаного з комерційним використанням ліцензії, або паушальних платежів – одноразових платежів за ліцензію.
-
франчайзинг – це передача продавцем (франшизером) права на використання своєї торгової марки покупцю (франшизі). Торгова марка для бізнесу покупця є найбільш важливим активом, завдяки чому продавець надає постійну допомогу покупцю в його бізнесі. Історія франфайзинга починається з ХІХ століття. В США 35% обороту роздрібної торгівлі – це франчайзинг (у Європі – 10%). Ця система охоплює майже всі види послуг, у тому числі ресторани і кафе, автосервіс тощо.
-
контракти на управління – є засобом, за допомогою якого фірми можуть надіслати частину свого управлінського персоналу для надання підтримки фірмі в іншій країні або надання спеціалізованих управлінських функцій на певний період за встановлену плату. Талановиті менеджери – найважливіший актив фірми.
-
підрядне виробництво - звязки на основі внутрішньогалузевої спеціалізації. В його основі лежить поглиблення міжнародного поділу праці та внутрішньогалузевої спеціалізації (не за кінцевою продукцією, а деталями, вузлами, комплектуючими виробами, технологічними процесами). В сучасному машинобудуванні тільки 15-20% усіх деталей є оригінальними, решта – взаємозамінні, їх виробництво виокремлюється в процесі розвитку промислової кооперації.
-
“проекти під ключ” – це укладання контрактів на будівництво підприємств, які передаються власникові для експлуатації у стані їх повної готовності. Це можуть бути фірми-виробники промислового устаткування, будівельні фірми, консалтингові фірми, державні установи по виробництву певного виду продукції.
Привабливість контрактних форм інвестування полягає у тому, що вони здатні захистити активи фірм. Проте, вони можуть породжувати проблеми:
а) втрату контролю;
б) можливе неадекватне використання ліцензій;
в) можуть породжувати майбутніх конкурентів.
Тому, набуваючи досвіду, фірми збільшують свою безпосередню участь в міжнародних операціях через поширення інвестиційної діяльності, головним чином через створення власних зарубіжних фірм та у формі спільного підприємництва.
Власні зарубіжні фірми створюються за кордоном у вигляді:
-
дочірньої компанії (subsidiary) – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом. Контролює її батьківська компанія, яка володіє частиною акцій або всім капіталом;
-
асоційованої(змішаної) компанії (associate) – відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської фірми, якій належить суттєва, але не основна частина акцій. Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому – компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.
-
відділення (branch)– не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі. Відділення можуть мати форму представництва головної компанії за кордоном, партнерства, у тому числі і з місцевими підприємцями, рухомого майна (кораблі, літаки, нафтові платформи), що належить головній компанії і функціонує за кордоном не менше 1 року.
- Кафедра міжнародної економіки навчально-методичний посібник
- Зав. Кафедри____________ проф. Джаман м.О.
- 1. Вступ
- 2. Навчальна програма дисципліни Змістовний модуль №1 Конкурентоспроможність національної економіки
- Тема 1. Міжнародна економічна система
- Тема 2. Національні економіки та їх взаємодія
- Тема 3. Міжнародна економічна діяльність
- Змістовний модуль № 2 Міжнародна економічна система та міжнародна торгівля
- Тема 4. Теорії міжнародної торгівлі
- Тема 5. Світовий ринок товарів і послуг
- Тема 6. Міжнародний науково-технологічний обмін
- Тема 7. Міжнародна торгова політика
- Змістовний модуль №3 Міжнародні економічні відносини
- Тема 8. Світовий фінансовий ринок
- Тема 9. Прямі інвестиції та міжнародне виробництво
- Тема 10. Міжнародне портфельне інвестування
- Тема 11. Міжнародний кредит
- Тема 12. Світовий ринок праці
- Змістовний модуль №4. Міжнародна міграція робочої сили та міжнародні фінанси
- Тема 13. Міжнародна трудова міграція
- Тема 14. Теорії валютних курсів
- Тема 15. Світовий валютний ринок
- Тема 16. Світова валютна система
- Тема 17. Міжнародні розрахунки
- Тема 18. Платіжний баланс та макроекономічна рівновага
- Змістовний модуль №5 Міжнародна економіка
- Тема 19. Міжнародна регіональна інтеграція
- Тема 20. Європейська економічна інтеграція
- Тема 21. Глобалізація економічного розвитку
- Тема 22. Інтеграція України в світову економіку
- 3. Тематичний план дисципліни
- 4. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни
- Тема 1. Міжнародна економічна система
- 1.1. Методичні поради до вивчення теми
- 1.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 1 Питання для обговорення
- 1.3. Термінологічний словник
- 1.4. Інформаційні джерела
- Тема 2. Національні економіки та їх взаємодія
- 2.1. Методичні поради до вивчення теми
- 2.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 2 Питання для обговорення
- 2.3. Термінологічний словник
- 2.4. Інформаційні джерела
- Тема 3. Міжнародна економічна діяльність
- 3.1. Методичні поради до вивчення теми
- 3.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 3
- Модульний контроль 1 (комплексна контрольна робота за темами 1-3)
- 3.3. Інформаційні джерела
- Тема 4. Теорії міжнародної торгівлі
- 4.1. Методичні поради до вивчення теми
- 4.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 4
- Семінарське заняття 5
- 4.3. Інформаційні джерела
- Тема 5. Світовий ринок товарів і послуг
- 5.1. Методичні поради до вивчення теми
- 5.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 6
- Семінарське заняття 7
- Семінарське заняття 8
- 5.3. Інформаційні джерела
- Тема 6. Міжнародний науково-технологічний обмін
- 6.1. Методичні поради до вивчення теми
- 6.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 9
- 6.3. Інформаційні джерела
- Тема 7. Міжнародна торгова політика
- 7.1. Методичні поради до вивчення теми
- 7.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 10
- Семінарське заняття 11
- Модульний контроль 2 (тестування за темами 1-7)
- 7.3. Термінологічний словник
- 7.4. Інформаційні джерела
- Тема 8. Світовий фінансовий ринок
- 8.1. Методичні поради до вивчення теми
- 8.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 12
- Інформаційні джерела
- Тема 9. Прямі інвестиції та міжнародне виробництво
- 9.1. Методичні поради до вивчення теми
- 9.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 13
- 9.3. Інформаційні джерела
- Тема 10. Міжнародне портфельне інвестування
- 10.1. Методичні поради до вивчення теми
- 10.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 14
- 10.3. Інформаційні джерела
- Тема 11. Міжнародний кредит
- 11.1. Методичні поради до вивчення теми
- 11.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 15
- Семінарське заняття 16
- 11.3. Інформаційні джерела
- Тема 12. Світовий ринок праці
- 12.1. Методичні поради до вивчення теми
- 12.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 17
- Модульний контроль 3 (комплексна контрольна робота за темами 1-12)
- 12.3. Термінологічний словник
- 12.4. Інформаційні джерела
- Тема 13. Міжнародна трудова міграція
- 13.1. Методичні поради до вивчення теми
- 13.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 18
- Семінарське заняття 19
- 13.3. Термінологічний словник
- 13.4. Інформаційні джерела
- Тема 14. Теорії валютних курсів
- 14.1. Методичні поради до вивчення теми
- 14.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 20
- Семінарське заняття 21
- 14.3. Інформаційні джерела
- Тема 15. Світовий валютний ринок
- 15.1. Методичні поради до вивчення теми
- Валютні ринки в сучасному розумінні склалися в XIX ст. Цьому сприяли наступні передумови:
- Розвиток міжнародних економічних зв’язків
- Основні особливості сучасних валютних ринків:
- 15.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 22
- Семінарське заняття 23
- 15.3. Інформаційні джерела
- Тема 16. Світова валютна система
- 16.1. Методичні поради до вивчення теми
- Паризька валютна система (1867 р.) - система золотого стандарту
- 16.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 24
- Семінарське заняття 25
- Семінарське заняття 26
- 16.3. Інформаційні джерела
- Тема 17. Міжнародні розрахунки
- 17.1. Методичні поради до вивчення теми
- 4. Відкритий рахунок
- 17.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 27
- Семінарське заняття 28
- 17.3. Термінологічний словник
- 17.4. Інформаційні джерела
- Тема 18. Платіжний баланс та макроекономічна рівновага
- 18.1. Методичні поради до вивчення теми
- 18.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 29
- Семінарське заняття 30
- Семінарське заняття 31
- Модульний контроль (тестування за темами 13-18)
- 18.3. Термінологічний словник
- 18.4. Інформаційні джерела
- Тема 19. Міжнародна регіональна інтеграція
- 19.1. Методичні поради до вивчення теми
- Форми міжнародної регіональної економічної інтеграції
- 19.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 32
- Семінарське заняття 33
- Семінарське заняття 34
- 19.3. Інформаційні джерела
- Тема 20. Європейська економічна інтеграція
- 20.1. Методичні поради до вивчення теми
- 20.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 35
- Семінарське заняття 36
- Семінарське заняття 37
- 20.3. Інформаційні джерела
- Тема 21. Глобалізація економічного розвитку
- 21.1. Методичні поради до вивчення теми
- 21.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 38
- Семінарське заняття 39
- Семінарське заняття 40
- 21.3. Термінологічний словник
- 21.4. Інформаційні джерела
- Тема 22. Інтеграція України у світову економіку
- 22.1. Методичні поради до вивчення теми
- 22.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 41
- Семінарське заняття 42
- Семінарське заняття 43
- Модульний контроль 5 (тестування за темами 1-22)
- 22.3. Інформаційні джерела
- 5. Індивідуальні завдання (навчально-дослідні проекти) для самостійної роботи студента та методичні рекомендації до їх виконання
- Різні типи класифікацій країн за рівнем соціально-економічного розвитку.
- Оформлення курсової роботи
- 6. Карта самостійної роботи студента карта самостійної роботи студента
- Карта самостійної роботи студента
- 7. Порядок і критерії оцінювання знань студентів
- 7.1. Поточне оцінювання знань
- Перелік питань з підготовки до поточного модульного контролю Модуль 1. Конкурентоспроможність національної економіки (Комплексна контрольна робота за темами 1-3)
- Модуль 2. Міжнародна економічна система та міжнародна торгівля (Тестові завдання за темами 1-7)
- Модуль 3. Міжнародні економічні відносини (Комплексна контрольна робота за темами 1-12)
- Модуль 4. Міжнародна міграція робочої сили та міжнародні фінанси (Тестові завдання за темами 13-18)
- Модуль 5. Міжнародна економіка (Тестові завдання за темами 1-22)
- 7.1.1. Поточне оцінювання знань в 4 семестрі
- 7.1.2. Поточне оцінювання знань в 5 семестрі
- 7.2. Підсумкове оцінювання знань студентів
- Приклад побудови екзаменаційного білету
- Порядок проведення іспиту. Критерії оцінки знань під час іспиту
- 7.3. Загальна підсумкова оцінки з дисципліни
- Шкала нарахування підсумкових балів