Орлюк О

547 Глава 21. Правове регулювання публічних видатків

Відповідно до ст. 8(і Бюджетного кодексу України розмежу-нліііія видів видатків між місцевими бюджетами здійснюють па основі принципу субсидіарпості з урахуванням критеріїв повно ти падання послуги та наближення її до безпосереднього спожп нача. Із бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднані, здійснюються нидатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забез печують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до спожп вачів.

Із бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів фінансуються бюджетні установи та заходи, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою всім громадянам України. У свою чергу, видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України, здійснюється з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. Із бюджетів міст Києва та Севастополя фінансуються всі три передбачені групи видатків.

Слід зауважити, що саме у сфері видаткової діяльності в бюджетних відносинах можуть застосовуватися договори. Зокрема, Бюджетний кодекс закріплює можливість укладення угод та договорів на передачу видатків на виконання повноважень (па міжбюджетний трансфер) та про надання субвенції: на виконання інвестиційних проектів із місцевих бюджетів; па утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування. Договори, що укладаються між органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування па різних рівнях, спрямовані па реалізацію ряду функцій, зокрема виконання делегованих повноважень, заповнення прогалин у законодавчому регулюванні, виконання цільових програм зі взаємодії різних органів, що мають різні функції. При цьому в юридичній літературі звертають увагу па адміністративну природу таких договорів. Водночас підкреслюють, що застосування договірного методу регулювання відносин у бюджетній сфері неможливе з огляду па те, що можливість побудови відносин на договірній основі має декларативний характер. А це не притаманне фінансовому праву, де використовують прямі вказівки. Крім того, зауважують про неефективність

35*

Содержание