39. Майнове оподаткування в Україні: склад, структура, відмінність та спільні риси податків

Майновий податок - прямий податок з юридичних чи фізичних осіб, об'єктом оподаткуван-ня якого є рухоме й нерухоме майно.

До майнових податків, які справляються в Україні та які тільки передбачається ввести, належать: податок на майно підприємств, податок на нерухоме майно громадян, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Як свідчить назва цих податків, об’єктом оподаткування тут є майно.

Джерелами сплати цих податків є особистий дохід громадян або доход (прибуток) підприємств. Податки цієї групи поповнюють дохідну базу бюджетів усіх рівнів.

При введені одночасно і прибуткового, і майнового оподаткування необхідно, по-перше, застосовувати помірковані ставки для обох податків. По-друге, можливе виключення із оподаткованого доходу сум майнових податків. Такий підхід має врівноважити податковий тягар для всіх членів суспільства. Звісно, в умовах, коли особиста і приватна власність проголошувались мало не протизаконними, і податки на майно були відповідно дискримінаційно спрямовані. Однак у нинішніх умовах постала необхідність створити повноцінного власника, багатство якого – основа багатства суспільства. Тому майнові податки мають застосовуватись як доповнення до прибуткового оподаткування і тільки як інструмент повнішого стягнення податків, а не як фінансовий важіль, спрямований проти формування власника і власності.

На відміну від прибуткового при майновому оподаткуванні можливості приховування об’єкта оподаткування й ухилення від повної сплати податку незначні (якщо, звичайно, об’єкти власності суттєві – будівлі, транспортні засоби, а не дріб’язок). Крім грошової оцінки, об’єкт оподаткування може мати фізичний вимір, що спрощує його облік і нарахування податку. Для стягнення цих податків не обов’язкова наявність високопрофесійного податкового апарату, тому ця форма податків широко застосовується при місцевому оподаткуванні.

Недоліком майнових податків є обмежена регулююча функція. Якщо вона і діє, то тільки як фінансовий тиск проти власника, бо для того, щоб не платити такі податки, треба не бути власником.

40. Пільгове оподаткування та його реалізація в Україні.

41- ПДВ в системі непрямих податків: сутність, фіскальна і регулююча роль.

Сутність ПДВ розкривається через систему функцій, які йому притаманні. Найпоширенішою є думка про те, що дана податкова форма виконує фіскальну та регулювальну функції.

Фіскальна функція ПДВ полягає в мобілізації надходжень шляхом справляння даного податку від громадян до бюджету. Фіскальні переваги ПДВ полягають в його високій дохідності – він має широку податкову базу, і практично кожна особа сплачує цей податок незалежно від того, який дохід одержує.

Однак крім фіскальної функції існують ще й регулятивні властивості ПДВ. Важливою є регулювальна функція ПДВ, адже його застосування впливає на інфляцію та ціноутворення. Податок на додану вартість, як специфічні акцизи та мито, включають у ціну товару, тобто наділені властивостями впливати на ціно-утворювальні механізми в суспільстві, адже на суму акцизів відповідно зростає ціна товарів.

Крім цін, ПДВ стосується й інших сторін економічного життя: розподілу доходів, процесу нагромадження та інвестицій, ефективності виробництва, зовнішньої торгівлі, розвитку державного сектора, управління економікою – тобто має досить чітко виражену економічну функцію.

Серед функцій, притаманних ПДВ, окремі вчені виділяють розподільчу – суть її полягає в тому, що до бюджету вилучається частина доходів від високорентабельних видів діяльності, яка потім спрямовується у збиткові, але важливі для життя суспільства сфери економіки.

За допомогою системи податкових пільг реалізується стимулююча функція ПДВ. Вона, насамперед, проявляється в зовнішньоекономічній діяльності,

шляхом застосування нульової ставки ПДВ на експортну продукцію. Використання цієї функції сприяє закріпленню та розширенню присутності підприємств України на світовому ринку.

Таким чином, сутність і роль податку на додану вартість в економічній системі держави розкривається на основі функцій, що притаманні даній податковій формі, тобто він забезпечує надійні та стабільні бюджетні надходження, дає змогу оперативно реагувати на необхідність додаткових доходів простим підняттям ставки податку, а також впливає на споживання й доходи суб’єктів господарювання.

42. Характеристика основних нововведень при оподаткуванні податком на додану вартість, передбачених Податковим Кодексом України.

Основні нововведення:

‘’звільнено від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти;

‘’виключено норму погашення податкового векселя шляхом заліку сум бюджетного відшкодування;

‘’запроваджено поступове зниження розміру ставки податку до 17 відсотків (2011р. - 20 відсотків; 2012р. - 19 відсотків; 2013р. - 18 відсотків; 2014р. - 17 відсотків);

‘’збільшено термін, за яким зберігається право включення податкових накладних до податкового кредиту з 3 звітних місяців до 12 місяців;

‘’збільшено термін сплати сум податкового зобов'язання, зазначених у поданій платником податковій декларації з п'яти робочих днів до десяти календарних днів;

‘’запроваджено звітний (податковий) період один календарний місяць;

‘’поширено спеціальний режим оподаткування на суб'єктів господарювання юридичних осіб, які реалізують зареєстровані в установленому Кабінетом Міністрів України порядку інвестиційні проекти, з інвестицією, що еквівалентна не менш як 3 млн. дол. США (для малих підприємств - не менш як 500 тис. дол. США), на основі енергозберігаючих, екологічно прийнятних та високих технологій, пов'язаних з модернізацією діючих та створенням нових виробництв (підприємств) і спрямованих на збереження та створення нових робочих місць;

‘’передбачено у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, в межах договорів що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування визначати позитивну різницю між ціною продажу та ціною придбання таких товарів

43- Платники та ставки ПДВ, методи обчислення.

Платники ПДВ:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку .

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку

покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України .

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій,

пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави .

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг

підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності,

що перебувають у підпорядкуванні платника податку .

Ставки. Згідно Податкового кодексу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року - 17 відсотків.

Також необхідно відзначити ,що існують певні категорії операцій,що мають різні умови оподаткування:

1)операції,що оподатковуються за основною ставкою (зараз 20%);

2) операції, що оподатковуються за 0% ставкою.

3) операції,звільнені від оподаткування,

4)операції,що не є обєктом оподаткування.

Існують такі основні методи обчислення доданої вартості:

1)Прямий (балансовий)- Спочатку обчислюється сума доданої вартості, а потім до її величини застосовується певна ставка податку.

2) Адитивний- Ставка податку застосовується до кожної складової доданої вартості окремо, а потім отримані результати підсумовуються

3) Метод вирахувань, (непрямий)- Передбачає визначення суми ПДВ до сплати в бюджет як

різниці між податковим зобов’язанням та податковим

кредитом