8. Фінансове право. Правове регламентування фінансових відносин

Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, які регулюють фінансові відносини та фінансову діяльність у суспільстві. Фінанси — це у відповідний спосіб організована сукупність обмінно-розподільних і перерозподільних відносин. Основною формою їх організації є саме фінансове право. Крім того, організація фінансових відносин може здійс­нюватися на основі різноманітних інструкцій та положень, однак вони мають, як правило, відомчий характер.

Фінансове законодавство охоплює усі сфери і ланки фінансо­вої системи й усі форми і методи фінансової діяльності, які під­лягають правовій регламентації. Загалом його можна поділити на дві частини: законодавчі акти, та закони.

До першої частини належать законодавчі акти, що регламен­тують фінансові відносини на макрорівні та взаємозв'язки фінан­сів суб'єктів підприємницької діяльності з державними фінанса­ми та інституціями фінансового ринку. Це закони про бюджетну і податкові системи, державний борг, центральний банк, банки і банківську діяльність, страхування, цінні папери і фондову бір­жу, інвестиційну діяльність. Сюди також належать закони, що регламентують окремі види фінансових операцій — про заставу, лізинг та ін., й закони з окремих видів податків та платежів до бюджету і цільових фондів. До другої групи відносять закони, що регламентують діяльність, у тому числі й фінансову, суб'єктів господарювання — про підприємства і підприємницьку діяль­ність, про господарські товариства, про банкрутство тощо.

Фінансові закони можуть мати характер прямої дії або доповню­ватися інструкціями. У першому випадку їхні положення є безпосе­редньою основою для здійснення фінансових операцій. Подібний підхід вимагає досить глибокої деталізації законів з урахуванням усіх особливостей фінансової діяльності різних суб'єктів. У друго­му випадку закон визначає тільки загальний порядок фінансових відносин, а його деталізація здійснюється у відповідних інструкціях. Вони мають бути лише доповненням до закону і не суперечити йо­му. При цьому в будь-якому разі основою є закон.

Дійовість фінансового законодавства, його відповідність кон­кретним умовам і завданням, а отже, і ефективність фінансової політики значною мірою залежать від узгодженості дій законо­давчої та виконавчої гілок влади.