131. Видатки бюджету на обслуговування і погашення державного боргу.

Державний борг — це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають у дію у результаті виданих гарантій за кредитами або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. У БК зафіксовано обов'язковість зменшення держ боргу, якщо його обсяг дорівнюватиме 60% ВВП.

За БК борг класифікується за типом кредитора (внутрішній – перед юр особами, банківськими установами тощо, зовнішній – перед міжнар організаціями тощо) та за типом боргового зобов'язання (облігації внутрішньої та зовніш позики, ін державні цінні папери, державні позики, кредити)

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борги.

Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період процентами з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг — це загальна сума заборгованості і процентів, що мають бути виплачені за позиками.

Внутрішній борг — це заборгованість кредиторам всередині даної держави; зовнішній борг — кредиторам за межами даної країни.

Управління державним боргом полягає у забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. В управлінні внутрішнім і зовнішнім боргами існують певні специфічні ознаки. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень.

Можуть застосовуватись такі способи коригування позикової політики: конверсія; консолідація; уніфікація; обмін за регресивним співвідношенням; відстрочка погашення; анулювання.

Основними джерелами обслуговування боргу можуть бути: кошти, отримані державою в процесі приватизації, держ запозичення, кошти бюджету, золотовалютні резерви.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюється з певною метою і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку.

Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями до місцевих бюджетів, несуть відповідні ради та органи місц самоврядування.

Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.