2.1.7. Податок на нерухоме майно (нерухомість)

З усіх податків, що справляються у світі, найпоширеніший майновий податок. Однією з причин цього є те, що ухилитися від податку на нерухоме майно (земля і нерухомі споруди, наприклад, будинки) досить важко. Хоча найпоширеніша база майнових податків — це земля й будинки, в деяких країнах місцева влада включає до податкової бази також рухоме майно, таке як транспортні засоби, товарно-матеріальні запаси компанії, обладнання й устаткування.

Податки можуть спиратися на потенційну або продажну вартість землі або/та споруд, рухомого майна або матеріальних капітальних активів. Майно може оцінюватися на основі вартості реального основного капіталу або річної вартості, або в інший спосіб. Як правило, такі заклади, як школи, лікарні, а також культові споруди виводяться з-під оподаткування. Дуже .зручно покладати відповідальність за сплату податків на власників майна. Незаселене житло оподатковується тільки у Франції та Великобританії. У Франції майновий податок ко­ригується відповідно до чисельності сім'ї. У США і Великобри­танії малозабезпечені власники одержують податкові знижки. Житлова власність, як правило, оподатковується за нижчими ставками, ніж приміщення компаній.

Незважаючи на те, що складає базу оподаткування, загалом податок стягується пропорційно до ринкової вартості майна, тобто ціни майна в разі його продажу. Це означає, що майнові податки не обмежуються лише фактично придбаним і прода­ним впродовж певного проміжку часу майном, а справляються на основі ціни на майно в разі його продажу. Цей тип бази оподаткування називається базою майнового податку на основі вартості реального основного капіталу, і саме вона застосовується найчастіше.

З іншого боку, в деяких країнах база оподаткування визна­чається як річна орендна вартість майна, тобто сума доходу, одержаного від майна за якийсь проміжок часу.

Середня частка місцевих майнових податків у місцевих по­даткових надходженнях складає близько 50 відсотків у федера­тивних країнах і ЗО відсотків в унітарних країнах. У Нідерлан­дах, Сполучених Штатах Америки і в Канаді ця частка дорівнює 70 відсоткам місцевих податкових надходжень, а у Велико­британії вона складала 100 відсотків. Таким чином, у країнах західної демократії найпоширенішим податком, що накладаєть­ся місцевою владою, є майновий податок.

Наявність податків на нерухоме майно в Україні визна­чає стаття 14 Закону України «Про систему оподаткування» в редакції Закону від 18 лютого 1997 р. Введення їх у дію перед­бачається Законом України «Про податок на нерухоме майно (нерухомість)». Законопроект останнього схвалено Верховною Радою 26 лютого 1997 року. За статтею 1 законопроекту «плат­никами податку на нерухоме майно є громадяни України, іно­земні громадяни та особи без громадянства (далі громадяни), які мають у власності нерухоме майно, що розміщується на території України, а також громадяни, які постійно прожива­ють в Україні та мають у власності нерухоме особисте майно за її межами».