Адміністрування податків

нами у процесі організації надходжень податків до бюджету, а також при здійсненні контролю за їх своєчасністю і повнотою. На жаль, склалася така практика, що адміністрування податків сприймається тільки як контрольна робота податкових органів за діяльністю платників.

Офіційне введення податкового адміністрування в Україні пов’язано із прийняттям в 2000 році Закону України № 2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який став важливим кроком у проведенні реформи в сфері адміністрування податків. Зараз адміністрування податків регламентується Податковим кодексом України.

Одним з принципових питань є визначення і узгодження розміру податкового зобов’язання, яке може здійснюватися платником самостійно у податковій декларації чи фіскальним контролюючим органом.

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації. Воно не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку та підлягає сплаті протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем подання декларації.

Контролюючий орган визначає податкове зобов’язання у випадках, коли платник податків порушує податкове законодавство та коли, згідно з законами про оподаткування, нарахування зобов’язань здійснює контролюючий орган у звичайному порядку. Сума податкового зобов’язання, визначена податковим органом, вказується у податковому повідомленні, вважається узгодженою у день отримання платником податків такого повідомлення та має бути погашеною протягом 10 днів, якщо платник не оскаржує рішення податкового органу.

Якщо платник податків не погашає в строк податкові зобов’язання, то податковий орган переходить до адміністрування податкової заборговано-сті (боргу), при цьому платнику податків надсилаються податкові вимоги, а його активи передаються у податкову заставу. Право податкової застави не потребує письмового оформлення, але податкова застава обмежує права платника податків: він може вільно розпоряджатися активами, за випадком операцій купівлі, продажу (крім готової продукції), ліквідації і т. ін., які потребують письмового узгодження з податковим органом.

Законодавством також передбачено запровадження адміністративного арешту активів платника податків, які ухиляються від їх сплати, як винятковий спосіб забезпечення його податкового боргу. Арешт полягає у забороні платнику податків вчиняти будь-які дії щодо активів, крім дій з охорони і зберігання, та спрямуванні активів на погашення податкового боргу.