logo
ПС_04_10_2014

Визначення та функції податків.

теорії оподаткування використовуються два варіанти вирішення проблеми юридичного трактуван-ня податку:

1) к податкам відносять будь-які вилучення коштів для формування дохідної частини бюджету;

2) податок є одним із форм фіскальних платежів, що відповідає певним вимогам.

Вибір одного з вказаних варіантів залежить від особливостей національ-ного законодавства. В Україні існування окремих податкових і неподаткових платежів є реальністю. Але, на жаль, діюче законодавство не дозволяє провести чітку межу між податками та неподатковими платежами.

Згідно з першим підходом до визначення сутності податків, податки – це встановлені вищим органом державної законодавчої влади обов’язкові платежі, які сплачують фізичні і юридичні особи в бюджет у розмірах і в строки, визначені законом. В цьому юридичному трактуванні виділяють наступні основні ознаки податків:

– податок – це відчуження частини власності суб’єктів в дохід держави;

– податок встановлюється та вводиться законом (прерогатива законодавчої влади встановлювати податки);

– податок є індивідуально безвідплатним (обов’язок платника не породжує обов’язку держави);

– податок – це обов’язковий внесок, сплата якого носить примусовий характер;

– податок сплачується в бюджет або позабюджетний фонд;

– внесення податку здійснюється в грошовій формі;

– податок – абстрактний платіж, який зазвичай не має цільового призначення (мета стягування податку – забезпечення державних видатків взагалі, а не яких-то конкретних видатків).

Використовуючи другий варіант трактування сутності податку, останній розглядається тільки як один (хоч і основний) із всіх податкових вилучень, до яких відносяться: саме податки, збори, мито та інші податкові платежі.

Співвідношення розглянутих двох варіантів сутності податку можна подати на рис. 1.

Рисунок 1 – Види податкових вилучень та податкових платежів

Податки виконують чотири важливі функції, кожна з яких реалізує те чи інше практичне призначення податків (рис. 2). Усі функції податків діють у системі і є взаємозалежними, тобто при прагненні держави використовувати податки у будь-якому функціональному напряму, об’єктивно діють і інші функції.

Рисунок 2 – Функції податків

Фіскальна функція – основна, вона зумовлює формування державних доходів шляхом акумулювання в бюджеті та позабюджетних фондах коштів для реалізації державних програм. Ці кошти витрачаються на соціальні послуги, господарські потреби, підтримку зовнішньої політики, безпеки, адміністративно–управлінські витрати, платежі по державному боргу тощо. Фіскальна функція історично є першою з усіх функцій податків, саме завдяки цій функції (необхідності наповнення державного бюджету) і виникли податки.

Соціальна (або розподільча) функція реалізується шляхом різного оподаткування різних сум доходів, за допомогою чого забезпечується перерозподіл доходів між різними категоріями населення. Прикладами реалізації цієї функції є прогресивна шкала оподаткування, податкові знижки, акцизи на предмети розкоші.

Регулююча функція націлена на досягнення шляхом податкових механізмів тих або інших завдань податкової політики держави. Ця функція передбачає вплив податків на інвестиційні процеси, спад чи ріст виробництва, а також його структуру. Сутність регулюючої функції в тому, що податками оподатковуються ресурси, що спрямовуються на споживання, а ресурси, що спрямовуються на накопичення виробничих фондів, звільняються від оподаткування. Тому дана функція має три складові:

- стимулююча підфункція передбачає систему пільг і звільнень, наприк-лад для сільськогосподарських виробників;

- дестимулююча підфункція має за мету завдяки підвищенню ставок податків обмежити розвиток ігорного бізнесу, вивіз капіталу з держави, споживання небезпечних для здоров’я нації товарів споживання (алкогольних напоїв і та бачних виробів) тощо;

- відтворювальна підфункція призначена для акумуляції коштів на відновлення спожитих державних ресурсів.

Контрольна функція надає державі можливість відстежувати своєчасність і повноту надходження в бюджет податкових платежів, зіставляти їх величину з потребами в фінансових ресурсах і в кінцевому рахунку визначати необхідність реформування податкової системи і бюджетної політики.