1.2 Еволюція місцевих податків і зборів в Україні

Система місцевого оподаткування в Україні є складовою частиною податкової системи держави та відповідає, в першу чергу, інтересам органів місцевого самоврядування, оскільки розглядається як самостійне джерело доходів місцевих бюджетів.

Початком формування місцевого оподаткування в Україні став прийнятий 20 травня 1993 року Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори", до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення. Особливість місцевих податків полягає в тому, що їх встановлення є здебільшого компетенцією місцевих органів влади, що відображає таким чином, самостійність місцевого самоврядування. Метою введення місцевих податків є зміна доходної частини місцевих бюджетів. Окрім того, введення окремих місцевих податків і зборів можливе для повної або часткової компенсації витрат з місцевих бюджетів на такі заходи:

- соціально-культурні;

- заходи з комунального обслуговування населення;

- утримання і розвиток обєктів соціальної та виробничої інфраструктури;

оздоровлення екологічного стану місцевості;

Особливості місцевих податків і зборів:

- впроваджуються лише на окремій територіальній одиниці;

- обсяги платежів з місцевих податків і зборів повністю зараховуються до місцевих бюджетів;

- являють собою додаткову статтю доходів місцевих бюджетів;

- впровадження місцевих податків і зборів здебільшого не є обовязковим і знаходиться виключно у компетенції органів місцевого самоврядування;

- порядок запровадження та стягнення місцевих податків та зборів встановлюється місцевими органами влади, які в певних межах можуть створювати власну податкову політику в регіоні та впливати на ділову активність господарюючих субєктів;

- обсяги місцевих податків та зборів на сьогодні займають відносно невисоку питому вагу в доходній частині місцевих бюджетів: від 0,5 до 3,5 % залежно від місцевості.

До місцевих податків належали:

1. Комунальний податок. Платниками даного податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Обєктом оподаткування є річний фонд оплати праці, що обраховується виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ставка податку - не більше 10% річного фонду оплати праці, розрахованого виходячи із розміру НМДГ.

Величину суми сплаченого комунального податку юридичні особи відносили на рахунки витрат (в бухгалтерському обліку) і включають до складу валових витрат (в податковому обліку). Сплата податку здійснювалась щомісяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним. Звітний період - квартал та рік. Розрахунки сум комунального податку подавалися за формами, затвердженими ДПА Україн []и та її підрозділами, у строк, визначений для подання квартальної і річної бухгалтерської звітності. Відповідальність за правильність обчислення, повноту справляння і своєчасність сплати або перерахування сум податку до місцевих бюджетів покладалася на платників податку, що є обовязковою вимогою щодо адміністрування місцевих податків і зборів і для сучасної системи оподаткування.

2. Податок з реклами. Цей податок сплачували юридичні та фізичні особи; обєктом оподаткування є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами; перерахування в бюджет сум податку регулюється місцевими радами. Податок з реклами сплачувався з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з метою прямого або опосередкованого отримання прибутку за допомогою рекламних щитів, засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, майна та одягу, інших технічних засобів, за винятком інформації про назву та режим роботи особи на фасаді (вивісці) біля входу (вїзду) та інформації про продукцію у вітрині споруди, в якій ця особа займає приміщення. Граничні розміри ставок податку не повинні перевищувати:

0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Розмір суми сплаченого податку юридичні особи відносили на рахунок витрат (в бухгалтерському обліку) та включають до складу валових витрат (в податковому обліку); громадяни - субєкти підприємницької діяльності - включають до складу витрат; інші громадяни -- сплачують за рахунок особистих доходів. Звітний період по сплаті податку встановлюється місцевими Радами Народних Депутатів. Строк сплати податку рекламодавцями - під час сплати послуг за становлення та розміщення реклами. Строк перерахування податку до місцевого бюджету організаціями, що стягують податок - щодекадно до 15 та 25 числа поточного місяця відповідно за першу і другу декади та до 5 числа наступного місяця - за решту днів звітного місяця. Відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати і перерахування до місцевих бюджетів коштів від сплати податку з реклами покладається на платників податку [22, с.386].

3. Збір за парковку автотранспорту. Платником збору є юридичні та фізичні особи, оподаткування здійснюється одноразово під час паркування. Розмір податку не повинен перевищувати 3% НМДГ в спеціально обладнаних місцях та 1% НМДГ у відведених місцях. Даний збір сплачується водіями на місці паркування. Перерахування даного збору в бюджет регулюється місцевими радами [33, с.345].

4. Ринковий збір сплачують юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари на ринку. Обєктом оподаткування ринковим збором є торгове місце на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків. Ринковий збір утримується з платника до початку реалізації товарів і сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 % НМДГ для громадян і трьох мінімальних зарплат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).

До місцевого бюджету зараховується 100% ринкового збору [20].

5. Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, повязані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30% НМДГ на час оформлення ордера на квартиру. Даний збір сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом, який засвідчує сплату збору, є квитанція, видана установою банку.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

6. Збір з власників собак сплачують особи - власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Збір з власників собак справляється за кожен рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10% НМДГ на час нарахування збору. Облік платників збору з власників собак проводиться органами житлово-комунального господарства [33, с.].

7. Курортний збір сплачують громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10% НМДГ Від сплати курортного збору звільняються:

діти віком до 16 років;

інваліди та особи, що їх супроводжують;

учасники Великої Вітчизняної війни;

воїни-інтернаціоналісти;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

чоловіки віком 60 років і старші та жінки віком 55 років і старші.

Курортний збір справлявся з платників за місцем їх тимчасового проживання. При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не справляється. З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніше як у триденний термін від дня прибуття. З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, що здійснюють подорож за маршрутними книжками), які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір справляється у порядку, визначеному Радами народних депутатів, що встановлюють цей збір.

8. Збір за участь у бігах на іподромі сплачують юридичні особи та громадяни, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 3-х НМДГ за кожного коня. Збір стягується адміністрацією іподромів до початку змагань [20, с.78].

9. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі являє собою відсоткову надбавку до плати, визначеної за участь у грі. Даний збір сплачують учасники гри на тоталізаторі на іподромі (як правило - фізичні особи). Граничний розмір збору не повинен перевищувати 5% плати від суми цієї надбавки. Сума вказаного збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

10. Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 6 % від суми виграшу.

Платниками збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Обєктом вказаного збору є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея. Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за 3 дні до їх проведення.

Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї.

11. Збір за видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі є платою за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях та справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 НМДГ для субєктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і 1 НМДГ в день - за одноразову торгівлю. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право.

12. Збір за право на використання місцевої символіки. Місцева символіка - герб міста або іншого населеного пункту, назва або відображення архітектурних, історичних памяток. Платники збору - юридичні особи і громадяни, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних памяток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, а з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - 5 НМДГ [19, с.13].

13. Збір за право проведення кіно- і телезйомок сплачубть комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Граничний розмір даного збору не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Таким чином, загальна кількість місцевих податків і зборів в Україні становила 14. До основних місцевих податків і зборів відносилися: податок з реклами, комунальний податок, збір за паркування автотранспорту, збір за видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг і ринковий збір. Проте лише за рахунок двох з них - комунального податку та ринкового збору - забезпечувалося надходження близько 3/4 коштів від місцевого оподаткування. А якщо враховувати, що в цілому питома вага місцевих податків та зборів у доходах місцевих бюджетів України за 2004-2005 роки досягала 3-4 %, то про фіскальне значення більшості з них годі і говорити. Як свідчила практика справляння місцевих податків і зборів в Україні, найбільш перспективними видами, з точки зору можливості введення і по обсягах надходжень, були комунальний податок, ринковий збір, збір за з паркування автотранспорту, збір за видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі. Але можливості, закладені в цих платежах, а саме наявність потенційних платників і обєктів оподаткування, нажаль, використовувалась не в повній мірі. Отже, органи місцевого самоврядування можуть самостійно встановлювати та визначати порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку, визначеного законодавством, та в межах встановлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові ставки оподаткування, повністю відміняти окремі місцеві податки та збори або звільняти від їх сплати окремі категорії платників та надавати відстрочку (розстрочку) зі сплати місцевих податків та зборів. Сучасний стан у сфері вітчизняного місцевого оподаткування характеризується всеохоплюючою регламентацією з боку центрального уряду дій органів місцевого самоврядування, відсутністю у місцевих рад самостійних прав із запровадження місцевих податків і зборів та визначення ставок оподаткування. До складу місцевих належали мало вагомі за своїм значенням податки і збори (з позицій фіску та макроекономічного впливу на економіку), які ні за яких умов не здатні були забезпечити органам місцевого самоврядування надходжень, необхідних їм для нормального функціонування і виконання покладених на них завдань. Тому, в наступному розділі проведемо подальше дослідження проблем регулювання місцевого оподаткування та проведемо аналіз обґрунтування місцевих податків і зборів, запроваджених у дію із набуттям чинності Податкового кодексу України.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ АДМІНІСТРУВАННЯ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ