3.2.3. Гама-випромінювання. Взаємодії -променів з речовиною
Якщо ядро збуджене і знаходиться в стані з більш високою енергією, то воно може самочинно перейти на більш низький енергетичний рівень, випустивши при цьому фотон. Відстані між енергетичними рівнями ядер складають величину порядку 1-2 МеВ. Тому енергії фотонів, які випускаються ядрами в сотні і тисячі разів, перевищують енергію фотонів атомних оболонок. Такі високо енергетичні фотони, які випускаються ядрами атомів, називаються гама-фотонами або гамма-квантами.
Установлено, що гама-випромінювання ядер не є самостійним видом радіоактивності. Цей вид випромінювання завжди супроводжується - і -випромінюванням. Гамма-кванти є продуктом випромінювання не материнських а дочірніх ядер. За проміжок часу 10-13-10-14 с дочірнє ядро переходить у нормальний або у менш збуджений стан, випромінюючи при цьому -кванти суворо відповідних енергій. Тому спектр -випромінювання має дискретний характер.
При -випромінюванні масове число А і зарядове число Z не змінюються, тому таке випромінювання не описується жодним правилом зміщення. При радіоактивних розпадах різних ядер -кванти можуть мати енергію від 10 кеВ до 5 МеВ .
Гама-кванти мають нульову масу спокою, а тому не сповільнюються середовищем. При проходженні -квантів через середовище вони можуть або поглинатись, або розсіюватись.
Гамма-промені відносяться до сильно проникаючого випромінювання в речовині. Проходячи крізь речовину -кванти взаємодіють з атомами, електронами і ядрами, у результаті чого їх інтенсивність зменшується.
Знайдемо закон ослаблення паралельного моно енергетичного пучка -квантів у плоскій мішені. Нехай на поверхню плоскої мішені перпендикулярно до неї падає потік -квантів І0 (рис.3.2.3). Ослаблення пучка в речовині викликається поглинанням і розсіюванням -квантів.
Розсіяний -квант втрачає частину своєї енергії при зіткненні з електронами і змінює напрямок свого поширення. На відстані х від зовнішньої поверхні потік -квантів ослабляється до величини І(х). У тонкому шарі мішені товщиною dx з потоку виводиться dl -квантів. Величина dl пропорційна потоку І(х) на поверхні шару і товщині шару dx:
, (3.2.3.1)
Знак мінус у правій частині рівняння показує, що в шарі потік зменшується на dІ -квантів. Перепишемо це рівняння у вигляді:
. (3.2.3.2)
Коефіцієнт пропорційності називають повним лінійним коефіцієнтом ослаблення. Він має розмірність см-1 і чисельно дорівнює долі моно енергетичних -квантів, які вибувають з паралельного пучка на одиниці шляху випромінювання в речовині. Повний лінійний коефіцієнт ослаблення залежить від густини, порядкового номера речовини, а також від енергії -квантів:
. (3.2.3.3)
Помножимо ліву і праву частини рівняння (3.2.3.2) на dx, а потім інтегруємо його в межах від 0 до х, одержимо:
. (3.2.3.4)
Після потенціювання одержимо закон Бугера ослаблення паралельного моно енергетичного пучка -квантів у речовині:
. (3.2.3.5)
При проходженні товщини речовини, рівної шару половинного ослаблення d½, потік -квантів зменшиться у два рази. Повний лінійний коефіцієнт ослаблення і шар половинного ослаблення зв'язані між собою рівнянням:
. (3.2.3.6)
Повний лінійний коефіцієнт ослаблення пропорційний густині речовини. Якщо розділити його на густину, то одержимо масовий коефіцієнт ослаблення:
. (3.2.3.7)
Величину вимірюють у квадратних сантиметрах на грам (см2/г). Він чисельно дорівнює частині моно енергетичних -квантів, які вибувають з пучка при проходженні шару мішені товщиною 1г/см2.
Коефіцієнт залежить від порядкового номера хімічного елемента речовини й енергії -квантів:
. (3.2.3.8)
Речовини з однаковими ефективними порядковими номерами мають рівні масові коефіцієнти ослаблення. Так, масові коефіцієнти ослаблення води, кисню, азоту, повітря, вуглецю і живої тканини мало відрізняються один від одного, тому що їх ефективні порядкові номери близькі за величиною.
Після заміни закон ослаблення (3.2.3.5) перепишеться у вигляді:
, (3.2.3.9)
де - маса в грамах шару речовини товщиною х, де і площею поперечного перерізу 1 см2.
Зменшення гамма-квантів в пучку обумовлюється трьома основними незалежними процесами: фотоефектом, комптон-ефектом і ефектом утворення електрон-позитронної пари. Кожний з цих ефектів характеризує взаємодію -квантів відповідно з атомами, електронами і ядрами. Унаслідок цього і повний лінійний коефіцієнт ослаблення дорівнює сумі трьох незалежних лінійних коефіцієнтів – фотоефекта , комптон-ефекту й ефекту утворення пара :
. (3.2.3.10)
Кожний із коефіцієнтів по-різному залежить від порядкового номера елемента в таблиці Менделєєва й енергії гамма-квантів.
Фотоефект. Фотоефектом називається така взаємодія -кванта з атомом, при якій -квант поглинається повністю (зникає), а з атома виривається електрон. Одна частина енергії -кванта Ej витрачається на розрив зв'язку електрона з ядром , інша частина перетворюється в кінетичну енергію електрона :
. (3.2.3.11)
Перша особливість фотоефекта полягає в тому, що він відбувається тільки тоді, коли енергія -кванта більша за енергію зв'язку електрона в оболонці атома.
Фотоелектрон рухається майже перпендикулярно до напрямку поширення поглинутого -кванта (рис.3.2.3). Рух фотоелектрона збігається з напрямком коливання електричної напруженості електромагнітного поля. Це показує, що фотоелектрон виривається з атома електричними силами.
Друга особливість фотоефекту - збільшення фотоелектричного поглинання -квантів з ростом енергії зв'язку електронів в атомі. Фотоефект практично не спостерігається на слабко зв'язаних електронах атома. При енергії -кванта їх можна вважати вільними. Такий електрон не може поглинати -квант. Це випливає з законів збереження енергії й імпульсу:
, , (3.2.3.12)
Фотоефект в основному відбувається на К- і L-оболонках атомів. Згідно з другим рівнянням вільний електрон, поглинувши -квант, повинен був би рухатися зі швидкістю у два рази більшою за швидкість світла, що заборонено теорією відносності.
Лінійний коефіцієнт ослаблення фотоефекту різко зменшується із збільшенням енергії і при енергіях понад 10 МеВ у свинці практично не виникають фотоелектрони.
Комптон-ефект. На слабко зв'язаних атомних електронах відбувається розсіювання -квантів, яке називається комптон-ефектом. Взаємодія -кванта з електроном у комптон-ефекті уявляється як пружне зіткнення двох кульок з масами і (див. рис.3.2.3).
У кожному пружному зіткненні -квант передає частину своєї енергії електрону і розсіюється. Оскільки розсіювання -квантів залежить від концентрації атомних електронів Ne~z, то і комптон-ефект визначається порядковим номером речовини z. Розсіювання -квантів відбувається головним чином на слабо зв'язаних електронах зовнішніх оболонок атомів.
Лінійний коефіцієнт ослаблення комптон - ефекту пропорційний відношенню z/Ej. Тому зі збільшенням енергії доля розсіяних -квантів зменшується.
У свинці комптон-ефект починає переважати над фотоефектом в енергетичній області Еj>0,5 МеВ (див. рис. 3.2.4). Зменшення коефіцієнта із збільшенням енергії -квантів більш плавне, ніж коефіцієнта . Тому в області енергії Еj>0,5 МеВ у свинці утвориться більше комптон-електронів ніж фотоелектронів. Комптон-ефект стає незначним при енергіях понад 50-100 МеВ.
Утворення електрон-позитронних пар. Гамма-квант у полі ядра може утворити пару частинок: електрон і позитрон (див. рис.3.2.4). Вся енергія -кванта перетворюється в енергію спокою електрона й позитрона і в кінетичні енергії цих частинок і . Умова утворення електрон-позитронної пари знаходяться із закону збереження енергії:
. (3.2.3.13)
Пари частинок виникають тільки в тому випадку, якщо енергія -кванта перевищує подвоєну масу спокою електрона рівну 1,02 МеВ. Поза полем ядра або полем, скажемо електричним полем зарядженої частинки, -кванту заборонено перетворюватися в пару частинок тому, що в цьому випадку порушується закон збереження імпульсу. Це випливає, наприклад, із граничної умови утворення пари. Гамма-квант з енергією 1,02 МеВ енергетичне може породити електрон і позитрон. Однак їх імпульс буде дорівнювати нулю, тоді як імпульс -кванта дорівнює hv/c, тобто не може дорівнювати нулю.
У полі ядра імпульс і енергія -кванта розподіляються між електроном, позитроном і ядром без порушень законів збереження енергії й імпульсу. Маса ядра незрівнянно більша маси електрона і позитрона, тому воно одержує дуже малу частку енергії. В цьому випадку вся енергія -кванта перетворюється в енергію електрона й позитрона. Лінійний коефіцієнт ослаблення, пов'язаний з утворенням електрон-позитронної пари , пропорційний z2/lnEj. Цей ефект поміт-ний у важких речовинах при великих енергіях. Коефіцієнт стає відмінним від нуля при граничній енергії Ej=1,02 МеВ. Починаючи з енергії 10 МеВ, основне поглинання -квантів відбувається в полі ядра. Повний лінійний коефіцієнт ослаблення , як сума трьох коефіцієнтів із збільшенням енергії спочатку зменшується (див. рис.3.2.4), приймаючи мінімальне значення при енергії 3 МеВ, а потім збільшується. Такий хід кривої пояснюється тим, що при низьких енергіях залежність обумовлюється фотоефектом і комптон-ефектом, а вже при енергіях, більших за 3 МеВ, у коефіцієнт основний внесок дає ефект утворення електрон-позитронної пари. Свинець найбільш прозорий для -квантів з енергією близько 3 МеВ.
Взаємодія випромінювання з речовиною відбувається в одних ефектах поглинанням -квантів (фотоефект, утворення пар), в інших -розсіюванням (комптон-ефект). Тому повний лінійний коефіцієнт часто поділяють на дві складові:
, (3.2.3.14)
де - лінійний коефіцієнт поглинання; - лінійний коефіцієнт розсіювання.
Використовуючи лінійний коефіцієнт поглинання, легко розрахувати енергію випромінювання Е, поглинену в одиниці об'єму речовини. Якщо потік моноенергетичних -квантів з енергією Еj дорівнює Ф, то:
. (3.2.3.15)
Процес перетворення -кванта в електрон-позитронну пару записують так:
, (3.2.3.16)
де - електрон; - позитрон.
Зворотній процес взаємодії позитрона й електрона називається анігіляцією
. (3.2.3.17)
При проходженні -променів у речовині поряд із фотоефектом, комптонівським розсіюванням і утворенням електрон-позитронних пар спостерігаються також резонансні явища. Якщо ядро опромінювати - квантами з енергією, яка дорівнює різниці одного із збуджених нуклонних рівнів і основного енергетичного стану ядра, то спостерігається резонансне поглинання - випромінювання ядрами. Ядра здатні поглинати енергію -квантів в тих випадках, коли вони можуть випромінювати такі ж -кванти у випадку збудженого стану. Це явище вперше спостерігав у 1958 році Мессбауер, яке на його честь було названо ефектом Мессбауера. Явище Мессбауера має досить широке використання в медичній діагностиці.
- Передмова
- 3.1.2. Будова ядра. Нуклони, їх характеристики і взаємоперетворення. Нейтрино
- 3.1.3. Енергія зв'язку нуклонів у ядрі. Дефект маси. Ядерні сили і їх природа. Мезони
- 3.1.4. Феноменологічні моделі будови атомного ядра
- 3.2. Радіоактивність
- Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду.
- Закономірності альфа і бета розпаду. Механізм альфа-розпаду.
- Гама-випромінювання. Взаємодії гама-променів з речо-виною.
- 3.2.1. Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду
- 3.2.2. Закономірності альфа- і бета-розпаду
- 3.2.3. Гама-випромінювання. Взаємодії -променів з речовиною
- 3.3. Ядерні реакції
- 3.3.1. Природа ядерних реакцій Поріг і механізм ядерних реакцій
- 3.3.2. Реакції ділення. Ланцюгова реакція. Використання ядерної енергії
- 3.3.3. Термоядерні реакції. Енергія зірок. Керований термоядерний синтез
- 3.3.4. Ядерна зброя
- Розділ 2
- 3.4. Радіаційна екологія
- Фізичні основи радіаційної безпеки.
- Джерела опромінення. Природна й штучна радіоактив-ність.
- Потік і інтенсивність іонізуючих випромінювань.
- 3.4.1. Фізичні основи радіаційної безпеки
- 3.4.2. Джерела опромінення. Природна й штучна радіоактивність
- 3.4.3. Потік і інтенсивність іонізуючих випромінювань
- 3.5. Взаємодія елементарних частинок з речовиною
- 3.5.1. Взаємодія важких заряджених частинок з речовиною
- 3.5.2. Вільний пробіг важких заряджених частинок у речовині
- 3.5.3. Взаємодія бета-частинок з речовиною
- 3.5.4. Взаємодія нейтронів з речовиною
- 3.6. Елементи дозиметрії
- Поглинена й експозиційна дози. Одиниці вимірюван-ня дози випромінювання.
- Особливості взаємодії різних видів випромінювання з біологічними об'єктами.
- Дія іонізуючого випромінювання на організм людини
- 3.6.1. Поглинена й експозиційна дози. Одиниці вимірювання дози випромінювання
- 3.6.2. Особливості взаємодії різних видів випромінювання з біологічними об'єктами
- 3.6.3. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини
- 3.6.4. Вплив іонізуючого випромінювання на біологічні об'єкти при загальному опроміненні
- 3.7. Біологічна дія іонізуючого випромінювання
- 3.7.1. Основи біологічної дії іонізуючих випромінювань
- 3.7.2. Первинні процеси дії іонізуючих випромінювань
- 3.7.3. Деякі міри захисту від зовнішнього і внутрішнього опромінення
- 3.7.4. Розрахунок захисту і захисні матеріали
- Максимальний пробіг -частинок різної енергії в речовині
- Товщина захисних екранів, см ( для різних енергій)
- Іонізаційні -сталі й -еквіваленти для деяких радіоактивних речовин
- Додатки
- Орієнтовані норми радіаційної безпеки людей
- Перевідні коефіцієнти одиниць вимірювання радіоактивності:
- Середнє опромінення людини на землі, мЗв/рік
- Середня величина опромінення населення колишнього срср (1991р.) мЗв/рік
- Потужності експозиційної дози іонізуючого випромінювання в салоні пасажирського літака
- Радіоізотопний склад чорнобильського викиду
- Розподіл і в різних районах земної кулі після аварії на чаес
- Тимчасові допустимі рівні вмісту і в харчових продуктах і питній воді, установлені після аварії на Чор6нобильській аес (1991 р.)
- Граничні допустимі дози опромінення, схвалені комісією ядерного регулювання сша (мЗв/рік)
- Закон україни Про охорону навколишнього природного середовища
- Розділ і загальні положення
- Розділ II екологічні права й обов'язки громадян
- Розділ III повноваження рад в області охорони навколишнього природного середовища
- Розділ IV повноваження органів керування в області охорони навколишнього природного середовища
- Розділ VI екологічна експертиза
- Розділ VII стандартизація і нормування в області охорони навколишнього природного середовища
- Розділ VIII контроль і нагляд в області охорони навколишнього природного середовища
- Використана література
- С.Г. Авдєєв, п.В. Гель, т.І. Бабюк лекції з фізики (ядерна фізика і радіаційна екологія)