4.1. Державні заходи щодо реформування пенсійної системи.

У Верховній Раді України 16 лютого 2011 року відбулися парламентські слухання на тему "Стан пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення". З доповіддю виступив Віце-прем’єр-міністр соціальної політики Сергій Тігіпко, а з співдоповіддю – голова комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Валерій Сушкевич.

Сергій Тігіпко на початку своєї доповіді описав стан пенсійної системи в Україні, дефіцит бюджету Пенсійного фонду (у 2009 році – 31,1 млрд. грн., у 2010 р. – 34,4 млрд. грн., а на 2011 р. передбачається приблизно 18 млрд. грн.), високі розміри внесків (до Пенсійного фонду – 35%, до всіх фондів соціального страхування – в середньому 41,2%), "загрозливі демографічні тенденції" (на кінець 2010 р. було 14,4 млн. платників внесків та 13,7 млн. пенсіонерів), відсутність соціальної справедливості як щодо пенсій чоловіків та жінок (середній розмір пенсії у чоловіків 1327 грн., а у жінок – 872 грн.), так і пенсій, що призначаються за окремими законами.

Зазначено, що альтернативи здійсненню пенсійної реформи немає. Її необхідно проводити, "і чим швидше, тим краще". Він визначив ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ:

- збільшити чисельність платників внесків через "важіль легалізації заробітної плати і легалізації робочого місця";

- зменшити навантаження на фонд заробітної плати для роботодавців;

- удосконалити трудове законодавство щодо гнучкішого визначення тимчасової роботи й роботи за договором;

- запровадити другий рівень пенсійної системи, яка стимулює легалізацію та зацікавлює кожного, щоб він сам перевіряв свої рахунки і дивився, що він платить і що він отримає врешті-решт, виходячи на пенсію;

- поширювати соціальну рекламу, яка повинна підштовхнути роботодавців передусім до того, щоб вони чітко знали: не заплатили легальну заробітну плату – це не доотримав пенсіонер.

С.Тігіпко сказав: «Безумовно, однією пенсійною реформою проблеми всіх пенсіонерів не вирішити. Проблема комплексна, і вона потребує також паралельно економічних і інших соціальних реформ, які би стимулювали в цілому врешті-решт інвесторів і внутрішніх, і зовнішніх. З приходом інвесторів, безумовно, збільшиться кількість інвестицій, збільшиться кількість робочих місць, швидко зросте достатня заробітна платня". Доповідач додав, що останнім часом "було проведено багато робочих нарад, зустрічей з фахівцями, з людьми, з профспілками, роботодавцями, з різними категоріями. І ми слухали, робили висновки". Далі він зупинився на тих нормах, які необхідно змінити у законопроекті, а саме:

- максимальний розмір пенсії визначити на рівні 10 мінімальних пенсій, а не 12 (на лютий 2011 р. це 7,5 тис. грн., а не 9 тис. грн., як передбачалось);

- тривалість вислуги років для військових збільшувати з 20 до 25 років не протягом 5 років, а протягом 10 років, тобто підвищувати на 6 місяців у рік, а не на 1 рік за рік;

- пенсійний вік для чоловіків – державних службовців підвищувати не з 2013 року, а з 2014 року поступово, щороку на 6 місяців – до 62 років у 2018 році;

- дозволити до 1 січня 2016 року брати (за бажанням) заробітну плату до 2000 року для обчислення пенсії, а не лише за період після 1 липня 2000 року, як пропонується у законопроекті;

- визначити дату запровадження другого рівня пенсійної системи з 1 січня 2013 року та повністю запровадити другий рівень пенсійної системи, який би дав можливість повністю вводити персоніфіковані рахунки.

Зазначено, що в Україні не працюють чинники, від яких залежить розмір пенсії: заробітної плати і страхового стажу. Він також сказав, що в Україні відсутній і такий чинник, як "ефективність державного управління у цій сфері", а головна вада державної політики – "безсистемність, локальність, іноді непередбачуваність".

Відмічено, що заходи стосовно підвищення пенсійного віку (додатково 500 млн. грн. на рік) не вирішать проблему Пенсійного фонду – навпаки, "громадяни використовують всі можливості для дострокового виходу на пенсію". Він наголосив, що на українському ринку "молодь захопила найбільш оплачувані види діяльності, а пенсіонери працюють переважно в сфері бюджетних закладів з низьким рівнем заробітної плати". Він запропонував "проаналізувати цю ситуацію, створити відповідні умови, а потім вже просити громадян працювати довше".

До ПРІОРИТЕТІВ ДІЙ УРЯДУ, які сприятимуть стабілізації солідарної системи, він відніс наступне:

- реформування заробітної плати в цілому та виведення її із тіні

Середньомісячна заробітна плата за минулий рік в Україні склала 2239 грн., найнижча у рибальстві – 1191, у сільському господарстві – 1430, у діяльності готелів і ресторанів – 1455, у будівництві – 1754. В Україні близько 120 тисяч керівників підприємств, або понад 30 відсотків директорів підприємств, одержують заробітну плату на рівні мінімальної, тобто 941 гривню);

- вирішення проблеми трудової міграції українців

За різними оцінками, йдеться про 3–6,5 млн. громадян України. За скромними підрахунками, якщо ці українці сплатять страхові внески лише в мінімальному розмірі, то Пенсійний фонд отримає додатково річний ресурс в сумі 12 мільярдів гривень;

- погашення заборгованості із заробітної плати

На початок цього року... залишається не виплаченою понад 1,3 млрд. грн. зарплати. Крім того, заборгованість зі сплати страхових внесків без врахування списаних сум, а ми і це робили, складає понад 2,2 мільярди гривень, це третій ресурс для стабілізації Пенсійного фонду, це не 500 мільйонів від підвищення пенсійного віку, це мільярди – і сьогодні, а не в часовій перспективі";

- відновлення збору від операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти

«Ми новий рік розпочали з того, що відмовились від додаткових 1,5 млрд. грн., які могли б надійти від операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти, а це вартість першого кроку нової пенсійної реформи, відомої як урядовий законопроект 7455.

Висловлено обурення пропозиціями про підвищення тривалості страхового стажу для інвалідів у віці понад 32 роки (економія 50 млн. грн.) з 5 до 15 років, закликавши уряд спочатку виконати закони щодо прав інвалідів та про створення необхідних умов для їх праці (подолання таких перешкод, як "бар’єрність транспортної, соціальної, виробничої інфраструктури, недоступність середньої, вищої, професійної освіти для інвалідів, непристосованість робочих місць"). Він зазначив також, що "держава стабільно не поліпшує зайнятість в нормальних умовах праці, витрачаючи додатково пенсійні кошти, стимулює населення до зайнятості у шкідливих та несприятливих умовах... Майже 17 тисяч громадян щорічно стають інвалідами через шкідливі і небезпечні виробничі фактори, більше 20 відсотків усіх вперше визнаних інвалідами втратили працездатність у віці 45-50 років, тобто напередодні пенсії. Протягом 2010 року на підприємствах України понад 1 тисяча осіб померли через раптове погіршення самопочуття на роботі".

Щодо запровадження другого рівня зазначено, що "поки не буде наведений порядок в банківській системі, не буде належного регулювання фондового ринку, поки не з’являться надійні дострокові інструменти інвестування, не буде повністю включена можливість вкладення пенсійних накопичувань громадян у сміттєві цінні папери, – впровадження другого рівня неможливо. Давайте це зробимо в 2013 році, але давайте зробимо. Але на сьогодні я бачу пропозиції тільки щодо пенсійного реформування від соціального блоку уряду, який намагається здійснити певним чином не системні, я вважаю, не завжди пріоритетні локальні кроки для виведення із кризи солідарної системи. Але я не бачу фахових пропозицій від економічного блоку уряду. У мене є підозри, що ні Міністерство економіки, ні Міністерство фінансів взагалі не були залучені до цієї роботи. На моє переконання, цими питаннями має опікуватися саме Мінекономіки, Мінфін разом з Мінпраці, а не навпаки. Критично, що від цієї загальнонаціональної проблеми пенсійного реформування дистанційований Національний банк України".

Зазначено також, що "останні результати опитування показали, коли 65 відсотків українців взагалі нічого не знають про пенсійну реформу. А особливості накопичувальної системи знають лише чотири відсотки опитаних. Тобто не знають про пенсійну реформу ті, для кого ми її робимо або намагаємося зробити. Ми повинні зрозуміти пріоритетність реальних кроків влади, спрямованих на сприйняття населенням України пенсійного реформування".

На завершення зазначено, що подальше реформування пенсійної системи є абсолютно необхідним кроком та повинно відбуватись на комплексних, системних засадах.