6.4. Перспективи розвитку недержавного пенсійного забезпечення

В Україні у дійсний час розбудовується трирівнева пенсійна система, яка складається з обов’язкового солідарного, обов’язкового накопичувального та добровільного накопичувального рівнів. Саме розвиток недержавних пенсійних фондів, які виступають основою формування добровільного рівня пенсійної системи повинен забезпечити: по-перше, додатковий до державного соціальний захист населення; по-друге, значно розширити інвестиційні можливості України.

На цей час в Україні створено десятки недержавних пенсійних фондів. Це переважно корпоративні фонди, які створюються одним підприємством для забезпечення старості своїх працівників. Прикладом такого фонду є пенсійний фонд “Київенерго”. У його статуті зазначено, що на пенсійне забезпечення працівників може відраховуватись до 5% прибутку, тобто гроші до фонду відраховуються не з зарплати працівників, а з прибутку підприємства.

Громадяни, що бажають мати вищі пенсії та в яких є можливість сплачувати більші внески протягом періоду трудової діяльності, отримують можливість підтримувати бажаний життєвий рівень після виходу на пенсію. Джерелом додаткової пенсії, з урахуванням загального аналізу діяльності різних інститутів недержавного пенсій­ного забезпечення, є недержавна накопичувальна система. При добровільному пенсійному забезпеченні відбувається перерозподіл доходів одного учасника упродовж його життєвого циклу. На відміну від солідарної, у випадку застосування накопичувальної системи відсутній будь-який перерозподіл коштів (доходу) між різними поколіннями. Проте ця система не є суттєвим джерелом пенсійних доходів для низько- та середньооплачуваних категорій працівників.

Пенсійні фонди є значним ресурсом для інвестицій і підтримки ринку цінних паперів. Вони сприяють зростанню кількості фінансових посередників, які ефективно опосередковують взаємовідносини між працівниками і роботодавцями, стимулюють зростання заощаджень населення у межах країни; поліпшують систему відносин «людина-капітал», зменшують державні витрати на соціальну підтримку літніх людей тощо. У США, наприклад, приватні пенсійні фонди забезпечували 20,5% сукупного доходу середнього пенсіонера у 1999 р., а в 2004 р. спостерігалося підвищення їх частки до 25,4%.

Основною проблемою впровадження недержавного пенсійного забезпечення є недовіра населення до різноманітних фінансових інститутів, особливо щодо інвестування грошових коштів на тривалий період. Причиною цього є вплив різних факторів, таких як:

• знецінення вкладів в Ощадбанку СРСР;

• наявність сумного досвіду існування фінансових пірамід, у тому числі у вигляді недержавних пенсійних фондів (наприклад, НПФ “Оберіг”);

• знецінення національної валюти в результаті кризи 1998 р. тощо.

Для того, щоб населення повірило в ідею недержавного пенсійного забезпечення, реальність отримання додаткових пенсій повинна бути гарантована. Невиконання зобов'язань з виплати пенсій може призвести до значних соціальних зрушень у суспільстві. Зазначимо, що розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні можливий лише після створення в суспільстві сприятливих умов для заохочення роботодавців, їх працівників і населення взагалі робити пенсійні внески на старість на накопичувальній основі та надання безумовних гарантій для збереження цих коштів. Найкращим гарантом може виступати тільки держава шляхом жорсткого регулювання діяльності суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення.

Значний вплив на фінансову стійкість системи недержавного пенсійного забезпечення має рівень інфляції. Інфляційні процеси підривають стимули економічного зростання, підвищення ефективності виробництва на базі науково-технічного прогресу. Інфляція викривляє всі економічні розрахунки, робить невизначеними перспективи розвитку, підвищує ризик, пов’язаний з новими інвестиціями. Постійне зростання непевності, відсутність необхідної достовірності у прогнозах динаміки цін стають відмовою від довгострокових проектів. Інфляція впливає на кожну грань системи недержавного пенсійного забезпечення, незалежно від того, хто надає зазначені послуги, недержавний пенсійний фонд чи страхова компанія, в тому числі на стан пенсійних активів. З позиції збереження пенсійних накопичень значення інфляції є великим.

Вважаючи, що розвиток недержавних пенсійних фондів дає змогу громадянам мати можливість додаткового соціального захисту, а державі – потенційного інвестора, роль держави в цьому питанні є вкрай важливою.

Тому в Україні потрібно забезпечувати належні законодавчі стимули для розвитку недержавних пенсійних фондів. Серед таких стимулів виділимо найсуттєвіші:

• пільгові умови діяльності недержавних пенсійних фондів;

• обмеження втручання держави у діяльність недержавних пенсійних фондів.

Питання щодо пільгового оподаткування належать до найважливіших стимулів розвитку недержавних пенсійних фондів. Пенсійні програми, або "пенсійні плани" підприємств і громадян мусять мати конкретні податкові пільги.

Окрім цього важливого моменту, треба наголосити, що для розвитку недержавних пенсійних фондів в Україні законодавчо потрібно обмежити втручання держави у діяльність недержавних пенсійних фондів, тому що:

1. Держава, як правило, не відповідає за зобов’язаннями недержавних пенсійних фондів.

2. Закон не повинен жорстко обмежувати напрями інвестиційної політики недержавних пенсійних фондів, бо лише ринок капіталів зможе визначити найпривабливіші та надійні інститути інвестування.

3. Надвисокі обмежувальні норми щодо реєстрації недержавних пенсійних фондів призведуть до їх занепаду.

4. Прискіплива контролююча діяльність держави, в особі її інспектуючих органів, не дасть змоги недержавних пенсійних фондів нормально працювати.

Це не означає, що недержавних пенсійних фондів мають бути безконтрольні, але головну увагу недержавні пенсійні фонди і держава повинні приділяти питанням вкладення пенсійних активів під надійні гарантії, в тому числі й держави. Ці гарантії держава має контролювати і сприяти їх забезпеченню.

Таким чином, щоб недержавне пенсійне забезпечення дійсно зайняло вагоме місце в системі пенсійного забезпечення України, необхідно створювати не тільки систему належного державного контролю, а й державне стимулювання добровільних пенсійних накопичень за рахунок всіх зацікавлених осіб. Безумовно, одним з найпотужніших важелів економічного стимулювання страхової діяльності є система оподаткування. Однак цей механізм для держави є “витратним”, оскільки передбачає відмову від частки поточних надходжень до бюджету. Використання механізму податкового стимулювання страхової діяльності має бути економічно обґрунтованим та комплексним, щоб не тільки помірковано стимулювати накопичення пенсійних заощаджень, а й створювати рівні умови функціонування різних груп фінансових установ, які здійснюють накопичення та управління фінансовими активами.

Отже, ефективність пенсійної реформи в тій її частині, яка стосується недержавного пенсійного забезпечення, можливо лише за умов реального безперестанного розвитку економіки, політичної стабільності в суспільстві, належного законодавчого забезпечення суб'єктів недержавного пенсійного страхування та створення ефективної системи нагляду та контролю за їхньою діяльністю. У результаті можливе створення позитивного іміджу всіх форм добровільної накопичувальної системи та популяризація цієї ідеї серед працюючих.

Основні показники системи недержавного пенсійного забезпечення України

(у розрізі регіонів) за 2009 р.