146 С. О. Маслова, о. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

розрахунків готівкою у безготівковій формі. Банки усім суб'єктам господарювання для здійснення розрахунків можуть відкривати такі види рахунків:

1. поточні рахунки — відкриваються для зберігання коштів та здійснення усіх видів банківських операцій;

2. депозитні рахунки — відкриваються на підставі договору, який укладається між власником рахунка та банком з метою збері­гання коштів на умовах, зазначених цим договором. Господарюючі суб'єкти не мають права проводити розрахункові операції та отри­мувати готівку з цього рахунка;

3. кредитні рахунки — відкриваються з метою одержання кре­диту у грошовій формі на основі кредитного договору, який укла­дається між банком-кредитором та позичальником —юридичною або фізичною особою;

4. бюджетні рахунки — відкриваються господарюючим суб'­єктам, які отримують гроші за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового використання.

Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою розра­хункових документів, які мають встановлену форму. Залежно від виду розрахункових документів, способу платежу та організації документообігу в банку, у платників та отримувачів коштів роз­різняють такі форми безготівкових розрахунків: розрахунки за допомогою платіжних доручень, вимог-доручень, розрахунки акре­дитивами, розрахунки чеками тощо.

Усі розрахункові документи незалежно від форми розрахун­ків повинні відповідати встановленим стандартам та мати обов'­язкові реквізити:

• найменування розрахункового документа;

• номер та дата виписки;

• найменування банків платника та отримувача коштів;

• номера рахунків платника та отримувача;

• призначення платежу (крім чеків), його кодове позначення;

• сума платежу цифрами та прописом;

• на першому примірнику розрахункового документа—відбиток печатки, підписи керівника та головного бухгалтера підприємства.

Розрахункові документи приймаються до виконання банком незалежно від суми.

Вибір форми розрахунків здійснюється з урахуванням:

• характеру взаємозв'язків між економічними суб'єктами;

• особливостей поставки та приймання продукції;

• розташування сторін;

• особливостей транспортування вантажів;

• фінансового становища юридичних осіб, які беруть участь в угоді.

Таким чином, різноманіття форм розрахунків, принципи їх вибору залежать від конкретної економічної ситуації та можуть бути змінені при проведенні економічних реформ.

Найбільш розповсюдженою формою розрахунків в Україні є платіжне доручення. Платіжне доручення — це письмове розпо­рядження платника своєму банку про перерахування певної суми грошей з рахунку платника на рахунок отримувача.

Розрахунки дорученнями можуть бути строкові (авансові) платежі, тобто до відвантаження товару (рис. 5.4) та акцептні, коли платіж здійснюється після відвантаження товарів або надання послуг (рис. 5.5).

1. — укладання угоди про поставку товарів з попередньою оп­латою;

1. — передача платіжного доручення в банк;

2. — перерахунок коштів в банк постачальника товарів та пос­луг та зарахування їх на рахунок отримувача — постачальника товарів та послуг;