logo search
Маслова_рынок финансовых услуг

98 С. О. Маслова, о. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

міну від біржового обігу, позабіржовий характеризується меншою організованістю та меншою зарегульованістю. Обіг цінних папе­рів на вторинному ринку — це здебільшого їх перепродаж. Велика частина операцій купівлі-продажу відбувається через посередни-ків-брокерів, інвестиційних дилерів, трейдерів (представників фірм у торговій зоні біржі) за ринковою ціною (курсом).

Сучасна активізація вторинного ринку цінних паперів пов'язана з проведенням додаткової емісії як з одним із способів залучення інвестиційних ресурсів для розвитку підприємства. Поряд з акціями для доповнення своїх інвестиційних можливостей акціонерні товариства можуть продавати випущені ними облігації, які мають назву облігацій корпорацій. За такими облігаціями підприємство зобов'язане виплачувати відсотки. Практика вико­ристання цього джерела залучення інвестицій характеризується складністю розміщення облігацій у періоди спаду економіки.

Таким чином, вторинний ринок виконує дві функції:

  1. зближує продавців та покупців (забезпечує ліквідність цінних паперів);

  2. сприяє вирівнюванню попиту та пропозиції.

Обсяг угод на вторинному ринку в індустріально розвинених країнах суттєво більший, ніж на первинному. Наприклад, у США він становить приблизно 60-70% від загального обсягу операцій з цінними паперами.

Між первинним та вторинним ринками є ряд розбіжностей. Наприклад, предметом купівлі-продажу на вторинному ринку є цінні папери, які були придбані раніше в процесі випуску. Тобто на вторинному ринку здійснюються наступні за первинними угоди купівлі-продажу. Доход від продажу належить не емітенту (особі, яка випустила цінні папери), як це відбувається на первинному ринку, а власникам згаданих паперів (інвесторам або дилерам), які виступають на вторинному ринку в ролі продавців. Нарешті, ше одна розбіжність між ними полягаєутому, що на вторинному ринку купівля-продаж цінних паперів не може здійснюватись шляхом підписки.

Нормальне функціонування ринку цінних паперів великою мірою залежить від того, хто на ньому працює, хто здійснює фондо­ві операції, встановлює правила роботи і контролює їх дотримання.

4. Ринок капіталів

99

З розвитком ринку розвиваються і його учасники. їх можна поділити на індивідуальних учасників (фізичні особи), інсти-туційних (юридичні особи, які не є органами державно-правового регулювання) та органи державно-правового регулювання (НБУ, фонд державного майна та інші). Залежно від функцій учасники ринку цінних паперів поділяються на основних (головних) та ін­фраструктури их (допоміжних). До складу першої групи належать:

  1. емітенти — це особи, які випускають цінні папери. Емітен­тами можуть бути держава, окремі державні та муніципальні органи та інститути, фірми та підприємства, а також банки. В Україні, відповідно до законодавства, емітентами можуть виступати вик­лючно юридичні особи.

  2. інвестори — учасники ринкової взаємодії, які вкладають грошові та інші кошти в цінні папери з певною метою. Основною метою інвестування є збереження існуючих вільних коштів від зне­цінення, а також одержання прибутку. Якінвестори, звичайно, вис­тупають індивіди та інститути, рідше—держава в особі казначейства або НБУ. Найбільш активними серед інституційних інвесторів є комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії. Менш ак­тивними є промислові або торгові підприємства, компанії, госпо­дарські товариства тощо.

  1. посередники — це професійні юридичні особи, які мають відповідну державну ліцензію на здійснення одного, кількох або усіх видів посередницької діяльності та надають брокерські, дилерські й андерраитерські посередницькі послуги щодо цінних паперів.

  2. інститути-регулятори—саморегулівні організації, основною функцією яких є впорядкування відносин з цінними паперами шляхом встановлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку. Найбільш важливими інститутами-регуляторами є фондові біржі, асоціації брокерів та дилерів з цінних паперів, інші добровільні організації, які об'єднують професійних учасників цього ринку.

  3. державні органи регулювання. Спеціальними державними органами регулювання ринку цінних паперів є органи виконавчої влади, які забезпечують виконання відповідних законодавчих ак­тів, здійснюють регулювання ринкових відносин з цінними папе­рами, контролюють поведінку індивідуальних та інституційних