Елементи системи оподаткування. Класифікація податків

До основних термінів оподаткування відносяться:

1. Податок (збір, внесок до державного цільового фонду) – в Україні це обов’язковий платіж до бюджетів різних рівнів або державних цільових фондів, що здійснюються в порядку і на умовах, визначених законодавством України щодо оподаткування.

2. Суб`єкт, або платник податків, зборів та обов’язкових платежів – це особи, на яких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов’язки:

а) сплачувати податки, збори та обов’язкові платежі;

б) нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та обов’язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів.

3. Об`єкт оподаткування – юридично обумовлений факт або подія, після настання яких у суб’єкта виникає обов’язок сплатити податок; з економічної точки зору об’єктом оподаткування можуть виступати доход, прибуток, майно, грошовий капітал або розмір споживання.

Кожен податок, збір та обов’язковий платіж має самостійний об’єкт оподаткування, який визначається чинним податковим законодавством.

Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платника податку.

4. Предмет оподаткування – фізична, якісна характеристика об’єкту, яка виступає еквівалентом об’єкту з метою оподаткування.

5. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування. Наприклад, оцінка земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара і т. ін. Чим більші розміри об`єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім – при оцінці доходів і опосередкованим – при оцінці тієї ж земельної ділянки ( за ринковою чи нормативною ціною), майна і т. ін.

6. Джерело сплати оподаткування – дохід платника податку, збору та обов’язкового платежу, з якого він сплачує податок, збір та обов’язковий платіж.

7. Податкова ставка – законодавчо установлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

8. Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

9. Податковий оклад - остаточна сума, що підлягає сплаті до бюджету; в більшості податків визначається як добуток бази оподаткування на ставку оподаткування.

10. Джерело сплати податку – фінансовий фонд суб’єкта оподаткування, за рахунок якого відбувається сплата податку. Як правило, джерелом можуть виступати прибуток , валовий доход, чистий доход фізичної особи тощо.

11. Податкова пільга – законодавчо закріплене повне або часткове звільнення від сплати податків. зборів та інших обов’язкових платежів.

12. Строки сплати податків зборів та обов’язкових платежів встановлюються законодавством з питань оподаткування окремо для кожного з них.

Класифікація податків - групування податків, обумовлене методами їх стягнення, особливостями об'єкта оподаткування, характером ставок, податкових пільг тощо. Напр., податок: прямий, податок на дохід, податок регресивний, податок з обороту, податок цільовий тощо.

Найповніше сутність податків характеризують виконуванні ними функції.

Функціїї податків – забезпечення доходів держави без нанесення будь – яких збитків розвитку бізнесу в країні.

У числі податкових функцій називають такі функції, як фіксальна,регулююча,економічна, розподільча, контрольна, стимулююча.

Податки виконують такі основні функції:

• фіксальну – мобілізація коштів у розпорядження держави та формування фінансових ресурсів для виконання державних функцій (забезпечення невиробничої сфери, яка не має власних джерел доходів , або вони не достатні для забезпечення потрібного рівня розвитку, зокрема, такі установи як заклади охорони здоров’я, наукові, навчальні заклади, театри,бібліотеки, архіви, музеї тощо);

• регулюючу – реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб’єкта господарювання.

Державне регулювання здійснюється за двома основними напрямками:

• регулювання ринкових товарно – грошових відносин; воно полягає

в розробці законів, нормативних актів, що регулюють взаємовідносини товаровиробників, продавців, діяльність банків, товарних та фондових бірж тощо. Цей напрямок державного регулювання ринку безпосередньо з податками не пов’язаний;

• регулювання народного господарства та суспільного виробництва

методом впливу держави на інтереси людей, підприємців з метою спрямування їх діяльності в потрібному і вигідному суспільстві напрямку. Методи впливу: зміна податкових ставок, умов оподаткування, ввід чи скасування пільг і штрафів та інших податків.

• стимулюючу – за допомогою податків, пільг, та санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва, звільнення від оподаткування, пільгове оподаткування.

• розподільчу – перерозподіл частини прибутку підприємств та підприємців, доходів громадян, спрямовуючи її на розвиток виробництва, на інвестиції в галузі: залізниця, автострада, видобувна галузь, електростанції.

• Контрольну – сутність цієї функції заклечається втому, щоб платники податків, зборів та інших обов’язкових платежів своєчасно і в повному обсязі сплачували їх відповідно до чинного законодавства.