Державні доходи

Централізовані

Державні позики

Рис. 14 Система державних доходів

Існують різні фінансові методи мобілізації державних доходів: податковий, позиковий, емісійний (рис. 15).

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

Податки та обов’язкові платежі

Рис. 15. Методи мобілізації державних доходів

Податки – це економічні відносини, які виникають між державою та юридичними й фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансу­вання державних видатків.

Державний кредит (позики) – це сукупність економіч­них відносин, що виникають між державою як позичальни­ком і кредиторами – фізичними або юридичними особами (приватними особами, фінансово-кредитними установами, кор­пораціями, іноземними урядами та міжнародними фінансови­ми організаціями) у процесі формування загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Емісійний дохід – це грошові відносини між державою та фізичними і юридичними особами, у процесі функціонування яких держава отримує дохід від емісії в обіг надлишків гро­шей, що призводить до їхнього наступного знецінення і скоро­чення реальних доходів населення. Надмірний випуск грошей в обіг є найгіршою формою примусової позики, що призводить до зниження їхньої купівельної сили. У результаті відбуваєть­ся інфляція – переповнення каналів грошового обігу над­мірною масою знецінених грошей, зростання цін.

Зовнішні джерела залучаються двома методами: у формі кредиту та безоплатно, тобто без оплати грошового еквівалента залучених ресурсів. Основним методом залучення зовнішніх джерел є зовнішні державні позики.