Об’єкти оподаткування

Фізичні особи

Соціальні пільги

×

Оподатковуваний дохід

Сума податку

Рис. 33. Структурно-логічна схема прибуткового податку з громадян

Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва запроваджено з 1999 р. з метою спрощення системи їх оподат­кування (один податок замість кількох, передбачених законо­давством). Право вибору системи оподаткування (єдиний по­даток чи сукупність цих податків) надається платникам.

Платниками податку можуть бути:

1. фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, у яких середньорічна чисельність залучених працівників не перевищує 10 осіб, а річний обсяг реалізації 500 тис. грн.;

2. юридичні особи, у яких середньорічна чисельність пра­цюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізації за рік — 1 млн. грн.

Ставка податку для фізичних осіб установлюється місцеви­ми органами влади залежно від діяльності в розмірі від 20 до 200 грн. на місяць. Для юридичних осіб ставки встановлено у розмірі 6 % від обсягу виручки від реалізації, якщо платник окремо сплачує ПДВ, або 10 %, якщо ПДВ не сплачується.

Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця на окре­мий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного по­датку в таких розмірах:

• до місцевого бюджету — 43 %;

• до Пенсійного фонду України — 42 %;

• на обов'язкове соціальне страхування — 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідну до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Юридичні особи – суб'єкти малого підприємництва – сплачують єдиний податок на окремий рахунок відділень Держав­ного казначейства України. Відділення Державного казначей­ства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах:

• до Державного бюджету України — 20 %;

• до місцевого бюджету — 23 %;

• до Пенсійного фонду України — 42 %;

• на обов'язкове соціальне страхування — 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідної до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Таким чином, єдина відмінність від порядку розподіл коштів єдиного податку фізичних осіб полягає в тому, що сума бюджетних платежів не розподіляється між державним та місцевим бюджетами, а повністю спрямовується до місцевого бюджету.