logo
Koleno_I_V_Finansi_2010

6.1. Сутність, значення та функції бюджету

Існування держави пов’язане з формуванням та розподілом ресурсів, призначених для виконання державою її функцій. Ще у 1863 році німецьким економістом А. Вагнером сформовано закон про постійно зростаючу державну діяльність (який далі дістав назву “закону Вагнера”). Згідно нього у майбутньому широкий поділ праці, зростання частки міського населення, ускладнення транспортних та правових відносин приведуть до зростання витрат на управління, армію, флот та дипломатичні служби, а тим самим до поширення функцій держави і необхідності їх фінансування.

Центральне місце у фінансовій системі належить бюджетній системі. Саме за допомогою бюджетної системи створюються фонди грошових коштів відповідних державних та адміністративно-територіальних утворень. В свою чергу, розмір цих фондів визначається результативністю фінансової діяльності держави.

Бюджет походить від англ. budjet (чемодан, мішок з грошима) – розклад грошових доходів та витрат на визначений період. Згідно Бюджетного Кодексу України бюджет – це план формування і використання фінансових ресурсів для вирішення завдань та функцій, які здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду [5].

Якщо розглядати історію розвитку визначення “бюджет”, варто зазначити, що трансформація поняття бюджет відбувалась поряд зі зміною понять “функції держави”, “податки”, “державні видатки”, “кредит” та ін.

Наприклад, К.Маркс при аналізі державного бюджету 1853-1854 рр. визначав його як “ряд мероприятий по улучшению положения праздных классов”. В.І. Ленін при дослідженні бюджету 1902 року підкреслив його спрямованість на фінансування військових цілей, утримання імператорського двору, жандармерії, сплату процентів за державним боргом та субсидій землевласникам і капіталістам. Оскільки доходна частина бюджету переважно формувалася за рахунок непрямого оподаткування, а саме податку на державну винну монополію, то бюджет того часу ще мав назву “п’яного бюджету”.

При розгляданні сутності бюджету варто зазначити поширеність його визначення.

Цікавим є визначення бюджету з позиції органів, що приймають участь у його розробці та виконанні. Згідно Конституції Україні затверджує державний бюджет Верховна Рада. Крім того, в її веденні знаходиться контроль за виконанням бюджету, затвердження рішень про надання економічної допомоги та позик іншим державам тощо (ст. 85). Ці види робіт Верховна Рада України відображає у головному фінансовому документі держави, який затверджується Законом України про державний бюджет на наступний рік. До складання та затвердження бюджету також мають відношення інші органи державної влади та установи: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України, Рахункова Палата України, Національний банк України. Кожен з цих органів визначає бюджет з позиції учасника бюджетного процесу.

Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є державний бюджет. Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її функцій.

Бюджет є вирішальною і провідною ланкою фінансової системи, важливим економічним важелем держави, через який проводяться розподілі перерозподіл більшої частини ВВП та національного доходу. Бюджет не тільки виконує розподільчі функції, а й бере активну участь у створенні фінансових ресурсів держави, завдяки яким забезпечується її існування, виконання нею своїх політичних, економічних та соціальних функцій.

Бюджет як особлива і специфічна форма фінансових відносин історично виникає і діє там, де існує держава з товарно-грошовими відносинами певного рівня. Специфіка бюджетних відносин полягає в тому, що вони є частиною фінансових відносин держави з підприємствами і населенням та, по-перше, виникають у розподільчому процесі, учасником якого є держава в особі відповідних органів влади; по-друге, пов'язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів, що використовуються для забезпечення загальнодержавних потреб.

Метою бюджету є визначення та обґрунтування обсягу коштів, необхідних на бюджетний рік для виконання державних завдань.

Фінансовий вплив державного бюджету на економіку має як кількісний, так і якісний аспекти. Кількісний аспект визначається питанням надання чи ненадання коштів, їх кількості ; якісний аспект визначається у встановленні пропорцій розподілу ВВП і застосуванні різних інструментів цього розподілу. Співвідношення обсягу бюджету і ВВП – важлива економічна проблема, зумовлена особливостями функціонування моделі економіки кожної конкретної держави.

Світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати. Є три основні моделі перерозподілу ВВП через бюджет:

У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від 30 до 50 % ВВП. Тому необхідно знайти виважені форми й методи цього перерозподілу, що в умовах України є одним із найважливіших завдань.

Як економічна категорія бюджет - це сукупність економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання централізованого фонду грошових коштів держави.

Держава планує бюджет, його доходи і видатки. Форми і методи бюджетної роботи та бюджетного планування, структура доходів і видатків бюджету кожної держави визначаються економічним ладом суспільства, природою і функціями держави. Джерела надходжень коштів до бюджету, їх спрямування і використання у процесі розширеного відтворення визначаються системою економічних відносин, характером суспільних відносин, які становлять матеріальну основу фінансів. Бюджет як фінансовий план відіграє координуючу роль стосовно інших фінансових планів.

Бюджет об'єднує основні фінансові категорії (податки, державні видатки, державний кредит) у їх дії, через бюджет здійснюються постійна мобілізація ресурсів та їх витрачання.

Державний бюджет є основним фінансовим планом держави на рік, який має силу закону. Він затверджується законодавчими органами влади. За матеріальним змістом державний бюджет є централізованим фондом грошових коштів держави, а за соціально-економічною суттю - це основний засіб розподілу та перерозподілу ВВП і національного доходу.

На формування і використання бюджету впливає низка факторів, які можна поділити на політичні, економічні та соціальні.

Політичні фактори відображають політичну ситуацію в країні, яка може істотно вплинути на формування бюджету та використання бюджетних коштів. До них належать адміністративна та регіональна структури управління державою, виконання нею регулюючої, оборонної та правозахисної функцій держави, політична стабільність у суспільстві.

Економічні фактори пов'язані з макроекономічними процесами, що відбуваються в державі. До них належать обсяги вироблених ВВП та національного доходу, економічне зростання чи спад виробництва, рівень розвитку економіки країни, продуктивність суспільної праці, пріоритетні напрями виконання державою економічних і соціальних завдань, рівень інфляції та рівень безробіття в країні, модель податкової політики, рівень НТП, масштаби структурних зрушень в економічних та галузевих пропорціях розвитку, методи господарювання на підприємствах усіх форм власності.

Соціальні фактори формування та використання бюджету зумовлені соціальними та демографічними обставинами. Зокрема це соціальний захист та соціальне забезпечення населення, обсяг фінансових коштів, що спрямовуються на освіту та охорону здоров'я, обсяг реальних доходів населення, розмір мінімальної заробітної плати та споживчого кошика, природний приріст (скорочення) населення та міграційний приріст (скорочення) населення.

Після розгляду факторів Державного бюджету, звернемо увагу на його функції:

1. Розподільчу функцію, завдяки якій здійснюються розподіл та перерозподіл ВВП і національного доходу. Важливе значення має частка ВВП, що перерозподіляється державою через бюджет. У різних країнах і в різні часи вона змінюється залежно від характеру і спрямованості панівної економічної доктрини.

Кейнсіанська теорія вважає за необхідне посилення державного втручання в економіку, стимулюючи таким чином зростання частини ВВП, що перерозподіляється державою. Державні фінанси та бюджет вона розглядає як важливий інструмент державного регулювання економіки та соціальної сфери.

Неоконсервативна стратегія, пов'язана з неокласичним напрямом економічної думки, вважає за необхідне обмеження державного втручання в економіку та соціальну сферу, посилення ринкового механізму та конкуренції, стимулювання виробництва та його ефективності. Як наслідок - скорочення обсягів перерозподілу ВВП та національного доходу через бюджетну систему, зниження розмірів соціальних витрат.

Частка ВВП, яка перерозподіляється через бюджет у різних країнах становить: США - 35%; Великобританія - 41%; Японія - 32%; Франція - 50%; Канада - 45%; Швеція - 65%. В і Україні, за даними 2006 р., через бюджет перерозподіляється 28,5 % ВВП.

2. Регулюючу функцію, за допомогою якої створюється матеріально-технічна база для функціонування держави через формування централізованого фонду фінансових ресурсів, що дає їй можливість виконувати свої функції.

А. Бюджет у сучасних умовах використовується державою для впливу на різні напрями економічної політики:

Б. За допомогою бюджету держава впливає на процес відтворення робочої сили. Вдосконалення та ускладнення технологій виробництва, розвиток НТР зумовили необхідність зростання державних витрат на середню та вищу освіту, професійну підготовку та перепідготовку кадрів. "Інвестиції в людину" сьогодні розглядають як одну з форм капіталовкладень, що приносить прибуток, і фінансуються значною мірою за рахунок держави.

В. Бюджет фінансово забезпечує соціальну політику держави. Значні кошти спрямовують на фінансування систем соціального страхування та соціального забезпечення (пенсії за віком, інвалідам, при втраті годувальника, втраті працездатності, допомога по безробіттю), а також на освіту, науку, охорону здоров'я.

3. Контрольну функцію. Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за формуванням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів, за станом виробництва в цілому в країні. Контрольна функція дає можливість знайти недоліки в управлінні фінансами, своєчасно і повно оцінити фінансові ресурси, які надходять у розпорядження держави, проаналізувати, як фактично складаються пропорції розподілу бюджетних коштів, наскільки ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних коштів, що відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень та витрат.

Складовими державного бюджету є доходи і видатки. Кожна з них поділена на два фонди: загальний і спеціальний. Залежно від співвідношення доходів і видатків бюджет є збалансованим, з дефіцитом, з профіцитом (рис.6.1).

Рис. 6.1 – Структура та складові державного бюджету

Дефіцит бюджету виникає у разі перевищення видатків над доходами, а профіцит – у разі перевищення доходів над видатками. Збалансованим бюджет вважається за умови, коли обсяг витрат відповідає обсягу доходів на відповідний бюджетний період, а держава може зіставлять обсяг своїх фінансових можливостей із витратами.