Управління державним боргом.
Функціонування державного кредиту призводить до утворення державного боргу. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави як внутрішніх, так і зовнішніх, включаючи гарантії за кредитами інших органів влади чи суб’єктів господарювання. Розрізняють капітальний і поточний державний борг.
Капітальний борг представляє собою всю суму випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, включаючи нараховані відсотки, які повинні бути виплачені за цими зобов’язаннями.
Поточний борг складає витрати по виплаті доходів кредиторам за всіма борговими зобов’язаннями держави, строк сплати яких настав.
Ефективність використання державних запозичень значною мірою залежить від системи управління боргом. Управління державним боргом – одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності. Процес управління боргом має декілька етапів: залучення коштів; використання коштів; повернення боргу і виплата відсотків.
Мета політики управління боргом – одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнення макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.
Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління боргом держави. Тому залучені кошти повинні використовуватись для фінансування зростання виробничих потужностей. При цьому повинно збільшуватись виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, а й експорт продукції, конче необхідний для одержання іноземної валюти на погашення зовнішнього боргу.
Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами:
скільки капіталу країна може поглинути;
який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи неплатежів.
При аналізі цих факторів повинні враховуватись як короткострокові , так і довгострокові характеристики державного боргу. Тому важливою умовою збереження платоспроможності, довіри кредиторів і пом’якшення умов кредитування є економічне зростання.
Існує один негативний момент економічної політики – це неспроможність контролювати дефіцит державного бюджету. Слід зазначити, що використання державних запозичень на фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі й на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним шляхом.
Держава повинна турбуватися про ефективність державного кредиту. Поверхневе уявлення про результативність кредитних операцій можна отримати із співставлення сум щорічних надходжень по системі державного кредиту. Відносно повне уявлення про ефективність кредитних операцій дає відношення суми перевищення надходжень над витратами по системі державного кредиту до суми витрат, яке виражається у відсотках.
За зовнішнім боргом визначається коефіцієнт його обслуговування. Він представляє собою всіх платежів по заборгованості до валютних надходжень країни від експорту товарів і послуг, виражений у відсотках. Безпечним рівнем обслуговування державного боргу прийнято вважати 25%.
На досягнення ефективності державного кредиту спрямовані такі заходи в сфері управління державним боргом:
конверсія;
консолідація;
уніфікація;
відстрочення погашення позик;
реструктуризація;
анулювання.
Конверсія – це зміна доходності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачуваний дохід. (як правило, держава з метою скорочення видатків бюджету знижує відсоток за позикою).
Консолідація – зміна строків дії вже випущених позик.
Уніфікація – об’єднання декількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики. Такий захід передбачає зменшення кількості видів цінних паперів, що перебувають в обігу.
Відстрочення погашення позики здійснюється в умовах, коли подальший активний розвиток операцій з випуску нових позик не мав фінансової ефективності для держави. Це відбувається тоді, коли уряд вже випустив досить багато позик і умови їх емісії не було достатньо вигідні для держави. В таких випадках більша частина надходжень від реалізації облігацій нової позики спрямовується на виплату відсотків і погашень по раніше випущених позиках. Щоб розірвати замкнене коло уряд оголошує про відстрочку погашення позик, яка відрізняється від консолідації тим, що при відстрочці не тільки відтягуються строки погашення, але й припиняється виплата доходів. Під час консолідації позик власники облігацій продовжують отримувати по них свій дохід.
Реструктуризація – це використання у комплексі повністю або частково зазначених вище методів.
Під анулюванням державного боргу розуміють захід, в результаті якого держава повністю відмовляється від зобов’язань за випущеними позиками. Анулювання може проводитись за двома причинами:
у випадку фінансової неспроможності держави, тобто її банкрутстві;
як наслідок приходу до влади нових політичних сил, які за певними обставинами відмовляються визнати фінансові зобов’язання попередніх урядів (наприклад, в 1918 році уряд РСФСР анулював всі дореволюційні борги як внутрішні, так і зовнішні).
Важливою є сфера управління державним боргом, пов’язана з визначенням умов та випуском нових позик. При визначенні умов емісії позик, основними з яких є рівень доходності цінних паперів для кредиторів, строк дії позик, спосіб виплати доходів, держава зобов’язана керуватись не тільки інтересами досягнення максимальної фінансової ефективності позик, але й враховувати реальну кон’юнктуру фінансового ринку. Успіх нових позик може бути забезпечений тільки в тому випадку якщо правильно враховано стан економіки, стан грошового обігу, рівень доходності й строки діючих позик, пільги, що надаються кредиторам та інші фактори. Виготовлення, збереження й розповсюдження облігацій державної позики покладено на відповідні підрозділи Міністерства фінансів України; реалізація цінних паперів – на банківську систему.
Міжурядові позики, як правило, є безоблігаційними. Всі умови міжурядових позик фіксуються в спеціальних угодах, де обумовлюється рівень відсотка, валюта надання, терміни погашення позики та інші умови.
- Тема 1. Суть і функції фінансів.
- Суть фінансів як економічної та історичної категорії.
- 2. Суспільне призначення фінансів та їх об’єктивна необхідність в умовах товарного виробництва.
- 3. Функції фінансів.
- 4. Фінансова система: поняття і загальна характеристика її сфер і ланок.
- 5. Поняття фінансових ресурсів та джерела їх формування.
- Взаємозв’язок фінансів з іншими вартісними категоріями.
- Тема 2. Фінансова політика держави.
- Сутність і значення фінансової політики.
- Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики.
- Фінансова політика України на сучасному етапі.
- Тема 3. Управління фінансами і фінансовий контроль.
- 2. Фінансове планування і прогнозування в умовах ринкової економіки.
- 3. Необхідність і суть фінансового контролю.
- Види, форми і методи фінансового контролю.
- Тема 4. Державні фінанси.
- Система державних фінансів.
- Призначення і роль державних фінансів.
- Правові та організаційні засади державних фінансів.
- Тема 5. Бюджет і бюджетна система.
- Суть та функції державного бюджету, його роль в соціально-економічних процесах.
- Бюджетна система та бюджетний устрій.
- Бюджетний процес.
- Тема 6. Доходи і видатки Державного бюджету.
- Доходи державного бюджету.
- Видатки Державного бюджету.
- Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування.
- Тема 7. Податки і податкова система.
- Соціально-економічна суть податків.
- Класифікація податків.
- Податкова система України.
- Податкова політика держави та основні напрямки її реформування.
- Тема 8. Державний кредит.
- Суть і значення державного кредиту.
- Форми державного кредиту.
- Управління державним боргом.
- Тема 9. Державні цільові фонди.
- Необхідність державних цільових фондів та правові основи їх утворення.
- Пенсійний фонд України, його функції, формування та використання.
- Фонд соціального страхування України, його функції, формування та використання.
- Фонд сприяння зайнятості населення, його функції, формування та використання.
- Тема 10. Місцеві фінанси.
- 1. Суть місцевих фінансів, їх склад і роль в умовах ринкових відносин.
- Значення місцевих бюджетів в соціально-економічному розвитку регіонів.
- Доходи і видатки місцевих бюджетів.
- Тема 11. Фінанси підприємств.
- Тема 12. Страхування і страховий ринок України.
- Економічна суть і значення страхування.
- Форми і види страхування.
- Особливості страхового ринку України.
- Тема 13. Фінансовий ринок.
- Сутність та необхідність функціонування фінансового ринку.
- Структура фінансового ринку.
- 3. Валютний ринок та валютні операції.
- Ринок кредитних ресурсів.
- Ринок цінних паперів.
- Види цінних паперів, їх характеристика.
- Фондова біржа в Україні.
- Тема 14. Міжнародні фінанси.
- Економічна природа і призначення міжнародних фінансів.
- Міжнародні фінансові інститути.
- 3. Міжнародний фінансовий ринок.