logo
РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

2.1. Методичні поради до вивчення теми

Суб’єкти (учасники) ринку фінансових послуг – фінансові установи та суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні або фізичні особи), які відповідно до законодавства мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Суб’єктами ринку фінансових послуг можуть бути:

Пріоритетними чинниками при виборі фінансової установи, яка здатна задовольнити потреби споживачів шляхом надання їм фінансових послуг, є надійність посередника; позитивний досвід його діяльності на ринку, підтверджений відповідними офіційними даними; прийнятний рівень оцінки вартості фінансових послуг; належний набір і достатня прибутковість фінансових продуктів; індивідуальний підхід до клієнта; можливість отримання супутніх фінансових послуг тощо.

Оскільки реалізація фінансових послуг є основним видом професійної діяльності фінансового посередника (оферента), до головних цілей його функціонування слід віднести (рис. 2.1):

Рис. 2.1. Цільові завдання фінансових посередників на ринку.

Розглянемо класифікацію суб’єктів (учасників) ринку фінансових послуг за різними ознаками (рис. 2.2):

Рис. 2.2. Класифікація суб’єктів ринку фінансових послуг.

Функції суб’єктів ринку фінансових послуг зумовлюють особливості діяльності кожної групи його учасників.

З урахуванням принципових форм укладання угод на ринку фінансових послуг його суб’єктів можна поділити на три групи: 

Продавці і покупці фінансових активів (послуг) складають групу прямих учасників ринку, які здійснюють на ньому основні функції у проведенні фінансових операцій, пов’язаних з наданням фінансових послуг. 

На ринку позикових капіталів основними видами прямих учасників фінансових операцій є кредитори і позичальники; на ринку цінних паперів – емітенти і інвестори; на валютному ринку – продавці і покупці валюти; на ринку золота (та інших дорогоцінних металів) і дорогоцінного каміння основними видами прямих учасників фінансових операцій є продавці та покупці дорогоцінних металів і каміння; на страховому ринку – страховики і страхувальники.

На ринку нерухомості (іпотечному ринку) основні суб’єкти поділяються на учасників первинного і вторинного ринку нерухомості.

Продавцями на первинному ринку нерухомості виступають окремі будівельні фірми та муніципальна влада. На вторинному ринку продавцями є рієлторські фірми; приватні особи, що прагнуть покращити своє житлове або матеріальне становище; особи, що емігрують, тощо. На вторинному ринку житла виділяється орендний сектор. Надання житла в оренду практикується як приватними власниками, так і муніципальною владою.

Покупцями житла виступають рієлторські фірми, юридичні та фізичні особи. Окрім продавців і покупців, інфраструктуру ринку житла утворюють агентства з нерухомості (рієлторскі фірми); оцінники житла; банки, що займаються кредитуванням та фінансуванням житлового будівництва, кредитуванням купівлі житла та іпотечними операціями; юристи, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю; страхові компанії; інформаційні (в тому числі рекламні) структури. 

На відміну від цілей функціонування фінансових установ, які реалізують фінансові послуги, споживачі фінансових послуг звертаються до фінансових посередників з метою задоволення власних намірів, основні з яких наведені на рис. 2.3:

Рис. 2.2. Наміри споживачів фінансових послуг.

Рис.2.3. Наміри споживачів фінансових послуг.

Отже, фінансові посередники (оференти) – це фінансові інститути, які акумулюють заощадження і кошти інвесторів та використовують їх для кредитування або інвестування. Фінансовими посередниками є фінансові організації, які надають посередницькі послуги в процесі здійснення діяльності на окремих сегментах ринку фінансових послуг.

Фінансові посередники надають можливість приватним особам - власникам заощаджень диверсифікувати кошти, що, за сприятливих умов на ринку, дозволить громадянам отримати більші доходи на свої фінансові вкладення. Саме в домогосподарствах утворюється основний надлишок фінансових ресурсів, який розміщуються у відповідних інститутах (банках, кредитних спілках, страхових компаніях, недержавних пенсійних фондах), вкладаються в цінні папери і спрямовуються фінансовими посередниками на фінансування конкретних фірм, державного сектору тощо.

Фінансові посередники (банківські і небанківські фінансово-кредитні установи) у процесі своєї діяльності практично створюють нові фінансові активи, рівномірно розподіляють ризики, формують власні доходи і прибутки, успішно вкладаючи в інвестиційні та інші проекти залучений і позичений капітал.