Тема 2 система забезпечення фінансового менеджменту

Час: 2 год.

Мета: розкрити сутність системи забезпечення фінансового менеджменту, охарактеризувати особливості формування та функціонування її складових.

План

2.1. Поняття системи забезпечення фінансового менеджменту.

2.2. Підсистема організаційного забезпечення фінансового менеджменту

2.3. Підсистема інформаційного забезпечення фінансового менеджменту.

2.4. Підсистема оцінки фінансово стану підприємства.

2.5. Підсистема фінансового планування і прогнозування.

2.6. Підсистема фінансового контролю.

Література: [12, с.21-55], [13, с. 26-66], [17, с.54-86], [25, с. 46-66], [39], [40], [41, с.33-55]

2.1 Поняття системи забезпечення фінансового менеджменту.

Для нормального функціонування системи фінансового менеджменту була розроблена і реалізована на практиці відповідна система забезпечення, яка дозволяла в реальності реалізувати той науковий і методичний потенціал, який був передбачений в процесі формування фінансового менеджменту як найбільш дієвої області управління фінансами суб’єктів господарювання.

Система забезпечення являє собою сукупність методів, способів, прийомів і засобів підтримки фінансового менеджменту, яка дозволяє використовувати різні підходи і моделі, весь могутній інструментарій сучасної фінансової науки.

Вона включає:

- підсистему організаційного забезпечення фінансового менеджменту

- підсистему інформаційного забезпечення фінансового менеджменту.

- підсистему оцінки фінансово стану підприємства.

- підсистему фінансового планування і прогнозування.

- підсистему фінансового контролю.

2.2 Підсистема організаційного забезпечення фінансового менеджменту

Підсистема організаційного забезпечення фінансового менеджменту – це сукупність окремих фізичних осіб – керівників і спеціалістів підприємства, відповідних внутрішніх служб і відділів, які приймають участь у розробці, прийнятті і реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності, які несуть відповідальність у межах своєї компетенції і долі участі в єдиному управлінському процесі суб’єктів господарювання.

Організаційне забезпечення фінансового менеджменту базується на відповідному управлінському персоналі, який складає ядро всієї підсистеми.

В практиці управління фінансово-господарською діяльністю частіш за все використовують два основних принципи побудови взаємозв’язку між окремими службами.

По-перше, принцип лінійної чи ієрархічної побудови, який передбачає, що нижчестоящі служби підпорядковуються вищестоящим.

По-друге, принцип функціональної побудови взаємозв’язку між управлінськими службами, коли існує єдиний центр і деяка кількість рівних за значенням функціональних підрозділів, які виконують ту чи іншу управлінську роботу в області фінансово-господарської діяльності.

Найбільш типова схема організаційної структури фінансового управління крупною компанією, яка основана на базі центрів відповідальності включає:

1. Центр фінансових досліджень і фінансового планування.

2. Центр управління грошовими потоками в національній та іноземній валюті.

3. Центр по залученню фінансових коштів і емісії цінних паперів.

4. Центр інвестицій.

5. Центр управління фінансовими ризиками і страхування.

2.3 Підсистема інформаційного забезпечення фінансового менеджменту.

Підсистема інформаційного забезпечення фінансового менеджменту являє собою сукупність спеціальних заходів і процедур, які забезпечують процес безперервного цільового підбору відповідних даних, які необхідні для здійснення аналізу, прогнозування, планування, організації, координації, мотивації і регулювання, тобто реалізації основних функцій управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.

До інформації ставляться такі вимоги:

• значимість, тобто вплив на результати фінансових рішень, що приймаються;

• повнота, тобто завершеність кола інформативних показників;

• достовірність, тобто наскільки інформація, що формується в реальності відбиває стан і результати фінансово-господарської діяльності підприємства і зовнішнього середовища;

• своєчасність, тобто наскільки надана інформація відповідає часу її збору, обробки і використання;

• зрозумілість, тобто доступність для обробки, наступного логічного, якісного і кількісного аналізу;

• релевантність, тобто наскільки зібрана інформація може бути корисною в процесі прийняття відповідних управлінських рішень

• співставність, тобто наскільки у часі і просторі дані, що використовуються можуть бути співставлені, що досягається за рахунок використання однакових вимірників (наприклад, грошових чи відсоткових), а також єдиної методики збору і обробки інформації;

• ефективність, тобто на збір, обробку та аналіз інформації будуть витрачені мінімальні ресурси, і ці витрати не будуть перевищувати ефект від використання інформації.

В основу інформаційного забезпечення фінансового менеджменту покладені різні показники конкретних даних, які формуються за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації, і, які дають змогу фінансовим менеджерам приймати адекватні управлінські рішення.

1. Показники, які формуються з зовнішніх джерел інформації.

- показники, як характеризують зовнішньоекономічний розвиток країни (показники макроекономічного розвитку і показники галузевого розвитку). Система інформативних показників цієї групи є основою проведення аналізу та прогнозування умов зовнішнього фінансового середовища функціонування підприємства при прийнятті стратегічних рішень у сфері фінансової діяльності (стратегії розвитку його активів і капіталу, здійснення інвестиційної діяльності, формування системи перспективних цільових показників фінансового розвитку). Формування системи показників цієї групи ґрунтується на даних державної статистики, що публікуються.

- показники, які характеризують кон’юнктуру фінансово ринку. Система інформативних показників цієї групи є підставою для прийняття управлінських рішень у сфері формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових інвестицій, залучення кредитів, валютних операцій та деяких інших аспектів управління фінансами. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на публікаціях періодичних комерційних видань, фондової та валютної біржі, а також відповідних електронних джерел інформації.;

- показники, які характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Система інформативних показників цієї групи використовується переважно для прийняття оперативних управлінських рішень по окремих аспектах формування та використання фінансових ресурсів.

- нормативно-регулюючі показники. Система цих показників враховується у процесі підготовки фінансових рішень, які пов'язані з особливостями державного регулювання фінансової діяльності підприємств.

2. Показники, що формуються з внутрішніх джерел інформації

- показники фінансової звітності підприємства. Система інформативних показників цієї групи широко використовується як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами. Вона застосовується у процесі фінансового аналізу, планування, розробки фінансової стратегії та політики по основних аспектах фінансової діяльності, дає найбільш агреговане уявлення про результати фінансової діяльності підприємства.

- показники управлінського обліку підприємства. Система цієї групи показників використовується для поточного й оперативного управління практично всіма аспектами фінансової діяльності підприємства, а найбільшою мірою - у процесі фінансового забезпечення його операційної діяльності.

- нормативно-планові показники, пов’язані з фінансовим розвитком підприємства Ці показники використовуються у процесі поточного й оперативного контролю за перебігом здійснення фінансової діяльності..

2.4 Підсистема оцінки фінансово стану підприємства.

Фінансовий менеджмент як система управління фінансами підприємства передбачає оцінку фінансового стану суб’єкта господарювання. Така оцінка базується на сукупності форм і методів аналізу даних.

Фінансовий аналіз характеризується як процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості і забезпечення ефективного розвитку. Для розв'язання конкретних завдань управління фінансами застосовується ряд спеціальних систем і методів аналізу, що дозволяють одержати кількісну оцінку результатів фінансової діяльності в розрізі окремих її аспектів як у статиці, так і в динаміці.

У теорії управління фінансами залежно від методів, що використовуються, розрізняють наступні основні системи фінансового аналізу: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; порівняльний аналіз; аналіз коефіцієнтів; інтегральний аналіз.

1. Горизонтальний (або трендовий) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників фінансової звітності за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда). В управлінні фінансами найбільше поширення одержали види горизонтального (трендового) фінансового аналізу:

- Дослідження динаміки показників звітного періоду порівняно з показниками попереднього періоду.

- Дослідження динаміки показників звітного періоду в зіставленні з показниками аналогічного періоду минулого року.

- Дослідження динаміки показників за ряд попередніх періодів.

Всі види горизонтального (трендового) фінансового аналізу доповнюються, як правило, дослідженнями впливу окремих факторів на зміну відповідних результативних показників.

2. Вертикальний (або структурний) фінансовий аналіз базується на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності підприємства. У процесі здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованих фінансових показників. В управлінні фінансами найбільше поширення одержали такі види вертикального (структурного) аналізу:

- Структурний аналіз активів.

- Структурний аналіз капіталу.

- Структурний аналіз грошових потоків.

3. Порівняльний фінансовий аналіз базується на порівнянні значень окремих груп аналогічних показників. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. В управлінні фінансами найбільше поширення одержали такі види порівняльного фінансового аналізу.

- Порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства і середньогалузевих показників.

- Порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства та підприємств-конкурентів.

-Порівняльний аналіз фінансових показників окремих структурних одиниць та підрозділів даного підприємства ("центрів відповідальності"). Такий аналіз проводиться з метою порівняльної оцінки та пошуку резервів підвищення ефективності фінансової діяльності по внутрішніх підрозділах підприємства.

- Порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) фінансових показників.

4. Аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз) базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою. У процесі використання цієї системи аналізу визначаються різні відносні показники, що характеризують окремі результати фінансової діяльності та рівень фінансового стану підприємства. В управлінні фінансами найбільшого поширення одержали такі групи аналітичних фінансових коефіцієнтів:

- коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства дозволяють виявити рівень фінансового ризику, що пов'язаний з структурою джерел формування капіталу підприємства, а відповідно й ступінь його фінансової стабільності у процесі майбутнього розвитку;

- коефіцієнти оцінки платоспроможності (ліквідності) підприємства характеризують можливість підприємства вчасно розраховуватися по своїх поточних фінансових зобов'язанням за рахунок оборотних активів різного рівня ліквідності;

- коефіцієнти оцінки оборотності активів характеризують наскільки швидко сформовані активи обертаються у процесі господарської діяльності підприємства;

- коефіцієнти оцінки оборотності капіталу характеризують наскільки швидко капітал, який використовується підприємством, у цілому й за окремими його елементами обертається у процесі його господарської діяльності;

- коефіцієнти оцінки рентабельності характеризують здатність підприємства генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності й визначають загальну ефективність використання активів і вкладеного капіталу та ін.

5. Інтегральний фінансовий аналіз дозволяє одержати найбільш поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих фінансових показників. В управлінні фінансами найбільш поширені такі системи інтегрального фінансового аналізу:

- cистема інтегрального аналізу ефективності використання активів підприємства.

- cистема SWOT-аналізу фінансової діяльності. Основним його змістом є дослідження характеру сильних і слабких сторін фінансової діяльності підприємства, а також позитивного або негативного впливу окремих зовнішніх (екзогенних) факторів на умови її здійснення в майбутньому періоді.

- об'єктно-орієнтована система інтегрального аналізу формування чистого прибутку підприємства.

- система портфельного аналізу. Цей аналіз ґрунтується на використанні "портфельної теорії", відповідно до якої рівень прибутковості портфеля фондових інструментів розглядається у взаємозв'язку з рівнем ризику портфеля (система "прибуток-ризик").

2.5 Підсистема фінансового планування і прогнозування

Основу механізму управління фінансовою діяльністю підприємства складає фінансове планування, яке являє собою процес розробки фінансових планів і планових показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Фінансове планування на підприємстві базується на використанні трьох основних його систем.

1. Система прогнозування фінансової діяльності є найбільш складною серед розглянутих систем фінансового планування і вимагає для своєї реалізації високої кваліфікації виконавців. На кожному конкретному підприємстві система фінансового прогнозування базується на певній фінансовій ідеології.

Фінансова ідеологія підприємства характеризує систему основних принципів здійснення фінансової діяльності конкретного підприємства, обумовлених „місією" і фінансовим менталітетом його менеджерів.

Здійснюване з урахуванням фінансової ідеології прогнозування фінансової діяльності спрямовано насамперед на розробку фінансової стратегії підприємства.

Під фінансовою стратегією підприємства розуміється формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Фінансова стратегія суб'єкта господарювання забезпечує:

• формування і ефективне використання фінансових коштів;

• виявлення найбільш ефективних напрямів інвестування і зосередження фінансових коштів на цих напрямах;

• відповідність фінансових дій економічному состоянню і матеріальним можливостям суб'єкта господарювання;

• визначення основної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямів фінансових заходів і маневрування фінансовими коштами для досягнення поточної і стратегічної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

• визначення способів проведення успішної фінансової стратегії і використання фінансових можливостей;

• визначення перспективних фінансових взаємин з суб'єктами господарювання, бюджетом, банками і іншими фінансовими інститутами;

• фінансове забезпечення операційної і інвестиційної діяльності на перспективу;

• вивчення економічних і фінансових можливостей потенційних конкурентів, розробка і здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

• розробка способів виходу з кризового стану і методів управління в умовах кризового стану підприємств.

Розроблена фінансова стратегія визначає найважливіші показники, пропорції і темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей суб'єкта господарювання.

В умовах ринкової економіки, самостійності підприємств, їх відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану суб'єкта господарювання, його перспективних фінансових можливостей. На вирішення цих питань і направлена фінансова стратегія.

До основних етапів процесу формування фінансової стратегії підприємства належать:

1. Визначення загального періоду формування фінансової стратегії. Головною умовою його визначення є тривалість періоду, який прийнятий для формування загальної стратегії розвитку підприємства – так як фінансова стратегія носить по відношенню до неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду.

Важливим елементом визначення періоду формування фінансової стратегії підприємства є передбачення розвитку економіки в цілому та кон’юнктури тих сегментів фінансового ринку, з якими пов’язана майбутня фінансова діяльність підприємства, - в умовах нинішнього нестабільного розвитку економіки країни цей період не може бути більше трьох років.

2. Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища та кон’юнктури фінансового ринку.

Для такого дослідження необхідно вивчити економіко-правові умови фінансової діяльності підприємства і можливі їх зміни в наступному періоді. Крім того, на цьому етапі розробки фінансової стратегії аналізуються кон’юнктура фінансового ринку та фактори, які її визначають, а також розробляється прогноз кон’юнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку, пов’язаних з наступною фінансовою діяльністю підприємства.

3. Формування стратегічних цілей фінансової діяльності. Досягнення цілей фінансової стратегії забезпечується за таких умов:

а) достатність капіталу для формування необхідних активів;

б) оптимальність якісної структури активів і фінансової струк­тури капіталу;

в) зниження рівня фінансових ризиків;

г) фінансові інновації.

4. Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації. В процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність представлення системи цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності, а також їх зовнішня і внутрішня синхронізація за часом.

5. Розробка фінансової політики по окремих аспектах фінансової діяльності.

Фінансова політика являє собою форму реалізації фінансової ідеології і фінансової стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від фінансової стратегії в цілому, фінансова політика формується лише по конкретним напрямкам фінансової діяльності підприємства, які потребують забезпечення найбільш ефективного управління для досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності.

6. Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації фінансової стратегії. В системі цих заходів передбачається формування на підприємстві “центрів відповідальності” різного типу; визначення прав, обов’язків та міри відповідальності їх керівників за результати фінансової діяльності; розробка системи стимулювання робітників за їх вклад в підвищення ефективності фінансової діяльності та ін.

7. Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії проводиться за такими основними параметрами:

• узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку;

• узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбаченими змінами зовнішнього фінансового середовища;

• внутрішня збалансованість фінансової стратегії;

• реалізованість фінансової стратегії;

• прийнятність рівня ризиків, пов’язаних з реалізацією фінансової стратегії;

• результативність розробленої фінансової стратегії.

Розглядаючи фінансову стратегію, завжди необхідно приділяти увагу і фінансовій тактиці, оскільки ці категорії взаємозв'язані між собою.

Тактика фінансового менеджменту – це конкретні методи і прийоми, що використовуються для досягнення основної мети і задач фінансів підприємства в конкретних умовах господарювання.

2. Система поточного планування фінансової діяльності базується на розробленій фінансовій стратегії і фінансовій політиці по окремих аспектах фінансової діяльності. Це планування виражається в розробці конкретних видів поточних фінансових планів, що дозволяють визначити на майбутній період усі джерела фінансування розвитку підприємства, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність підприємства, визначити структуру його активів і капіталу на кінець планового періоду.

Поточні плани фінансової діяльності розробляються на наступний рік з розбивкою по кварталах.

Вихідними передумовами для розробки поточних фінансових планів підприємства є:

- фінансова стратегія підприємства і цільові стратегічні нормативи по основних напрямках фінансової діяльності на майбутній період;

- фінансова політика по окремих аспектах фінансової діяльності підприємства;

- планові обсяги виробництва і реалізації продукції та інші економічні показники операційної діяльності підприємства;

- система розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат окремих ресурсів;

- діюча система норм амортизаційних відрахувань;

- середні ставки кредитного і депозитного процентів на фінан­совому ринку;

- результати фінансового аналізу за попередній період.

Основними видами поточних фінансових планів, розроблюваних на підприємстві, є:

• план доходів і витрат від операційної діяльності;

• план доходів і витрат від інвестиційної діяльності;

• план надходження і витрат коштів;

- балансовий план.

3. Система оперативного планування фінансової діяльності виражається в розробці комплексу короткострокових планових завдань по фінансовому забезпеченню основних напрямків господарської діяльності підприємства. Головною формою такого планового фінансового завдання є бюджет.

Бюджет - це оперативний фінансовий план короткострокового періоду, який розроблюється, зазвичай до одного року (як правило, в рамках наступного кварталу або місяця) та відображує витрати і надходження фінансових коштів в процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності.

Він деталізує показники поточних фінансових планів і є головним плановим документом, який доводиться до „центрів відповідальності" всіх типів.

Розробка планових бюджетів на підприємстві характеризується терміном «бюджетування» і спрямована на вирішення двох основних задач: а) визначення обсягу і складу витрат, пов'язаних з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства; б) забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами з різних джерел.

Процес бюджетування носить безперервний характер. Виходячи з планових фінансових показників, встановлених на рік у процесі поточного фінансового планування, заздалегідь (до настання планового періоду) розробляється система квартальних бюджетів - система місячних бюджетів. Процес такого бюджетування гарантує безперервність функціонування системи оперативного планування фінансової діяльності підприємства, закладає міцну основу для здійснення постійного контролю результатів цієї діяльності.

2.6 Підсистема фінансового контролю.

Створення систем внутрішнього контролю є невід'ємною складовою частиною побудови всієї системи управління підприємством з метою забезпечення його ефективності. У цих традиційних системах внутрішнього контролю органічною складовою частиною є і система фінансового контролю.

Внутрішній фінансовий контроль - це організований підприємством процес перевірки виконання й забезпечення реалізації всіх управлінських рішень у сфері фінансової діяльності з метою реалізації фінансової стратегії й попередження кризових ситуацій, що призводять до його банкрутства.

Внутрішній фінансовий контроль організується на підприємстві в основних формах:

1. Попередній фінансовий контроль - організовується на стадії формування фінансових планів і бюджетів у процесі розгляду бізнес-планів (заявок) окремих структурних підрозділів. У процесі цього фінансового контролю перевіряється обґрунтованість окремих показників та правильність проведених розрахунків з метою виявлення можливих резервів підвищення ефективності фінансової діяльності й запобігання можливим порушенням чинного законодавства й внутрішніх нормативних актів підприємства.

2. Поточний фінансовий контроль - проводиться у процесі реалізації фінансових планів і бюджетів всіх рівнів з метою вживання оперативних заходів по повному виконанню всіх передбачених планових показників.

3. Наступний фінансовий контроль - здійснюється у процесі розгляду встановленої фінансової звітності й передбачених звітів керівників окремих структурних підрозділів (центрів відповідальності) при підведенні підсумкових результатів фінансової діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік) з метою наступної її нормалізації.

Підвищенню ефективності реалізації функції внутрішнього фінансового контролю сприяє впровадження на підприємстві ефективної комплексної керуючої системи, що одержала назву "фінансовий контролінг".

Фінансовий контролінг являє собою контролюючу систему, що забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямках фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних її результатів від передбачених і прийняття оперативних управлінських рішень, які забезпечують її нормалізацію. Основними функціями фінансового контролінгу є:

- спостереження за ходом реалізації фінансових завдань, установлених системою планових фінансових показників і нормативів;

- вимір ступеня відхилення фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених;

- діагностування за розмірами відхилень серйозних погіршень у фінансовому стані підприємства й істотного зниження темпів його фінансового розвитку;

- розробка оперативних управлінських рішень по нормалізації фінансової діяльності підприємства відповідно до поставлених цілей і показників;

- корегування при необхідності окремих цілей і показників фінансового розвитку в зв'язку зі зміною зовнішнього фінансового середовища, кон'юнктури фінансового ринку і внутрішніх умов здійснення господарської діяльності підприємства.

Як видно з цих функцій фінансовий контролінг не обмежується здійсненням лише внутрішнього за проведенням фінансової діяльності і фінансових операцій, а й ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв'язку між формуванням інформаційної бази, фінансовим аналізом, фінансовим плануванням і внутрішнім фінансовим контролем на підприємстві.

Побудова системи фінансового контролінгу на підприємстві базується на певних принципах, основними з яких є:

1. Спрямованість системи фінансового контролінгу на реалізацію розробленої фінансової стратегії підприємства.

2. Багатофункціональність фінансового контролінгу.

3. Орієнтованість фінансового контролінгу на кількісні стандарти.

2. Відповідність методів фінансового контролінгу специфіці методів фінансового аналізу і фінансового планування.

2. Своєчасність операцій контролінгу.

3. Гнучкість побудови контролінгу.

4. Простота побудови контролінгу.

5. Економічність контролінгу.

З урахуванням перерахованих принципів фінансовий контролінг на підприємстві будується по наступним основним етапам.

1. Визначення об'єкта контролінгу. Це загальна вимога щодо побудови і формування системи контролінгу на підприємстві з позицій його організаційної структури. Об'єктом фінансового контролінгу є управлінські рішення за основними аспектами господарсько-фінансової діяльності підприємств.

2. Визначення видів і сфер контролінгу. Відповідно до концепції побудови системи контролінгу, він підрозділяється на наступні основні види: стратегічний контролінг; поточний контролінг; оперативний контролінг. Кожному з перерахованих видів контролінгу повинна відповідати визначена його сфера і періодичність здійснення його функцій.

3. Формування системи пріоритетів контрольованих показників.

Вся система показників, що входять у сферу фінансового контролінгу, групується за рівнем значимості у господарських процесах. Такий підхід до формування системи контрольованих показників полегшує підхід до їхнього розкладання при наступному поясненні причин відхилення фактичних величин від передбачених відповідними завданнями.

4. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Після того, як визначений перелік контрольованих фінансових показників, виникає необхідність встановлення кількісних стандартів за кожним з них. Стандартами виступають цільові стратегічні нормативи, показники поточних планів і бюджетів, система державних чи розроблених підприємством норм і нормативів і т.п.

5. Побудова системи моніторингу показників, що включаються у фінансовий контролінг. Система фінансового моніторингу являє собою розроблений на підприємстві механізм постійного спостереження за контрольованими показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень.

Побудова системи моніторингу контрольованих фінансових показників охоплює наступні основні етапи:

а) побудова системи інформативних звітних показників по кожному виду фінансового контролінгу ґрунтується на даних фінансового й управлінського обліку;

б) розробка системи узагальнюючих (аналітичних) показників, що відбивають фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів контролю, здійснюється в чіткій відповідності із системою фінансових показників;

в)визначення структури і показників форм контрольних звітів (рапортів) виконавців покликано сформувати систему носіїв контрольної інформації.

г)визначення контрольних періодів по кожному виду фінансового контролінга і кожній групі контрольованих показників в цілому. Конкретизація контрольного періоду для ефективного управління фінансовою діяльністю на даному підприємстві. З врахуванням цього принципу виділяють:- тижневий (декадний) контрольний звіт; місячний контрольний звіт; квартальний контрольний звіт.

д) встановлення розмірів відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів здійснюється як в абсолютних, так і відносних показниках. По відносним показникам всі відхилення поділяються на три групи:

- позитивне відхилення;

- від'ємне "допустиме" відхилення;

- від'ємне "критичне" відхилення.

Для проведення такої градації на кожному підприємстві розраховують критерій «критичних» відхилень, який може бути диференційований для встановлених періодів.

є) виявлення основних причин відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів проводиться по підприємству в цілому і по окремим "центрам відповідальності". В процесі такого аналізу виділяються і розглядаються ті показники фінансового контролінгу, по яким спостерігається "критичне" відхилення від цільових нормативів, завдань поточних планів і бюджетів. По кожному "критичному" відхиленню (а при необ­хідності і при менш суттєвих розмірах відхилень показників пріоритетів першого порядку) повинні бути виявлені причини, які їх визвали. В процесі здійснення такого аналізу в цілому по під­приємству використовуються відповідні розділи контрольних звітів виконавців.

Розроблена схема моніторингу повинна коригуватися залежно від цілей фінансового контролінгу і системи показників поточних планів і бюджетів.

6. Формування системи алгоритмів дій щодо усунення встановлених відхилень є заключним етапом побудови фінансового контролінгу на підприємстві. Принципова система дій менеджерів підприємства в даному випадку заключається в трьох алгоритмах:

Ніяких заходів не застосовувати. Ця форма реагування перед­бачається в тих випадках, коли розмір від'ємних відхилень значно нижчий передбачуваного "критичного" критерію.

Усунути відхилення. Така система дій передбачає процедуру пошуку і реалізації резервів для забезпечення виконання цільових, планових або нормативних показників. При цьому резерви розглядаються в розрізі різних аспектів фінансової діяльності і окремих фінансових операцій. В якості таких можливостей може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії (за принципом "відсікання зайвого"), використання системи фінансових резервів та інші.

Змінити систему планових або нормативних показників. Така система дій застосовується в тих випадках, якщо можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку по результатам фінансового моніторингу вносяться пропозиції по коректуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат та інвестицій.

Впровадження на підприємстві системи фінансового контролінгу дозволяє суттєво підвищити ефективність всього процесу управління його фінансової діяльності.