6. Управління фінансами та фінансовий контроль як методи фінансового механізму

При виконанні фінансових планів виникає потреба в оперативному управлінні як діяльності, пов'язаній із необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення заплано­ваних результатів.

Об'єктами фінансового управління виступають фінансові відносини, централізовані і децентралізовані фінансові ресурси усіх ланок фінансової системи, а саме: фінанси підприємств, домогосподарств, загальнодержавні фінанси. Суб'єктами фінансового управління є держава в особі законодавчих і виконавчих органів (у тому числі фінансових), а також фінансові служби підприємств, організацій і установ.

Сукупність усіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат. Тобто, управління фінансами – це система методів і форм організації фінансових відносин, які застосовує фінансовий апарат для ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб’єктів економічної діяльності

з метою досягнення поставлених цілей та запланованих результатів.

Стратегічне управління в Україні (управління фінансами на тривалу перспективу) здійснюють найвищі органи державної влади і управління: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Апарат Президента. Оперативне управління фінансами здійснює безпосередньо фінансовий апарат, який включає фінансові органи управління (Рахункову палату Верховної Ради, України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державну податкову службу, Державну комісію з питань регулювання фінансових ринків, Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, Пенсійний фонд тощо) і фінансові інститути (НБУ, банки і небанківські кредитні установи, страхові компанії, фондові біржі, інститути спільного інвестування тощо).

Під час складання й виконання фінан­сових планів, а також по закінченні певних періодів прово­диться фінансовий контроль, який спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та цільового витрачання коштів із відповідних фондів, порівняння фінансових результатів від використання фінансових ресурсів з плановими та виявлення резервів їх зростання. Іншими словами, фінансовий контроль представляє собою цілеспрямовану діяльність уповноважених органів щодо забезпечення законності і доцільності виконання фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики.

Основною метою фінансового контролю є: дотримання чинного фінансово-господарського законодавства в процесі здійснення фінансової діяльності та окремих фінансових операцій; реалізація стратегії фінансування, тобто передбачення змін умов фінансової діяльності і своєчасне пристосування до них.

Фінансовий контроль може проводиться як на рівні держави (макрорівень), так і на рівні суб’єктів господарювання (мікрорівень). Об'єктом фінансового контролю на макрорівні є фінансово-господарські операції, пов’язані з формуванням і використанням державних фінансових ресурсів на соціально-економічний розвиток. Суб'єктами фінансового контролю на макрорівні є державні органи влади і управління в особі постійних комісій Верховної ради України, органи податкової та контрольно-ревізійної служб, аудиторські фірми тощо.

Фінансовий контроль держави спрямований на раціональне використання бюджетних коштів, дотримання фінансової дисципліни в державних господарських структурах, повне та своєчасне виконанням фінансових зобов’язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом.

Об'єктом фінансового контролю на рівні суб'єктів господарювання є фінансово-госпо­дарська діяльність підприємств, організацій і установ. Предметом контролю є фінансові показники (прибуток, собівартість, податки, відрахування). Суб’єктами фінансового контролю на мікрорівні є фінансові менеджери, керівники підприємств, засновники, незалежні аудиторські організації тощо.

Основними принципами фінансового контролю є наступні:

• незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого);

• гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);

• превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

• дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні заходи);

• регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю);

• об'єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства);

• всеохоплюючий характер (фінансовий контроль повинен охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).

Методами фінансового контролю є конкретні прийоми проведення фінансового контролю: перевірка (обстеження окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств або їх підрозділів на основі документації), обстеження (ознайомлення з більш широким спектром фінансово-економічних показників суб’єкта економічної діяльності для визначення його фінансового стану), ревізія.