Соціально-економічний зміст, призначення та функції податків

Податки супроводжують всю історію людської цивілізації, беручи свої витоки з найдавніших часів. Податки дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Це – обов’язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку – позбавленою будь-якого сенсу. Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Існують ще обов’язкові платежі, яким притаманні риси податків:

• податкові платежі: плата за воду, землю - обов’язкові збори, які стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;

• відрахування, внески - обов’язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Основними характерними особливостями податку в порівнянні з обов’язковими платежами є те, що він:

• справляється на умовах безповоротності: повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку;

• має односторонній характер встановлення: сплата податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

• може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

• не має цільового призначення;

• є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Отже, податки - це обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Функції податку є виявленням його сутності в дії та спосіб вираження його властивостей. Можна визначити дві функції податку: фіскальну і розподільчо-регулюючу.

Сутність фіскальної функції полягає в тому, що з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави, тобто податки виступають основним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Об’єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає: надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапруженість); стабільність надходження; рівномірність надходження податків по всій території.

Розподільчо-регулююча функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості ВВП між державою та її суб’єктами і через елементи податку (об’єкт, суб’єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу. За допомогою оподаткування держава суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію; а також отримує можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, а на мікрорівні – впливати на конкретну поведінку платника податків.

Отже, специфічне суспільне призначення податків знаходить своє вираження не в існуванні кожної функції окремо, а лише в їх єдності. Тому податки - це інструмент державного втручання в економічні процеси, що проходять в суспільстві. Використовуючи такий інструмент, держава повинна оптимально враховувати інтереси 3-х сторін оподаткування: держави, платників податку й конкретних громадян-виборців, які отримують суспільні блага від держави в обмін на сплачені податкові платежі. Соціально-економічний характер податку проявляється в одночасному існуванні податку як фіскального інструменту формування дохідної частини бюджету, а також як інструменту економічного регулювання вартісних пропорцій розподілу ВВП та національного продукту; в цьому і проявляється природа податку.