Державний борг: сутність і соціально-економічні наслідки

Наявність державного кредиту призводить до появи державного боргу. Державний борг являє собою суму прямих договірних зобов’язань органів державного управління перед економічними суб’єктами інших секторів економіки (резидентами) і зарубіжними кредиторами; виникає в результаті запозичень у грошовій формі, випуску боргових зобов’язань, прийняття боргів інших економічних суб’єктів та безготівкового випуску боргових зобов’язань. Тому, державний борг – це сума усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами, а також відсотків за ними (включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземними позичальниками державним підприємствам).

У Бюджетному кодексі України державний борг класифікується за двома ознаками: за типом кредитора (мова іде про категорію кредитора або власника боргових зобов’язань) та за ти­пом боргового зобов’язання (відповідно до засобів, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту). Крім того, держаний борг можна класифікувати ще й за іншими критеріями:

1. За періодом сплати:

• капітальний борг -загальна сума боргу й відсотків, що мають бути сплачені за позиками);

• поточний борг- сума основного боргу, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати відсотків за усіма випущеними позиками).

2. За сферою розміщення позик:

   • внутрішній борг - зобов’язання, що виникають перед внутрішніми кредиторами-резидентами;

   • зовнішній борг – зобов’язання, що виникають перед іноземними кредиторами- нерезидентами.

3. За забезпеченістю фінансовими активами: чистий борг і ліквідний борг;

4. За наявністю гарантій уряду:

• державний прямий борг (внутрішній і зовнішній), де держава виступає позичальником;

• дер­жав­ний гарантований борг (внутрішній і зовнішній), коли держава виступає гарантом.

5. За термінами сплати:

• короткостроковий борг (до 1 року);

• середньостроковий борг (від 1 до 5 років);

• довгостроковий борг (понад 5 років).

6. За включенням відсотків до боргу розрізняють:

• первинний борг, який дорівнює сумі основного боргу без нарахованих відсотків;

• непогашений борг, який складається із основної суми боргу і нарахованих відсотків.

Вихідною категорією є категорія борг, як результат позичкових операцій, а вже після формування первинного боргу виникає проблема заборгованості, на величину якої впливає динаміка норми відсотка та низка інших факторів. Тому, заборгованість – явище похідне від боргу, виступає результатом нагромадження боргів та платежів на їх обслуговування. У кінцевому результаті прослідковується взаємозв’язок і трансформація різних за природою категорій: позика (кредит) – борг – заборгованість.

Довготерміновим економічним наслідком функці­о­ну­ван­ня накопичу­ю­чої системи боргоутворення виступає загальне суттєве звуження інвестиційних можли­востей економіки; а наявність над­мірного зовніш­ньо­го державного боргу є гальмом економічного зростання, оскільки він унеможлив­лює про­ве­дення економічної політики, яка б врахо­ву­ва­ла національні інтереси, виснажує бюджет та еко­но­мі­ку дер­жа­ви здійсненням значних виплат іноземним кредиторам. Кінцевим соціальним підсумком системи перерозподілу доходів через інструменти державного боргу є те, що життя сучас­но­го покоління покращиться, але тягар наслідків поточного бюд­жет­ного дефіциту ляже в основному “на плечі майбутніх по­ко­лінь”.

Таким чином, державний борг, його розміри, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір гро­шо­вої маси в обігу При його використанні доцільно пам’­я­тати, що державний борг може здій­сню­вати як позитив­ний, так і негативний вплив на економіку, може виступати у якості засобу забезпечення безпеки, або, навпаки, фактору посилення загроз і ризиків. Тому лише застосування ефективної стратегії управління державним боргом сприятиме ефективному використанню запозичень і створить необхідні умови для оптимізації боргового навантаження.