11.2.1. Фінансова криза на підприємстві, її симптоми та фактори виникнення

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у фірми потенціалу для успішного функціонування. Розрізняють три фази фінансової кризи:

а) фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням під­приємства і призводить до його ліквідації.

Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб’єкта господарювання. Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, прийнято поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

• спад кон’юнктури в економіці в цілому;

• значний рівень інфляції;

• нестабільність господарського та податкового законодавства;

• нестабільність фінансового та валютного ринків;

• посилення конкуренції в галузі;

• криза окремої галузі;

• посилення монополізму на ринку;

• дискримінація підприємства органами влади та управління;

• політична нестабільність у країні, де знаходиться підприємство, або в країнах підприємств — постачальників сировини (спожи­вачів продукції).

Головні ендогенні фактори фінансової кризи:

• відсутність стратегічної спрямованості підприємства;

• дефіцити в організаційній структурі;

• низький рівень менеджменту;

• низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;

• незадовільне використання виробничих ресурсів;

• непродуктивне утримання зайвих робочих місць.

У цілому всі названі причини кризи досить тісно взаємопов’язані та створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв’язків. Звичайно, досліджуючи те чи те підприємство, той чи той випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як правило, зводяться до вже перелічених нами. Типовими наслідками впливу вищенаведених причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:

• утрата клієнтів та покупців готової продукції;

• зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

• неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

• підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;

• збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;

• виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та підвищення плинності кадрів;

• підвищення тиску на ціни;

• суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодер­жання виручки від реалізації продукції.

Розвиток симптомів фінансової кризи на підприємстві зображено на рис. 11.2.

Зумовлене зовнішніми та внутрішніми факторами зменшення обсягів реалізації продукції призводить, з одного боку — до зниження прибутковості та до збитковості, а з іншого — до зниження рівня ліквідності та платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.

Рис. 11.2. Розвиток симптомів банкрутства (за: Böckenförde B. Unternehmenssanierung. — Stuttgart: Schäffer Verlag für Wirtschaft und Steuern CmbH., 1991. — S. 43.)

З метою швидкої ідентифікації фінансової кризи на підприємстві та виявлення причин, що її зумовлюють, доцільно використовувати систему раннього попередження. Система раннього попередження та реагування — це особлива інформаційна система, з допомогою якої керівництво підприємства отримує інформацію про потенційну загрозу діяльності, яка може насуватися як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. Цю систему спрямовано на проведення комплексу заходів для запобігання фінансовій кризі та банкрутству підприємства. Процес створення системи раннього попередження складається з таких етапів:

• Визначення сфер спостереження.

• Визначення індикаторів раннього попередження, які можуть указувати на розвиток того чи того негативного процесу.

• Визначення цільових показників та інтервалів їх зміни в розрізі кожного індикатора.

• Формування завдань для центрів обробки інформації (розро­бка висновків щодо впливу тієї чи тієї інформації на діяльність підприємства).

• Формування інформаційних каналів: забезпечення інформаційного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами — керівниками всіх рівнів.

Систему раннього попередження та реагування можна організувати як на самому підприємстві, так і поза ним, наприклад, на базі консалтингової фірми, яка обслуговує це підприємство.