3.2. Виручка від реалізації продукції,

РОБІТ І ПОСЛУГ

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (T — Г) — це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства (Г — Т — В — T — Г), яка є його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між постачальниками, посередниками і покупцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, за якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців.

На практиці можуть використовуватись два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася передача права власності);

б) одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бути оформлені відповідно до чинного положення. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т — Г). Тому бартер, або прямий товарообмін (Т — Т), не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, нема надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається зміни форми вартості.

На жаль, у зв’язку з недостатнім розвитком ринкових відносин в Україні і згідно з діючим господарським законодавством, бартерні операції нині включаються у звітність з реалізації продукції підприємств, що, певною мірою, викривляє реальний стан справ.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:

1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки. А сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків реалізованої продукції на початок і кінець року. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку.

На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фік­совані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції залежить від рівня прейскурантних цін.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.

Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою) переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та ін.). Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад, хлібобулочних виро­бів, продуктів дитячого харчування тощо. При цьому державою встановлюються індикативні ціни — мінімальний і максимальний рівні цін. У решті випадків користуються вільними цінами, тобто цінами, які склалися на ринку під впливом попиту і пропонування за домовленістю сторін — постачальників і споживачів.

Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами:

Ц₁ = С + П,

де Ц₁ —  ціна продукції (ціна виробника продукції); С — собівар­тість продукції; П —  прибуток.

Ц₂ = С + П + ПДВ,

де Ц₂ —  ціна продукції з податком на додану вартість; ПДВ —  податок на додану вартість.

Ц₃ = С + П + АЗ + ПДВ,

де — Ц₃ ціна продукції з акцизним збором і податком на додану вартість.

Відтак повну роздрібну ціну продукції можна розрахувати за фор­мулою:

Ц₄ = C + П + АЗ +ПДВ + ТН,

де Ц₄ —  роздрібна ціна продукції; ТН —  торгова націнка.

Наприклад:

Собівартість виробу «А» становить 6 грн. Планова рентабельність реалізації —  35 %. Оптова ціна виробу «А» буде дорівнювати 8,10 грн. (6 + 6 × 0,35). Ціна виробу «А» з податком на додану вартість за ставки податку 20 % дорівнюватиме 9,72 грн. (8,10 + 8,10 × 0,2). Роздрібна ціна виробу «А» за торгової націнки 30 % дорівнюватиме 12,64 грн. (9,72 + 9,72 × 0,3).

Собівартість підакцизного виробу «Б» становить 4 грн. Прибуток — 1 грн. за планової рентабельності 25 % (4 × 0,25). Ставка акцизного збору — 50 %. Тоді ціна підакцизного виробу «Б» дорівнюватиме 10 грн. ((4 + 1) × 100) / (100 – 50). Ціна підакцизного виробу «Б» з податком на додану вартість дорівнюватиме, за ставки податку 20 %, — 12 грн. (10 + 10 × 0,2). Роздрібна ціна підакцизного виробу «Б» з торговою націнкою 15 % дорівнюватиме 13,8 грн. (12 + 12 × 0,15).

Залежно від того, кому реалізується продукція, встановлюються оптові та роздрібні ціни. Відвантаження продукції здійснюється посередникам оптом або партіями за оптовими цінами. Посередники реалізують цю продукцію роздрібним торговим організаціям за цінами, які включають збутові націнки. Безпосередньо споживачам роздрібні торгові організації продають товари за роздрібними цінами, тобто з торговою націнкою. Продаючи товари за фіксованими цінами, торгові організації отримують торгову знижку.

За умов ринкової економіки ціни стають найважливішим фактором регулювання процесу виробництва та споживання і безпосередньо впливають на попит і пропонування.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою:

В = Р · Ц,

де В —  виручка, Р— кількість реалізованих виробів, Ц —  ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду. Плановий обсяг реалізації обраховують з формули:

Р = З₁ + Т – З₂ ,

де Р —  обсяг реалізації в плановому періоді; З₁ —  залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду; Т —  випуск товарної продукції в плановому періоді; З₂ —  залишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду.

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді, в тому числі з урахуванням попиту і пропонування.

Розрахунок обсягу реалізації та виручки методом прямого рахунку наведено в таблиці 3.1.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асор­тименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю (табл. 3.2).

Таблиця 3.1

РОЗРАХУНОК ВИРУЧКИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Таблиця 3.2