Поддерюгин - Фінанси підприємств

5.4.1. Збори на формування цільових державних фондів

Закон України «Про систему оподаткування» встановлює участь суб’єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов’язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначений окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такому.

По-перше, через формування валових витрат, які виключаються з суми скоригованого валового доходу. Таким чином, відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.
По-друге, через формування собівартості (витрат). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити її вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.
По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку під- приємства.

Отже, вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди обмежена. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначені законодавчо і є однаковими для всіх суб’єктів господарювання незалежно від виду і сфери їхньої діяльності. Кількість суб’єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, обмежена. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб’єктів господарювання зв’язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції та ін.).

Схему участі підприємств у формуванні цільових державних фондів наведено на рис. 5.10.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року.

Платниками такого збору є:

суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;
філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншому терені;
фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;
фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Є певні особливості визначення об’єкта оподаткування для обчислення суми збору щодо окремих суб’єктів підприємницької діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), які використовують працю найманих працівників для визначення суми збору, беруть фактичні витрати на оплату їхньої праці, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок; премії, заохочення, в тому числі в натуральній формі.

Не беруть у розрахунок для обчислення збору витрати на виплату доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не враховуються за обчислення середньомісячної зарплати з метою призначення пенсій.

Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що не використовують найманої праці для обчислення збору, беруть суму свого оподаткованого доходу (прибутку).

Суб’єкти підприємницької діяльності — платники збору зобов’язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформацію про таку реєстрацію вимагають комерційні банки у разі відкриття банківських рахунків.

Р ис. 5.10. Структурно-логічна схема участі підприємств у формуванні цільових державних фондів

Ставки збору встановлені і диференційовані за категоріями платників. Для суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, затверджено ставку 32% від згадуваного вище об’єкта оподаткування.

На підприємствах, де працюють інваліди, ставку збору диференційовано. На заробітну плату й інші виплати інвалідам, що є об’єктом оподаткування, збір нараховується у розмірі 4%. Щодо інших працівників використовується ставка 32%.

Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, що не користуються найманою працею, зобов’язані нараховувати 32% збору від суми оподаткованого доходу (прибутку).

Слід звернути увагу на особливість визначення джерела сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, оплата праці найманих працівників суб’єктами підприємницької діяльності здійснюється за рахунок двох джерел:

— собівартість (основна й додаткова заробітна плата, інші види заохочень, виходячи з тарифних ставок);

— прибуток (премії, заохочення).

Тому сума збору на ту частину витрат на оплату праці, що віднесена на собівартість, також відноситься на собівартість. Сума збору на другу частину витрат на оплату праці, що здійснюється за рахунок прибутку, перераховується за рахунок прибутку.

Отже, обсяг витрат на оплату праці і структура джерел вказаних витрат впливатимуть на формування собівартості, а значить, і на прибуток суб’єктів господарювання.

Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування нараховується у розмірі 1%. Цей збір здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальними за утримання цього збору (податку) є суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), що використовують працю найманих працівників.

Збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

Пенсійний фонд не включається до Державного бюджету України. Забороняється використання коштів фонду не за цільовим призначенням, в тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок. Тимчасово вільні кошти фонду, за відсутності заборгованості у виплаті пенсій, можуть бути використані Пенсійним фондом на придбання державних цінних паперів.

Збір на обов’язкове соціальне страхування. Порядок визначення збору встановлений Законом України «Про збір на обов’язкове соціальне страхування» від 26 липня 1997 р.

Особливість збору полягає в тім, що він включає і збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У зв’язку з цим скасовано відрахування підприємств у Фонд сприяння зайнятості населення, що здійснювались згідно із Законом України «Про систему оподаткування» від 2 лютого 1994 р.

Склад платників збору на обов’язкове соціальне страхування і об’єкт оподаткування такі самі, як і щодо обов’язкового державного пенсійного страхування.

Для суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, ставку збору передбачено в розмірі 5,5% від об’єкта оподаткування, визначеного Законом. У складі загального нормативу 1,5% становить збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов’язкове соціальне страхування встановлений роздільно: 1% від об’єкта оподаткування щодо інвалідів, які працюють; 5,5% від об’єкта оподаткування щодо інших працівників підприємства. При цьому збір у розмірі 1% в повному обсязі зараховується у Фонд соціального захисту інвалідів.

Суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, збір на обов’язкове соціальне страхування, включають до складу валових витрат за обчислення оподаткованого прибутку, а також відносять на собівартість.

Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовим договором (контрактом) чи виконують роботи (послуги), згідно з цивільно-трудовими договорами, збір нараховується у розмірі 0,5% тільки на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У цьому разі утримання збору здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальність за утримання цього збору покладено на суб’єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників.

Збір на обов’язкове соціальне страхування (в тому числі на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття) перераховується в Державний бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей в банках на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки Державного бюджету: обов’язкового соціального страхування, обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням.

Для фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, збір визначено у розмірі 0,5% від об’єкта оподаткування тільки на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Збір на формування Фонду для здійснення заходів для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення. Порядок відрахувань в цей Фонд визначено Законом України «Про формування Фонду для заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення» від 20 липня 1997 р.

Платниками збору (податку) визначені:

резиденти — суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, спільні підприємства, інші установи й організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, і виплачують заробітну плату. Ця діяльність може відбуватись на терені України та за її межами;
нерезиденти — юридичні і фізичні особи будь-якої організаційно-правової форми власності, що отримують прибутки, джерело яких знаходиться в Україні, і здійснюють оплату праці. При цьому звільняються від сплати збору установи й організації, що мають дипломатичний статус або імунітет відповідно до міжнародних договорів або законів;
філії, відділення, інші відособлені підрозділи платників збору, що не мають статусу юридичної особи, але здійснюють оплату праці;
постійні представництва, нерезиденти, що отримують доходи, джерело яких знаходиться в Україні, або виконують агентські функції щодо нерезидентів і здійснюють оплату праці.

Від сплати збору звільняються:

підприємства вугільної промисловості, шахтобудівництва, видобутку залізної, марганцевої та уранової руди підземним способом;
підприємства (об’єднання) й організації Українського товариства сліпих і Українського товариства глухих, де інваліди становлять понад 50% загальної кількості працівників основного виробництва.

Для розрахунку суми збору за об’єкт оподаткування беруть фактичні витрати на оплату праці осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником збору. До витрат на оплату праці належать витрати: на основну й додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати; на виплату авторських винагород; на виплату за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру.

Ставку збору, відповідно з указаним вище Законом, було визначено у розмірі 10% від об’єкта оподаткування. Згідно з Указом Президента України від 18 червня 1998 року №656 з 1 липня 1998 року ставка відрахувань у Чорнобильський фонд встановлена в розмірі 5% від об’єкта оподаткування. Збір сплачується одночасно з отриманням в установах банків коштів на оплату праці і зараховується до складу доходів Державного бюджету України. Розпорядником коштів Фонду є Міністерство з надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Забороняється використання коштів Фонду не за цільовим призначенням, в тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позик.

Внески в державний інноваційний фонд. Державний інноваційний фонд утворено згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1992 р. № 77 «Про утворення державного інноваційного фонду».

Для формування вказаного фонду підприємства, об’єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ і акцизного збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові організації, банки ці відрахування здійснюють від обсягу валового доходу. Указані відрахування включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).

Із загальної суми відрахувань 30% в обов’язковому порядку мають бути перераховані в Державний інноваційний фонд. Інші 70% перераховуються підприємствами, об’єднаннями, організаціями в галузевий спеціальний фонд позабюджетних коштів, якщо такий фонд утворюється міністерством або відомством. Кошти відрахувань, віднесені на собівартість продукції (робіт, послуг), але не перераховані міністерствам, відомствам, вилучаються податковими органами в Державний бюджет.

В окремих випадках за письмового погодження з керівним органом, яким утворений галузевий спеціальний фонд позабюджетних коштів, державні підприємства, об’єднання, організації можуть залишати в своєму розпорядженні частину коштів з відрахувань, що належать галузевому позабюджетному фонду.

Підприємства, об’єднання, організації, які не мають галузевого спеціального фонду позабюджетних коштів для фінансування інноваційної діяльності, залишають у своєму розпорядженні 70% відрахувань. Це можливо за умови, що вони ведуть науково-дослідні роботи і здійснюють заходи щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції. У такому разі залишені в підприємств кошти не можуть спрямовуватися на фінансування капітальних вкладень (будівництво, придбання основних фондів, обладнання, приладів), не зв’язаних зі здійсненням науково-дослідних робіт, заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції.

Кошти цих відрахувань, залишені у розпорядженні підприємств, які не були використані протягом року, не можуть бути вилучені податковими органами в державний бюджет. Отже, вони залишаються в розпорядженні підприємства і можуть бути використані за цільовим призначенням у наступному році.

Якщо підприємство не проводить науково-дослідних робіт або не вживає заходів для освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, відрахування здійснюються тільки в Державний інноваційний фонд у розмірі 0,3% до встановленого показника для обчислення відрахувань. Решта 0,7% не нараховується.

Перерахування обов’язкових платежів у Державний інноваційний фонд і галузеві фонди позабюджетних засобів підприємство повинно робити не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. За несвоєчасне перерахування внесків у Державний інноваційний фонд стягується пеня у розмірі 0,3% за кожний день затримки, включаючи день сплати.

Згідно з Законом «Про Державний бюджет України на 1998 рік» від 30 грудня 1997 року в бюджеті було сконцентровано всі відрахування на інноваційну діяльність.

Содержание