11.4.5. Особливості системи охорони здоров'я у Великій Британії

Система організації охорони здоров'я Великобританії в основному схожа на шведську модель. У Великобританії використовується система бюджетного фінансування охорони здоров'я, що зумовлює його державний характер із великим ступенем централізації управління. Закон про страхування, що був прийнятий у 1912 році, започаткував принцип обов'язковості й охопив обов'язковим медичним страхуванням третю частину населення Англії, Шотландії та Ірландії, практично всіх осіб, що працюють, і службовців за договором найму.

Фінансова основа системи охорони здоров'я Великобританії є такою: 85 % фінансується за рахунок загального оподаткування; 12,5 % надходжень – із фондів обов'язкового державного страхування працівників і роботодавців: 2,5 % надходить від платежів за послуги.

Усі, хто працює, підлягають обов'язковому страхуванню здоров'я. Непрацюючі жінки у шлюбі можуть приєднатися до страхування за добровільними програмами. У цілому пацієнти сплачують 10% вартості лікування. Частка державних витрат на медикаменти перевищує 60 % від загальної суми державних затрат на охорону здоров'я.

Близько 7 млн. громадян Об'єднаного Королівства, крім внесків у національну систему охорони здоров'я у вигляді податків, купують приватну медичну страховку.

Національна система охорони здоров'я практично існує за рахунок коштів, що вносяться платниками податків і виділяються урядом на охорону здоров'я зі статті витрат на соціальні потреби.