9.5.1. Досвід реформування пенсійної системи Польщі

Пенсійна система, що існує в Україні, на думку авторів, є не­досконалою і не гарантує матеріального забезпечення у старості. Використання польського досвіду може значно полегшити проведення пенсійної реформи в Україні.

Більшість підходів у реалізації пенсійної реформи Польщі базується на трирівнівій структурі.

Перший рівень – реформований на солідарній основі Пенсійний фонд. Функціонування на першому рівні обов'язкової державної пенсійної системи має головним завданням забезпечити усіх осіб пенсійного вік гарантованим державою мінімальним рівнем доходу. Тобто цей рівень є базою системи соціальної допомоги у старості. Водночас подібна пенсійна система закладає основи для певної диференціації пенсій залежно від сплати громадянином протягом життя страхових внесків. З розмірів цих внесків у державний Пенсійний фонд створюються бюджетні джерела фінансування для виплати соціальних пенсій на принципах солідарності поколінь і пропорційного перерозподілу.

Другий рівень – це відкриття пенсійних фондів, які повинні інвестувати грошові кошти, отримані у вигляді страхових внесків, з метою їхньої капіталізації. На другому рівні повинна використовуватися пенсійна система на основі обов'язкового додаткового пенсійного страхування, яке у більшості розвинутих країн функціонує на принципах накопичення, тобто за схемою капіталізації страхових внесків. На цьому рівні передбачається існу­вання двох основних форм накопичення страхових внесків: особисті ощадні рахунки та персоніфіковані рахунки за місцем роботи. Управління зазначеною пенсійною системою може забезпечуватися як державними, так і приватними пенсійними установами.

На третьому рівні сукупної пенсійної системи створюються структури, які ґрунтуватимуться на принципах добровільності накопичення страхових внесків і забезпечуватимуть можливості підвищення стандартів пенсійного забезпечення. Управління у таких структурах здійснюватиметься приватними компаніями пенсійного страхування за умов існування ефективних механізмів державного контролю, запобігання їхній фінансовій нестабільності й банкрутству. Третій рівень фактично виокремлює різ­номанітні індивідуальні й групові форми заощадження коштів на забезпечення у старості, які можуть ґрунтуватися на галузевих, регіональних та інших принципах.

На організаційну структуру пенсійної системи накладається вікова структура пенсійних категорій, які поділяються за рівнями і реалізують розподіл повноважень між соціальними групами нинішніх і майбутніх пенсіонерів. У цьому контексті показовим є досвід Польщі, де всі народжені після 1968 року автоматично включаються у повну пенсійну систему, тобто їм надається право вступити в основний пенсійний фонд і за вибором – в один із пенсійних фондів другого рівня.

Майбутня пенсія цих категорій складатиметься із двох виплат – Центрального пенсійного фонду) і пенсійного фонду другого рівня. Народженим з 1949 до 1968 років надана можливість вибору: залишитись у реформованому Центральному фонді або вступити у пенсійний фонд другого рівня. За формальними межами нової системи залишилися особи, які народилися до 1949 року, а також нинішні пенсіонери.

Необхідно зауважити, що зазначена пенсійна система не залишає поза увагою останні дві категорії (народжених до 1949 року і нинішніх пенсіонерів), оскільки за наявності розвинутого і стабільного фінансового ринку для вказаних категорій існує можливість придбання через систему ануїтетів відповідних пенсій (на певну суму і термін) у системі приватних пенсійних фондів і фінансових посередників.

Характерно, що зазначена загальна пенсійна система Польщі спирається на розподільчі принципи пенсійної системи першого рівня (І ступеня), тобто пенсійні виплати для пенсіонерів та інвалідів фінансуються за рахунок внесків працюючих, але способи нарахування пенсій останніми роками суттєво змінились. Розмір пенсії встановлюється шляхом ділення суми внесків, що накопичені застрахованою особою на індивідуальному рахунку, на середню тривалість перебування на пенсії.

Вигідно працювати довше, оскільки кожен рік, відпрацьований при досягненні пенсійного віку (60 років для жінок і 65 – для чоловіків), сприяє підвищенню пенсії – до 10 % за кожний рік. Страховий внесок обчислюється не з усього доходу, а лише з певної суми, яка обмежує максимальний розмір пенсії та не може перевищувати 250 % від бази нарахування й дорівнює середній заробітній платі.

Даний принцип, на думку польських фахівців, є більш справедливим і стимулює добровільне накопичення заощаджень у межах пенсійної системи третього рівня (III ступеня). Для пенсійних систем другого і третього рівнів (II і III ступенів) забезпечуються фінансові можливості у разі досягнення пенсійного віку для учасників фонду викупити довічні пенсії або отримати всю накопичену суму.

Найбільшу питому вагу у структурі інвестиційного портфеля пенсійного фонду Польщі займають короткострокові казначейські векселі. Найменшу питому вагу мають іноземні облігації, іноземні цінні папери та муніципальні облігації.

Внаслідок впровадженої в Польщі реформи соціального страхування в 1999 році почали свою діяльність відкриті пенсійні фонди (OFE). їх акціонерами є головним чином страхові компанії та банки. Питома вага закордонного капіталу складає майже 80 %. На ринку найбільший вплив мають два відкритих пенсійних фонди, які контролює іноземний капітал: Commercial Union В RH CU WBK (25,8 %) та Nationale Nederlanden Polska (19,3 %).

На кінець 2005 року відкриті пенсійні фонди вели 12,14 млн. рахунків, а сума внесків з відсотками, починаючи з 1999 року склала 67,78 млрд. зл. Протягом 2005 року поступило 14,03 млрд. зл.

Зазначені характеристики польської системи соціального забезпечення в основних рисах перетинаються з принципами реформи пенсійної системи в Україні, що створює підґрунтя для конструктивного використання цього досвіду.

Існують проблеми у реалізації пенсійної реформи як у Польщі, так і в інших країнах. При цьому важливу роль мають структурні й фінансові аспекти модернізації пенсійної системи (структура багатоступеневої реформи, рівень радикальності впровадження фінансової інфраструктури системи, структурні та фінансові відхилення від проекту пенсійної реформи тощо). Але адекватне врахування цього досвіду в Україні, гнучкі трансформаційні підходи дадуть змогу уникнути більшості помилок або, як мінімум, зменшити вплив негативних факторів на становлення нових механізмів соціального забезпечення у нашій державі.