logo search
Канєєва І

5. Характеристика основних видів кредиту

В умовах високо розвинутої ринкової економіки основними видами кредиту, які отримали широке застосування в економічній практиці, є: комерційний, банківський, державний, споживчий, лізинговий, іпотечний, міжнародний.

Комерційний кредит — це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з приводу перерозподілу матеріальних ресурсів і характеризує відносини між двома економічними суб'єктами.

Об'єктом комерційного кредиту є реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, по яких продавцем надається відстрочення платежу.

Комерційний кредит отримав широке розповсюдження в країнах з розвинутою ринковою економікою. Близько 2/3 кредитного обороту в цих країнах здійснюється у вигляді комерційного кредиту з оформленням кредитної операції векселем.

Характерною особливістю комерційного кредиту є те, що він здійснюється підприємствами за їх розсудом, і не підпорядковуються банківській системі.

Мета комерційного кредиту – прискорення реалізації товарів в умовах тимчасової нестачі коштів у покупців. Привабливість комерційного кредиту полягає в тому, що продавець дістає можливість продати свій товар навіть при несприятливій кон'юнктурній ситуації на ринку.

Економічні межі комерційного кредиту обумовлені, перш за все, фінансовим станом його суб'єктів: постачальник повинен мати відповідну фінансову нагоду для того, щоб продати свій товар з відстроченням платежу, а покупець, отримавши товар, розраховує через певний термін накопичити відповідні кошти, щоб повністю розплатитися з кредитором.

Традиційний механізм комерційного кредиту передбачає проведення вексельного кредитування. Хоча, на практиці може бути використовується механізм комерційного кредитування без оформлення векселя.

При попередній оплаті продукції виникає такий специфічний вид комерційного кредиту як кредит покупця. Його механізм характеризується наданням комерційного кредиту покупцями постачальникам шляхом авансових платежів.

До нетрадиційних механізмів комерційного кредиту в господарській практиці відносять кредитування за контрактом типу «франчайзинг».

Франчайзинг – це фінансово-кредитна операція, пов'язана із забезпеченням прибуткової діяльності малого бізнесу; це ліцензія крупної і відомої фірми дрібним підприємцям на продаж продукції або наданню послуг під його торговою маркою (товарним знаком).

Платня за ліцензію (франшизу) може бути прямою – у формі певної грошової суми (роялті) або непрямий – у формі зобов'язання придбавати ті товари або послуги, за якими власник ліцензії має комерційний інтерес.

В Україні успішно функціонують такі франчайзингові сіті, як «Кока-кола», «Кодак-експрес, «Дока-піцца» і ін.

Одним з нових видів комерційного кредиту є форфейтинг, який використовується для кредитування зовнішньоторговельних операцій.

Форфейтинг – це кредитування експортера шляхом покупки векселів або інших боргових зобов'язань; це специфічний метод трансформації комерційного кредиту в банківський.

Продавцем при форфейтингу виступає експортер, який поставив товар і хоче інкасувати розрахункові документи імпортера з метою отримання грошей. Покупцем (форфейтером), як правило, є банк або спеціалізована фірма. Форфейтер бере на себе боргові зобов'язання імпортера за мінусом відсотка на весь термін, на який вони виписані.

До переваг комерційного кредиту слід віднести:

До недоліків слід віднести:

Лізинг — підприємницька діяльність, яка полягає в наданні лізингодавцем у виняткове користування лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця, або отримується їм у власність за дорученням і узгодження з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів. Міжгосподарським кредитом лізинг можна рахувати лише умовно, у зв'язку з тим, що з економічної точки зору він має з кредитом ряд загальних ознак — наявність довіри між сторонами лізингової угоди, передача вартості в тимчасове користування і за платню.

Об'єктом лізингу є будь-яке майно, яке відноситься до основних фондів, не заборонене до вільного обороту на ринку і щодо якого немає обмежень щодо передачі його в лізинг. Об'єкт лізингу переходить у власність лизингоотримувача після повного погашення кредиту. Якщо в країнах з розвинутою ринковою економікою лізинг став одним з поширених способів продажу засобів праці, то в Україні він поки що знаходиться на самій початковій стадії розвитку.

Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу і обороту капіталу, а і його накопиченню. Тому з позицій відтворення суспільного капіталу він умовно ділиться на позику капіталу і позику грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його вплив на обсяги функціонуючого капіталу і розширення виробництва. Цей розподіл є важливим для розуміння ролі банківського кредиту в процесі відтворення як індивідуального, так і всього суспільного капіталу.

Сфера використання банківського кредиту значно ширше за сферу застосування комерційного кредиту. Банківський кредит виходить за межі комерційного кредиту, оскільки з його допомогою може здійснюватися передача вартості не тільки між двома пов'язаними між собою діловими відносинами суб'єктами господарювання, а і між великим числом таких суб'єктів. Причому позичальнику часто вигідніше скористатися банківським кредитом, оскільки, на відміну від комерційного, він надає йому можливість вибору постачальника товарів. Банківський кредит не обмежується лише вільними грошовими коштами, адже завдяки ньому створюються додаткові гроші для обороту. Він також не обмежений і по напрямах кредитування: з його допомогою грошові капітали, які вивільнялося в одній області економіки або регіоні, прямують в будь-яку іншу область або регіон. Різна також динаміка комерційного і банківського кредитів. Якщо під час спаду виробництва і економічної кризи комерційний кредит скорочується, то попит на банківський кредит для сплати боргів зростає. Подібне явище спостерігається і тоді, коли в країні із певної причини вводиться обмеження на видачу комерційного кредиту.

Кредитні відносини, які виникають при банківському кредиті, характеризуються надзвичайно великою різноманітністю. Вони діляться на дві великі групи:

1. Кредити, які одержує сам банк для формування своїх ресурсів і які він має намір вкладати в різні види активів (в кредити, цінні папери, іноземну валюту, нерухоме майно).

Ці кредити діляться на залучені внески і депозити, позики, отримані шляхом випуску і розміщення банками власних облігацій і векселів, міжбанківські кредити.

2. Кредити, які надає банк своїм клієнтам.

За об'єктами кредитування банківський кредит ділиться на три групи:

1) кредит в основний капітал (на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств, будівництво нових підприємств, у тому числі шляхом проведення самим банком лізингових операцій);

2) кредит в оборотний капітал (на придбання предметів праці — сировини, матеріалів, палива, тари і т.п., на покриття витрат виробництва і обороту, на покриття дефіциту коштів для розрахунків);

3) на споживчі потреби (на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво і придбання житла, будівництво дачних будинків, гаражів для легкових автомобілів, на невідкладні потреби населення і т.п.).

За джерелами погашення і характером повернення розрізняють кредити:

1) з одноразовим поверненням, коли заборгованість за позикою погашається у визначений в кредитній угоді день або достроково на вимогу банку або за бажанням самого позичальника;

2) з погашенням в розстрочку, тобто окремими платежами протягом встановленого кредитним договором терміну (наприклад, кредити на капітальні вкладення) або по мірі надходження виручки від реалізації продукції на позиковий рахунок після завершення кожного циклу кругообігу капіталу;

3) з регресією платежів, якщо кредити були видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов'язання третьої особи.

За термінами користування банківський кредит ділиться на:

- короткостроковий (до одного року)

- середньостроковий (від 1 до 3 років);

- довгостроковий (понад 3 роки).

За сферами суспільного відтворення розрізняють кредити:

- в сферу виробництва

- в сферу обігу

- в сферу споживання.