Тема: «валютний ринок і валютні системи» План.

1. Сутність валюти і валютних відносин.

2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку.

3. Валютний курс.

4. Валютні системи і валютна політика.

5. Платіжний баланс і золотовалютні резерви.

6. Міжнародні ринки грошей і капіталів.

1. Сутність валюти і валютних відносин

Поняття валюти широко застосовується в економічній літературі і практиці. Валюта обслуговує такий широкомасштабний сектор економіки, як зовнішньоекономічні відносини. На її основі функціонує валютний ринок, який є елементом грошового ринку, формуються такі високоефективні регулятивні інструменти, як валютний курс, платіжний баланс, золотовалютні резерви і т.п. Валюта обслуговує функціонування світової економіки і інтеграцію до неї національних економік окремих країн.

Валюта класифікується за декількома критеріями. Основною з них є емітентська приналежність валюти. За цим критерієм виділяють:

- національну валюту, яка виражена в грошах, які емітуються національною банківською системою;

- іноземну валюту, виражену в грошах, які емітуються банківськими системами інших країн;

- колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях, які емітуються міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами (СДР, євро).

За режимом використання валюти діляться на:

- неконвертовані;

- конвертовані.

Неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввезення і вивіз жорстко обмежується. Такими звичайно є валюти слаборозвинених країн або країн, які переживають глибоку і хронічну економічну і фінансову кризу. До 1997 р. типово неконвертованою була і національна валюта України — гривна.

Конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн, по курсу, який формується в установленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертована — надзвичайно важлива, визначаюча якісна характеристика валюти.

По мірі забезпечення вказаних передумов уряд країни створює відповідний організаційно-правовий механізм для конвертації національної валюти і оголошує про приєднання до статті VIII Статуту МВФ, яке вимагає від країн-членів Фонду впровадження конвертованої валюти за поточними операціями. Україна оголосила про своє приєднання до цієї статті як підтвердження впровадження поточної конвертованої гривни лише в 1997 р.

Конвертовану валюту також можна класифікувати за декількома критеріями:

1. За повнотою конвертації:

- повна конвертованість;

- часткова конвертованість.

2. За видами суб'єктів:

- зовнішня;

- внутрішня.

3. за характером економічних операцій, які обслуговуються конвертованою валютою:

- за поточними операціями;

- по переміщенню капіталу.

Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) і за всіма видами цілій або операцій (платіж за поточними операціями, платежі по руху капіталу і переказам).

На початок 2000 р. більше ніж 20 валют були вільно конвертованими або впритул наблизилися до цього статусу: австралійські долари, австрійські шилінги, англійські фунти стерлінгів, бельгійські франки, голландські гульдени, грецькі драхми, датські крони, долари США, ірландські фунти, іспанські песети, ісландські крони, італійські ліри, канадські долари, люксембургські франки, німецькі марки, норвезькі крони, португальські ескудо, фінські марки, французькі франки, шведські крони, швейцарські франки, японські єни, євро, СДР.

Часткова конвертованість валюти означає, що національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями.

Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів — внутрішньою.

Якщо конвертація розповсюджується тільки на платежі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо тільки на платежі по руху капіталу — капітальною.

Характерними особливостями валютних відносин є:

- складаються між економічними суб'єктами різних країн, які повинні дотримуватися вимог національного законодавства цих країн;

- ці відносини реалізуються у складі відповідних сегментів світового ринку і тому випробують вплив традицій, нормативних вимог, правив, передбачених міжнародними угодами і іншими регулятивними документами міжнародного характеру;

- оскільки вони обслуговуються декількома валютами, той важливий вплив на них надають чинники, пов'язані з валютними ризиками;

- в них переплітаються і вступають в розбіжність економічні інтереси різних держав. Нерідко ці розбіжності зачіпають національні інтереси в цілому, яке надає валютним відносинам особливого значення в економічних системах відповідних країн.

Учасниками валютних відносин можуть бути: уряд і його окремі структури, центральний банк, юридичні особи, включаючи банки, фізичних осіб. Крім того, їх учасниками можуть бути міжнародні організації, у тому числі міжнародні фінансові інститути (МВФ, МБРР, ЄБРР і ін.).

Залежно від економічного призначення валютних платежів у валютних відносинах можна виділити такі складові:

- міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями;

- отримання і погашення різних видів міжнародних кредитів;

- переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій;

- переміщення валюти при наданні економічної і технічної допомоги;

- операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішніх валютних ринках.