5. Закон грошового обігу

Швидкість обороту грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця грошей, що є в обороті, використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Величину швидкості обороту грошей можна визначити за формулою:

V = P*Q / M

де V- швидкість обороту грошей;

Р — середній рівень цін на товари і послуги;

Q — фізичний обсяг товарів і послуг, які реалізовані в даному періоді;

М — середня маса грошей, що знаходиться в обороті за даний період.

Показник швидкості обороту грошей можна визначати і за іншими критеріями:

• по середній частоті використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу;

• по середній частоті використання грошової одиниці в здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошового обороту;

• по частоті проходження грошової готівки через каси банків.

Перший з цих показників може бути визначений розподілом обсягу національного доходу на масу грошей в обороті. Кількісно він майже співпадатиме з показником V, визначеним по ВВП.

Другий з них може визначатися розподілом загального обсягу грошового обороту на М. Цей показник істотним чином відрізнятиметься від показника V, визначеного по ВВП, оскільки в ньому будуть враховані всі нетоварні платежі (бюджетні, кредитні, спекулятивні і т.п.). Оскільки офіційна статистика загальний обсяг грошового обороту не визначає, розрахувати цей показник V практично неможливо.

Третій показник може визначатися розподілом загального обсягу касових оборотів всіх комерційних банків за рік на середньорічну суму грошової готівки в обороті.

Швидкість обороту грошей знаходиться під впливом наступних чинників:

• зміни попиту на гроші

• розвитку структури споживання

• культурних потреб населення

• розвитку суспільного виробництва

• ринкових відносин

• інфраструктури ринку і т.п.

Грошовий оборот не є простим повторенням обороту товарів і підкоряється своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обороту необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражений рівнянням:

Мф = Мн,

де Мф — фактична маса грошей в обороті, Мн — об'єктивно необхідна для обороту їх маса.

Якщо Мф перевищує Мн — значить в обороті з'явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше Мн — їх недолік.

Найскладнішим питанням в розумінні закону грошового обігу є трактування величини Мн. Це пояснюється значною різноманітністю форм грошей, які знаходиться в обігу, і багатофакторністю формування їх маси.

Кількість грошей, в середньому необхідних для обороту протягом певного часу (Мн), прямо пропорційно масі товарів і рівню їх цін і обернено пропорційно до середньої швидкості обороту грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою:

Мн = Р * Q / V

де Р * Q — сума цін товарів, які реалізуються за певний період

V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.

Проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно. Частина їх продається в кредит, і для їх реалізації гроші в даний момент не потрібні, що відповідно зменшує величину Мн. Разом з тим в обороті гроші обслуговують не тільки реалізацію товарів або послуг, виконуючи функцію купівельного засобу, а і забезпечують погашення різних боргових зобов'язань, перш за все щодо покупки товарів в кредит, виконуючи функцію платіжного засобу. Для цього в обороті необхідна додаткова маса грошей зверху тієї, яка обслуговує реалізацію товарів і послуг. Проте не всі боргові зобов'язання погашаються реальними грошима. Якщо вони мають стрічний характер, то можуть взаємно зараховуватися без участі реальних грошей.

Якщо врахувати всі ці додаткові чинники, які діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так:

Мн = P*Q - ДО + П - ВП / V

де К- сума продажів товарів і послуг в кредит;

П — загальна сума платежів, термін оплати яких наступив;

ВП — сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.