Монетизація бюджетного дефіциту і ввп в Україні

Основними індикаторами правильності монетарної політики і ефективності функціонування грошової системи в цілому є стабільність вартості грошей на товарних і валютних ринках і забезпечення економічних суб'єктів достатньою масою платіжних засобів.

Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними доходами. Якщо необхідні кошти не будуть знайдені, уряд не зможе розрахуватися за своїми зобов'язаннями і виникне прострочена заборгованість його перед економічними суб'єктами (по заробітній платні, пенсіям тощо).

Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна декількома способами:

1. збільшити оподаткування суб'єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, відмінити пільги за старими податками;

2. дозволити уряду (казначейству) випускати власні боргові зобов'язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту і надати їм статус законного платіжного засобу;

3. дозволити уряду випускати власні цінні папери і реалізовувати їх на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Найдоцільнішим з можливих способів монетизації бюджетного дефіциту є шлях реалізації державних цінних паперів на вторинному ринку, оскільки він не змінює грошову масу і не ускладнює завдання, визначені в монетарній політиці. Цей шлях можливий тільки за умови, що бюджетний дефіцит не хронічний і не перевищує розмір ВВП.

Проблема монетизації ВВП полягає в доведенні маси грошей в обігу до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів і послуг, погашення боргових зобов'язань.

З теоретичної точки зору рішення цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку, незалежно від фактичного обсягу грошової маси.

З практичної точки зору, рішення цієї проблеми набагато складніше, оскільки неможливо наперед визначити ту нормативну величину, на яку слід орієнтувати регулювання пропозиції грошей. Тому про достатність монетизації ВВП, а значить і всієї економіки, можна судити не по відхиленню фактичного її рівня від нормативного, а по динаміці деяких індикаторів, таких як середній рівень цін, середня процентна ставка, стан платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків. Якщо всі ці індикатори протягом тривалого інтервалу часу залишаються незмінними, то монетизацію ВВП можна вважати достатньою.

Показник фактичного стану монетизації ВВП розраховують як приватне від ділення обсягу грошової маси, що знаходиться в обігу на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП.

Км = М / ВВП

де Км – рівень монетизації

М – маса грошей на кінець року, узята по агрегату М3

ВВП – річний обсяг національного ВВП.

Узятий сам по собі показник не дає відповіді на питання, чи достатній він для монетизації економіки країни, оскільки не може бути нормативного (достатнього) рівня монетизації, за яким його можна було б порівняти. Тому на практиці його порівнюють з такими ж показниками в даній країні за попередні роки (місяці) або в інших країнах.