§ 1. Поняття державних видатків, їх особливості і принципи фінансування

Видатки - це безперервне використання державою коштів бюджету та позабюджетних фондів та власних коштів підприємств і організацій на потреби, що визначені державними завданнями. Видатки бюджету - це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її безперебійне функціонування та відображають економічні відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом частини валового внутрішнього продукту, що концентрується в бюджеті. Згідно з Бюджетним кодексом України видатки бюджету - це кошти, які спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету - це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. Групи державних видатків:

1) за предметною ознакою: а) на державне управління; б) на соціальні потреби; в) на народне господарство і підтримання економіки; г) на національну оборону;

2) за роллю у відтворювальному процесі: а) на сферу матеріального виробництва;б) на невиробничу сферу; в) на створення державних резервів;

3) за економічним змістом: а) заробітна плата; б) стипендія; в) пенсії і допомоги; г) медикаменти; д) харчування; е) канцелярські витрати; е) витрати на поточний і капітальний ремонт. Критерії бюджетних асигнувань: — пріоритети витрат; — загальний обсяг фінансування; — цільове використання коштів; — витрат. Режими бюджетного фінансування: 1) кошторисно-бюджетний режим 2) режим фінансування підприємств і організацій, які мають свої доходи, а бюджетні асигнування одержують як фінансову допомогу Принципи фінансування: — плановість; — безоплатність; — безповоротність; — цільове спрямування коштів; — ефективність використання коштів; — фінансування в міру виконання плану; — оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел; — додержання режиму економії; — здійснення контролю за використанням коштів. Усі фінансові плани пов'язані між собою внаслідок юридичної та економічної природи бюджету. Акти. що регулюють відносини в галузі видатків: а) акти, норми яких регламентують фінансові відносини: Закон про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції Мінфіну та Держказначейства б) акти додержання і виконання правових норм, за допомогою яких реалізуються права та обов'язки учасників видаткових відносин: кошториси, бюджетні доручення, ордери, грошові чеки, лімітні довідки тощо Отже, фінансування державних видатків - це плановий, цільовий, безповоротний та безоплатний відпуск коштів, що здійснюється з урахуванням оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел фінансування, проводиться в міру здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, створення соціальних гарантій населення та виконання зобов'язань держави, з додержанням режиму економії при всебічному постійному контролі.

§ 2. Порядок фінансування соціально-культурних заходів. Фінансування соціально-культурних заходів є найбільшим напрямом кошторисно-бюджетного фінансування порівняно з усіма іншими бюджетними витратами. Фінансування цих видатків відіграє велику соціальну та політичну роль, формуючи в суспільстві відчуття "благополуччя" або "розчарування" тими процесами, що відбуваються в країні. Разом з тим в умовах існування бюджетного дефіциту соціально-культурна сфера є найвразливішою, тому що велика кількість цих видатків фінансується за "залишковим принципом", тобто в останню чергу або ж за дуже скороченими нормативами та нормами. Склад соціально-культурних видатків держави: — на соціальний захист населення і соціальне забезпечення; — на освіту; — науку; — на культуру; — на засоби масової інформації; — на охорону здоров'я; — на фізичну культуру і спорт; — на заходи у сфері молодіжної політики. Видатки на соціальний захист населення. З другої половини XX ст. соціальні видатки почали розглядатись не як непродуктивні витрати, а як інвестиції в сьогоднішню та майбутню діяльність. У розвинутих країнах видатки на соціальне забезпечення становлять 14-15% ВВП. У Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначено основні форми й методи соціального захисту населення. Підрозділи розділ видатків "Соціальний захист та соціальне забезпечення" згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України: — соціальний захист у разі непрацездатності; — соціальний захист пенсіонерів; — соціальний захист ветеранів війни та праці; — соціальний захист сім'ї, дітей та молоді; — соціальний захист безробітних; — допомога у розв'язанні житлового питання; — на утримання житла; — допомога на забезпечення житлом; — соціальний захист інших категорій населення; — дослідження і розробки у сфері соціального захисту; — інша діяльність у сфері соціального захисту. З Державного бюджету України фінансуються: 1) державні спеціальні пенсійні програми; 2) державні програми соціального захисту; 3) державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів; 4) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; 5) державна підтримка молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; 6) державні програми підтримки будівництва житла для окремих категорій громадян. З місцевих бюджетів фінансуються: 1) притулки для неповнолітніх; 2) територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому; 3) пільги ветеранам війни і праці; 4) допомога сім'ям з дітьми; 5) додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг; 6) компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян; 7) будівництво житла для окремих категорій громадян. З метою реформування видатків на соціальний захист запроваджено персоніфікований облік отримувачів пільг. Порядок фінансування освіти. У розвинутих країнах видатки на освіту становлять 4,5-7 % ВВП. Фінансування державних закладів освіти, установ та організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Відповідно до Закону України "Про освіту" держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому 10 % національного доходу. При цьому кошти закладів і установ освіти і науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення статутної діяльності, не вважаються прибутком і не оподатковуються. Функціональна структура видатків бюджету на освіту: 1) на дошкільну освіту; 2) на загальну середню школу; 3) на професійно-технічну освіту; 4) на вищу освіту; 5) на післядипломну освіту; 6) на позашкільну освіту та заходи з позашкільної роботи з дітьми; 7) на програми матеріального забезпечення навчальних закладів; 8) на дослідження і розробки у сфері освіти; 9) на інші заклади та заходи у сфері освіти. За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на: — загальну середню освіту; — професійно-технічну освіту; — вищі навчальні заклади державної форми власності; — післядипломну освіту; — позашкільні навчальні заклади та заходи позашкільної роботи; — інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються дошкільна та загальна середня освіта. На фінансуванні міських та районних бюджетів перебувають заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації. За рахунок коштів обласних та республіканського бюджетів фінансуються заклади професійно-технічної освіти, що виконують державне замовлення, а також вищі заклади освіти, що перебувають у власності АР Крим та спільній власності територіальних громад. Порядок фінансування науки. Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 % ВВП України. З бюджету виділяються кошти на: — фундаментальні дослідження, пошукові та прикладні розробки; — державні та міждержавні науково-технічні програми; — державні премії України у галузі науки і техніки; — фінансування наукових розробок з проблем стандартизації, сертифікації та еталонної бази, державних контрактів; — фінансування наукової частини національних, міжгалузевих та галузевих програм. З Державного бюджету фінансуються наукові дослідження фундаментального й пошукового характеру або виконання наукових програм державного значення. Відповідно до Закону України "Про освіту" виконання їх здійснюється на конкурсній основі при відборі найбільш наукомістких та високоефективних досліджень. Фінансуються науково-дослідні інститути, що виконують фундаментальні дослідження на державне замовлення, а також науково-дослідні організації, що перебувають на господарському розрахунку, але виконують державне замовлення з оплатою за рахунок державно-бюджетних асигнувань. За рахунок коштів державного бюджету здійснюється фінансування фундаментальних та прикладних досліджень і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародним науковим та інформаційним зв'язкам державного значення. Відповідно до законодавства бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування (Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність"). Базове фінансування надається для забезпечення: — фундаментальних наукових досліджень; — найважливіших для держави напрямів досліджень; — розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності; — збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання; — підготовки наукових кадрів. Перелік наукових установ та вищих навчальних закладів, яким надається базове фінансування для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, затверджує Кабінет Міністрів України. Програмно-цільове фінансування здійснюється на конкурсній основі для: — науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; — забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням; — проектів, що виконуються у межах міжнародного науково-технічного співробітництва. Видатки на культуру і мистецтво. Функціональна структура видатків на культуру та мистецтво (розділ "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800) та підрозділ "Культура та мистецтво" (код 0821)): — фінансування театрів; — фінансування художніх колективів, концертних і циркових організацій; — фінансування кінематографії; — творчих спілок; — фінансування бібліотек; — фінансування музеїв та виставок; — фінансування заповідників; — клубних закладів; — фінансування інших заходів і закладів у галузі культури та мистецтва. При фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є Міністр культури України, міністри та керівники державних комітетів та відомств України, а також АР Крим, у підпорядкуванні яких перебувають підприємства, організації, заклади культури. За рахунок коштів державного бюджету фінансуються заклади та заходи: — державні культурно-освітні програми; — державні театрально-видовищні програми; — підтримка громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних; — державні програми розвитку кінематографії; — державна архівна справа. За ознакою підпорядкування з державного бюджету фінансуються також усі підприємства, організації та заклади культури, що безпосередньо підпорядковані Міністерству культури та іншим міністерствам, державним комітетам та відомствам. Інші бюджетні культурно-мистецькі заклади фінансуються із відповідних місцевих бюджетів. До видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського значення АР Крим і міст обласного значення, належать державні культурно-освітні (бібліотеки, музеї та виставки) та театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського і обласного значення, школи естетичного виховання дітей, інші заклади та заходи). За рахунок держави фінансуються державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств. Відповідно до функціональної класифікації видатків до них відносять витрати на утримання засобів масової інформації, а також на дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку. В сучасних умовах фінансування засобів масової інформації здійснюється на змішаних умовах, основним чинником діяльності цих установ є самоокупність. Державні програми телебачення, радіомовлення та преса, які одержують бюджетні асигнування, також фінансують значну частину своїх видатків за рахунок власних коштів, отриманих переважно від надання рекламних послуг. Редакції газет та журналів, що належать органам місцевого самоврядування, частково фінансуються з місцевих бюджетів. Право на заснування власних засобів масової інформації закріплено в Законі України "Про місцеве самоврядування". Фінансування охорони здоров'я і фізичної культури

Право на охорону здоров'я гарантується Конституцією України. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм. Конституцією закріплено, що медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров'я надається безоплатно, а держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності, дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. Функціональна структура видатків на охорону здоров'я (код 0700 "Охорона здоров'я"): — медична продукція та обладнання; — поліклініки і амбулаторії, швидка та невідкладна допомога; — стоматологічні поліклініки; — станції швидкої допомоги та невідкладної допомоги; — фельдшерсько-акушерські пункти; — лікарні та санаторно-курортні заклади; — санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; — дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я; — інша діяльність у сфері охорони здоров'я; — інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я. За рахунок державного бюджету здійснюються видатки на: — первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу; — спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу; — санаторно-реабілітаційну допомогу; — санітарно-епідеміологічний нагляд; — інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій. Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя. Обсяг фінансування на утримання лікарень визначається за економічними нормами та нормативами, виходячи з чисельності розгорнутих ліжок за профілями захворювань. За цими нормативами визначається необхідна кількість лікарів, середнього та молодшого обслуговуючого персоналу, фонди заробітної плати, витрати на медикаменти та харчування. У поліклініках кількість медичного персоналу встановлюється на основі даних про чисельність населення на території, яка обслуговується, у сільській місцевості - на кожний населений пункт. За рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Так, за рахунок коштів сільських, селищних і міських бюджетів фінансується первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога. Районні та обласні бюджети беруть участь у фінансуванні лікарень широкого профілю, пологових будинків, станцій швидкої та невідкладної допомоги, поліклінік і амбулаторній, загальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів фінансуються також видатки на забезпечення програм медико-санітарної освіти. При цьому кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються, і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться. Відомчі та особливі заклади охорони здоров'я фінансуються за рахунок підприємств, установ та організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного та місцевого бюджетів, якщо відповідні категорії громадян становлять значну частину населення даної місцевості. Підрозділи видатків на фізкультуру і спорт (розділ "Духовний та фізичний розвиток": — фізичні культура і спорт; — дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку; — інша діяльність у сфері духовного та фізичного розвитку.

За рахунок коштів державного бюджету фінансуються: — державні програми підготовки резерву та складу національних команд і забезпечення їх участі у змаганнях державного та міжнародного значення; — державні програми з інвалідного спорту та реабілітації; — державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються видатки державних програм у розвитку фізичної культури і спорту: — утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл; — заходи з фізичної культури і спорту; — фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення. Обласні бюджети та бюджет Автономної Республіки Крим беруть участь у фінансуванні державних програм з інвалідного спорту і реабілітації, а також забезпечують навчально-тренувальну роботу дитячо-юнацьких спортивних шкіл (республіканського та обласного значення) й проводить заходи з фізичної культури.