§ 5. Поняття податкових правовідносин

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особ­ливим видом суспільних відносин — фінансових відносин, уре­гульованих фінансово-правовою нормою. Державне розпоря­дження, що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов'язки суб'єктів, заходи, що гаран­тують виконання вимог правової норми. Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони виступають як влад­но-майнові, в яких відносини влади не можна відокремити від майнових, де вони діють у сукупності. Владно-майновий харак­тер податкових правовідносин визначає юридичне положення суб'єктів у конкретних податкових правовідносинах. При цьо­му податковий орган, виступаючи від імені держави, наділе­ний певними повноваженнями. Інший суб'єкт виконує в основ­ному юридичний обов'язок за встановленими для нього прави­лами поведінки (сплата податку, надання звітності). В усіх видах податково-правових відносин їх владно-майновий харак­тер виступає чітко, а деталізується тільки ступінь владного характеру в них¹.

Платник податків не має права за своїм розсудом розпоря­джатися частиною майна, що у вигляді певної грошової суми підлягає внесенню до бюджету чи позабюджетного цільового фонду. В цьому обов'язку втілений публічний інтерес усіх чле­нів суспільства, що визначає і законодавчу форму закріплення податку, обов'язок його сплати, примус при забезпеченні цьо­го обов'язку, однобічний характер податкових обов'язків.

Податкові правовідносини є різновидом правовідносин, тому їм притаманні всі ознаки останніх. По-перше, вони виника­ють на підставі фінансово-правової норми як форми її реалі­зації. По-друге, мають владний характер, який за своїм змістом виражає інтереси держави. При цьому податкові правовідно­сини мають свої специфічні характеристики, зумовлені пред­метом і методом правого регулювання, — вони виникають і роз­виваються в сфері податкової діяльності держави, є формою реалізації публічних інтересів і розглядаються як публічно-правові відносини.

За своїм змістом податкові правовідносини є економічними. Ю. А- Ровинський підкреслює, що головною особливістю фінан­сових правовідносин є те, що вони виступають юридичною фор­мою вираження і закріплення фінансових відносин, що, у свою чергу, є формою певних економічних відносин¹. Фінансові відносини, що складають зміст фінансової діяльності держа­ви, виступають як різновид економічних відносин, саме тих, котрі мають вартісну форму.

Однією з характерних рис податкових правовідносин є їх грошовий характер. Об'єкт правового регулювання — гроші у вигляді податкових надходжень з позиції саме публічно-пра­вового регулювання. С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метою фінансових відносин завжди є рух грошових коштів, що і виникають з приводу грошових коштів³.

Податкові правовідносини є публічними, тобто такими, що пов'язані та випливають з влади. Вони є формою реалізації імперативної фінансове-правової норми і реалізуються за прин­ципом: команда (від держави) і виконання (яке здійснюють підлеглі суб'єкти фінансового права). Саме тому однією із сторін фінансових правовідносин є суб'єкт, що має право видавати владні розпорядження (держава чи уповноважений нею орган).