Вечірньої форми навчання Карта самостійної роботи студента з дисципліни „Фінансове посередництво” для студентів заочної форми навчання

3. Завдання для виконання на базах практики

При проходженні виробничої практики студенти денної форми навчання виконують типове індивідуальне завдання з використанням фактичного матеріалу.

Для виконання індивідуального завдання студентам необхідно використати фінансову звітність фінансового посередника, наприклад, інституту спільного інвестування (інвестиційного фонду чи взаємного фонду інвестиційної компанії (якщо такі фонди здійснюють свою діяльність у відповідності до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19 лютого 1994 року № 55/94 “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії”), або корпоративного інвестиційного фонду чи пайового інвестиційного фонду (якщо такі фонди здійснюють свою діяльність у відповідності з Законом України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 року № 2299-ІІІ)), недержавного пенсійного фонду, страхової компанії тощо.

Письмова робота за результатами виконання індивідуального завдання складається із вступу та чотирьох частин.

У вступі студент наводить загальну характеристику фінансового посередника. Наприклад, характеризуючи інститут спільного інвестування, необхідно указати його назву, організаційну форму (корпоративний чи пайовий, якщо інвестиційний фонд створений у відповідності до Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”), тип (відкритий, інтервальний, закритий), вид (диверсифікований, недиверсифікований) та інші важливі відомості (зокрема щодо компанії з управління активами, дати створення та терміну дії інвестиційного фонду тощо);

Інформацію щодо інвестиційної політики фінансового посередника на підставі відомостей, оприлюднених у інвестиційній декларації, або, якщо інвестиційна декларація не опублікована, на підставі фактичних даних про інвестиційний портфель, що містяться у фінансовій звітності.

У першому розділі необхідно проаналізувати інвестиційну політику фінансового посередника, що базується на даних інвестиційної декларації (якщо вона приведена у складі фінансової звітності) та на даних щодо інвестиційного портфеля фінансового посередника, інформація про який є складовою його фінансової звітності. Аналіз інвестиційної політики має включати:

• опис основних цілей, напрямів та обмежень інвестиційної діяльності фінансового посередника, визначених інвестиційною декларацією, та їх відповідність фактично здійснюваній інвестиційній політиці, якої дотримується фінансовий посередник (згідно приведених у фінансовій звітності даних щодо складу інвестиційного портфеля);

• визначення типу інвестиційної політики за такими ознаками, як розмір очікуваного доходу та притаманного ризику, терміни отримання доходу, а також джерела отримання доходу;

• визначення структури інвестиційного портфеля, розподіл активів за різними фінансовими інструментами: цінними паперами (акціями, облігаціями), депозитами, нерухомістю тощо;

• оцінку співвідношення ризику та дохідності окремих компонентів інвестиційного портфеля (за типами фінансових інструментів) та портфеля у цілому.

У другому розділі студент наводить результати здійснення оцінки інвестиційної привабливості окремих фінансових інструментів із застосуванням елементів технічного та фундаментального аналізу.

Оцінку цінних паперів із застосуванням елементів технічного аналізу¹ слід здійснити щодо запропонованих викладачем для виконання цього завдання чотирьох видів акцій, використавши дані про їх котирування за останні п’ять років. При цьому необхідно:

1). побудувати графіки поведінки акцій;

2). висловити власне бачення причин змін їх курсу у минулому;

3). здійснити прогноз їх поведінки у майбутньому, належним чином обґрунтувавши його та побудувавши прогноз даних на перспективу.

Оцінка цінних паперів із застосуванням елементів фундаментального аналізу має бути здійснена щодо акцій підприємства-емітента, яке є базою практики студента, на підставі даних звітності за останні три роки. У випадку, якщо акції підприємства не мають ринкового котирування, необхідно використати у якості показника “ціна акції” показник “вартість чистих активів підприємства у розрахунку на одну акцію”. У випадку, якщо підприємство не є акціонерним товариством, необхідно використати у якості показника “ціна акції” показник “вартість чистих активів підприємства у розрахунку на одну частку”, при цьому номінальна вартість однієї частки визначається шляхом ділення його статутного капіталу на 100 умовних часток. Вартість чистих активів підприємства у розрахунку на одну акцію (частку) визначається шляхом ділення власного капіталу підприємства на кількість випущених акцій або на 100 умовних часток. При здійсненні фундаментального аналізу цінних паперів необхідно:

1). використати метод Дюпонівського розкладання (для визначення впливу на дохідність власного капіталу підприємства таких факторів як: а) сприйнятливість ринку до продукції підприємства, б) ефективність використання контрольованих підприємством ресурсів та в) участь власного капіталу у формуванні активів та генеруванні прибутку підприємства);

2). розрахувати та інтерпретувати такі показники як: а) балансова вартість акції, б) дивідендна дохідність, в) дивідендна виплата, г) ринкова капіталізація акцій, д) коефіцієнт “ціна акції (частки) / доходи”, е). коефіцієнт “ціна акції (частки) / балансова вартість акції (частки)”;

3). визначити можливі суттєві події безпосередньо на підприємстві, у галузі, до якої відноситься це підприємство, та в економіці у цілому, що можуть вплинути на курс цінних паперів.

У третьому розділі спочатку необхідно описати порядок розрахунку параметрів та оцінку трьох умовних інвестиційних портфелів, сформованих із п’яти видів цінних паперів (чотирьох видів акцій, дані про які запропоновані для виконання цього завдання, та акцій (умовних часток) підприємства-емітента, яке є базою практики студента). Умовні інвестиційні портфелі мають складатися з таких окремих компонентів: перший портфель – з рівних часток кожного із п’яти компонентів, другий портфель – із чотирьох видів акцій, дані про які запропоновані для виконання цього завдання, з рівними частками кожного із них, третій портфель – із 40 % акцій (умовних часток) підприємства-емітента, яке є базою практики студента, та по 15 % акцій, дані про які запропоновані для виконання цього завдання. При виконанні завдання необхідно використати наступні умовні значення показників акцій (умовних часток) підприємства-емітента, яке є базою практики студента: очікувана дохідність – на рівні значення за останній звітний рік, дисперсія (варіація) – 100, середньоквадратичне відхилення – 10, коефіцієнт кореляції з усіма іншими цінними паперами – по 0,1.

Для виконання завдання щодо формування умовних інвестиційних портфелів студенту необхідно:

• на підставі статистичних даних здійснити розрахунки очікуваної дохідності та ризику щодо чотирьох видів акцій, дані про які запропоновані викладачем для виконання цього завдання, застосувавши для цього показники математичного очікування, дисперсії (варіації) та середньоквадратичного відхилення;

• визначити значення коваріації між усіма видами акцій, що можуть бути використані для формування інвестиційного портфеля;

• розрахувати значення очікуваної дохідності та ризику трьох умовних інвестиційних портфелів з частками окремих компонентів, що запропоновані вище, та висловити оцінку кожному із них за характеристиками дохідності та ризику;

• висловити міркування щодо формування інвестиційних портфелів, сформованих із п’яти видів цінних паперів (чотирьох видів акцій, дані про які запропоновані для виконання цього завдання, та акцій (умовних часток) підприємства-емітента, яке є базою практики студента), з найкращими показниками очікуваної дохідності та ризику, а також оптимального інвестиційного портфеля в термінології портфельної теорії.

Студент повинен надати рекомендації щодо перегляду інвестиційного портфеля того фінансового посередника, інформація про якого надається кожному студенту в індивідуальному порядку. Указані рекомендації мають включати:

1). оцінку поточного стану та перспектив ринку цінних паперів та окремих його сегментів (ринку акцій, ринку облігацій тощо);

2). оцінку відповідності фактичного інвестиційного портфеля фінансового посередника стану та тенденціям розвитку ринку цінних паперів;

3). оцінку інвестиційної привабливості трьох фінансових інструментів, частка яких є найбільшою у фактичному інвестиційному портфелі фінансового посередника, з висловленням думки щодо подальших операцій з ними (утримувати, продати, докупити тощо); а також

4). підсумковий висновок щодо перегляду фактичного інвестиційного портфеля фінансового посередника.

У четвертому розділі студент здійснює оцінку ефективності умовних інвестиційних портфелів, розрахунки параметрів яких виконано у третьому розділі індивідуальної роботи. Здійснення указаної оцінки має включати:

1). визначення фактичного рівня дохідності умовних інвестиційних портфелів за останній звітний рік;

2). розрахунок та інтерпретацію показників, що пов’язують фактичну дохідність інвестиційного портфеля із показниками дохідності та ризику організованого ринку – Першої Фондової Торгової Системи (ПФТС): коефіцієнта Шарпа та коефіцієнта Трейнора;

Умовно безризикову ставку дохідності прийняти на рівні процентної ставки рефінансування банків Національним банком України (bank.gov.ua).

Привести або, у випадку необхідності, розрахувати та інтерпретувати наступні показники, що характеризують фінансовий стан та результати діяльності фінансового посередника:

• вартість чистих активів та їх зміна за звітний період;

• вартість чистих активів та їх зміна на одну акцію (інвестиційний сертифікат) за звітний період;

• доходи, витрати та прибуток.

Кожному студенту пропонується індивідуальний варіант виконання завдання. При цьому викладач індивідуально підбирає інформацію щодо діяльності окремого фінансового посередника та 4 емітентів. П’ятий емітент є базою практики студента.

Кожен студент очної форми навчання оформлює і захищає власне індивідуальне практичне завдання. Ідентичні роботи, виявлені в процесі перевірки викладачем індивідуальних практичних завдань є підставою для недопущення відповідних студентів до підсумкового модульного контролю.