3.4. Пропозиція грошей
Грошовий ринок, як зазначалося раніше, відображає співвідношення попиту і пропозиції на гроші. Пропозиція грошей за монетарною теорією є альтернативою щодо попиту на гроші. Тобто це дві неподільні і водночас протилежні категорії, два боки одного економічного механізму.
Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти у будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.
На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо за зростання альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, за перевищення попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються - за зростання рівня процента економічний суб'єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а за зниження - з попитом на гроші.
На макроекономічному рівні пропозиція грошей формується дещо по-іншому. Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо за зростання сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту -як скорочення пропозиції грошей [1].
Емісія грошей здійснюється на двох рівнях. Перший з них -центральний банк, другий - комерційні банки та схожі на них фінансово-кредитні установи.
За умов ринкової економіки центральні банки є юридично незалежними від виконавчих органів влади установами. Головною функцією центральних банків виступає забезпечення усталеності національної грошової одиниці та регулювання і координація діяльності грошово-кредитної сфери.
Сучасний механізм емісії банкнот заснований на кредитуванні банків і збільшенні золотовалютних резервів. Емісія банкнот за кредитування банків забезпечена векселями та іншими банківськими зобов'язаннями; за кредитування держави - державними довгостроковими зобов'язаннями; а за купівлі золота та іноземної валюти - відповідно золотом та іноземною валютою.
Іншими словами, банкнотну емісію забезпечують активи центрального банку. Обсяги пасивної операції центрального банку "емісія банкнот" залежать від його активних операцій - позик банкам, скарбниці (Міністерству фінансів), купівлі іноземної валюти і золота. У цьому сенсі можна сказати, що названі активні операції центрального банку є первинними щодо пасивних.
Але це не означає, що кожна позика центрального банку кредитній системі або державі пов'язана з новим випуском банкнот. Такі кредити можуть зараховуватись на рахунки комерційних банків та до скарбниці, можуть відкриватися у центральному банку, і у цьому разі емісія центрального банку буде депозитною, а не банкнотною.
Отже, як зазначалось вище, випуск банкнот в обіг є монопольним правом центральних банків, а емісія провадиться на кредитних засадах. Але пропозиція грошей не обмежується лише банкнотною емісією, тому що у багатьох країнах зберігаються платіжні засоби скарбниць - монети та певна кількість паперових грошей (скарбничих білетів).
У колишньому СРСР скарбничі білети (один, три, п'ять карбованців) випускались безпосередньо для фінансування дефіциту бюджету. Таким методом фінансування бюджетного дефіциту користувалися в Україні до липня 1993 року, коли Міністерство фінансів впровадило систему касового обслуговування державного бюджету у межах надходжень і перейшло на кредитне обслуговування його дефіциту.
У країнах Заходу обслуговування бюджетного дефіциту засновується не на випуску в обіг нових грошей, а на розміщенні на відкритому ринку державних (скарбничих) боргових зобов'язань.
Починаючи з 1995 року в Україні також розпочато емісію державних
цінних паперів - ринкових, що обертаються на вільному ринку, і неринкових, що мають фіксованого власника й не обертаються на ринку цінних паперів.
Випуск і розміщення на відкритому ринку державних цінних паперів впливає на емісійні процеси у тому разі, якщо ці цінні папери розміщуються у банківських депозитних установах, у тому числі і в центральному банку.
Купуючи державні зобов'язання, центральний банк започатковує основу для подальшої депозитно-чекової емісії комерційних банків, що призводить до зростання грошової маси в обігу.
Як зазначалось вище, емісія грошей проводиться і на другому рівні банківської системи, тобто комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами.
Цим банкам притаманна функція емісії депозитних (банківських) грошей. їх випуск - це банківська операція, пов'язана з перетворенням боргових зобов'язань у платіжні засоби, які можна безпосередньо використати на грошовому ринку. Цей процес ще називають моне-тизацією боргових зобов'язань [2]. Наприклад, постачальники часто реалізують свої товари з відстрочкою платежу, але отриманий вексель як боргове зобов'язання можна продати (дисконтувати) комерційному банку й отримати відповідну суму грошей, яка буде зарахована на поточний рахунок (депозит) постачальника. У більшості випадків гроші повертаються до банку, коли боржник за банківською позикою або за векселем, що перебуває у портфелі банку, погашає борг.
Отже, обіг грошей являє собою результат взаємодії двох протилежних потоків: один потік - випуск грошей (платіжних засобів) через банки для задоволення господарських потреб економічних агентів; другий потік- це повернення грошей боржникам підчас погашення боргових зобов'язань. Оскільки випуск платіжних засобів, як правило, відбувається активніше, ніж їх повернення, грошова маса має тенденцію до зростання.
Комерційні банки часто називають посередниками у сфері попиту і пропозиції капіталів. їхня основна функція полягає в тому, щоб надавати кредити суб'єктам господарської діяльності за рахунок коштів, залучених на депозити. Однак банки - це не тільки посередники на ринку, а й "фабрики", які можуть "виробляти гроші" з допомогою емісії депозитних грошей, тобто перетворюючи боргові зобов'язання у платіжні засоби.
Комерційні банки утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Відомо, що грошова маса зростає, коли банки надають кредити клієнтам, і зменшується, коли останні повертають кредити. Банк може надавати нові кредити й утворювати додаткові гроші лише тоді, коли у нього є вільні резерви.
Аналогічний ефект емісії грошей буває тоді, коли комерційний банк купує на фондовому ринку державні цінні папери. У цьому разі державні зобов'язання перетворюються у платіжні засоби.
Додаткова емісія грошей можлива через придбання банком іноземної валюти. І навпаки, продаж державних цінних паперів, погашення державного боргу або продаж іноземної валюти означатиме зменшення грошової маси.
Таким чином, банківська система керує пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг у країні. Серед них важливе місце належить таким макроекономічним показникам, як >грошова база, >банківські резерви, >грошово-кредитний мультиплікатор.
Обов'язкові резерви є часткою (нормою у відсотках) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка згідно з чинним законодавством або встановленими нормативними актами має зберігатись у формі касової готівки комерційних банків та інших депозитів у центральному банку.
Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що встановлення норми і обов'язкових резервів комерційних банків є компетенцією НБУ.
Привертає увагу такий факт: у різних країнах норми обов'язкового резерву за обсягом значно різняться між собою. Це пояснюється неоднозначністю завдань, що вирішуються за допомогою регулювання норми обов'язкового резерву в різних країнах.
Насамперед нормативне визначення обов'язкових резервів має метою забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків, підтримки їх ліквідності. Історії розвитку банківської справи відомі непоодинокі випадки, коли в період паніки на фінансовому ринку вкладники депозитів вдавалися до масових вилучень своїх коштів, що призводило до чисельних банкрутств комерційних банків.
Як протидію цьому 1935 р. у США було запроваджено систему стовідсоткового державного страхування депозитів. З цією метою
утворено Федеральну корпорацію зі страхування депозитів, яка страхує банки та їхніх клієнтів від таких ситуацій. Система страхування депозитів існує і в багатьох інших країнах Заходу. Слід враховувати й те, що у разі виникнення нестандартних ситуацій комерційні банки мають можливість отримати додаткову суму готівки в Національному банку. Звідси можна зробити висновок, що функція захисту інтересів клієнтів за допомогою зберігання нормативних резервів не є головною [3].
Важливішою є інша функція розглядуваних резервів. Ідеться про їх використання як провідного важеля регулювання можливостей комерційних банків здійснювати емісію банківських грошей: за допомогою високої норми резерву звужувати таку емісію, низької-стимулювати.
Обов'язкові банківські резерви зосереджуються у двох формах:
а) у формі касової готівки комерційного банку;
б) у формі коштів на резервному рахунку у центральному банку.
Співвідношення між депонованими коштами (вкладами) в Центральному банку і готівкою, що міститься в касах комерційних банків, регулюється встановленими нормативами.
У системі теоретичного аналізу пропозиції грошей важливе місце посідає показник грошової бази, що часто використовується для визначення потенційних можливостей розвитку емісійного процесу та прогнозування динаміки грошової маси. Складовими грошової бази є обов'язкові банківські резерви (касова готівка та депозити у центральному банку), а також готівкові гроші, що перебувають в обігу поза банківською системою.
Елементи, що входять до складу грошової бази (Мп), можна подати у вигляді:
МЬ= Кй + К( + Кс + С¥, (3.7) де: МЬ - грошова база,
Ка- сума обов'язкових резервів на вкладах до вимоги; К; - сума обов'язкових резервів за строковими вкладами; Кс - наднормативні резерви; СУ - готівка в обігу.
Створення грошової бази, що є основою емісії, здійснюється під впливом багатьох чинників. Основні з них - це:
-
збільшення зобов'язань комерційних банків за кредитами, отриманими від центрального банку;
-
чисті іноземні активи (збільшення або зменшення сальдо іноземних активів), за умов їх конвертації у національну валюту викликає розширення або звуження грошової бази;
-
чисті зобов'язання уряду (зростання фінансових зобов'язань уряду перед центральним банком, що виникають внаслідок фінансування дефіциту бюджету у вигляді облігацій державної позики);
-
нерезервні зобов'язання банківських установ (капітал і прибуток від емісійної діяльності, некласифіковані активи і пасиви, інші зобов'язання) [3,4].
-
Отже, значна кількість чинників, що впливають на обсяги грошової бази, визначається загальноекономічними обставинами і тому не може регулюватися безпосередньо центральним банком, тобто шляхом адміністрування. Тут треба використовувати економічні важелі, й ефект кредитного мультиплікатора підтверджує цей важливий для теорії грошей та емісійної практики висновок.
-
Ефект кредитного мультиплікатора, що у теорії грошей має назву багаторазової експансії банківських депозитів, полягає в автоматичному розширенні емісійного процесу, який здійснюється за рахунок багаторазових примножень сформованих у банківській системі нових резервів і характеризує спосіб функціонування не окремого банку, а банківської кредитної системи в цілому.
-
Процес мультиплікації пов'язаний з надходженням нових грошей (депозитів) до комерційних банків. Надходження можуть бути:
-
готівкою;
-
від операцій на відкритому ринку цінних паперів до скарбниці;
-
чеками, виписаними на інший банк;
-
кредитами центрального банку.
-
Розглянемо механізм мультиплікаційного ефекту. Наприклад, у банку А на депозитному рахунку розміщено поточний вклад у сумі 10 000 грн. Дійсна норма обов'язкового резерву становить 10%. У цьому разі 1000 грн. треба перерахувати на резервний рахунок, а решта суми - 9 000 грн. становитиме наднормативний резерв банку, тобто його власний емісійний фонд. Надалі банк А може розмістити свій наднормативний резерв (9 000 грн.) в іншому банку Б, який отримає нову депозитну суму - 9 000 грн. Дії банку Б схожі на дії банку А: він також перераховує зі суми вкладу на рахунок резервного фонду десять відсотків, які становлять 900 грн., а решта - 8100 грн. - стає наднормативним резервом банку Б і також може бути розміщена в іншому банку - банку В і т. д.
-
Ефект кредитного мультиплікатора виникає не лише у міжбанківських операціях, а й під час надання кредиту не банкам, а клієнтам
-
підприємствам і комерційним організаціям. Ускладниться лише процес надходження кредитних ресурсів. Якщо припустити, що всі грошові ресурси, отримані небанківським сектором від комерційних банків, повернуться назад у банківську систему, то, зрештою, ефект кредитного мультиплікатора виявиться таким самим, як і в міжбанківському кредитуванні.
-
Величину грошового мультиплікатора можна виразити математично. Грошовий мультиплікатор (т) є показником, обернено пропорційним нормі обов'язкового відсотка або нормі резерву (г). Звідси:
-
т = ( 1/г)-100%.
-
(3.8)
-
Грошовий мультиплікатор надає коефіцієнт самозростання грошей. Коефіцієнт т називають ще коефіцієнтом експансії депозитних вкладів. Він визначає максимальну кількість нових кредитних (банківських) грошей, яку може утворити кожна одиниця наднормативних резервів за певного показника норми резерву.
-
* Таким чином, грошова база - це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей
-
Тоді пропозиція грошей (Мз) прямо пропорційна грошовій базі (Мп) і залежить від величини грошового мультиплікатора (т):
-
Ми = МН ' т.
-
(3.9.)
-
Він визначає категорію грошей, котра може безпосередньо контролюватися центральним банком, тобто належить до найважливіших показників діяльності банківської системи з погляду впливу на ситуацію, що складається на грошовому ринку.
-
За структурою грошова база складається із суми готівки в обігу, готівки у сейфах (залишків кас банків) і резервів комерційних банків, що перебувають на рахунках у центральному банку.
-
Зміна пропозиції грошей (Мз) може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази, та на коефіцієнт мультиплікатора.
-
Оскільки грошова база (Мз) перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку - операцій на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції. Усі вони здійснюються за його рішеннями, тому й зміна пропозиції грошей у розмірах, адекватних зміні грошової бази, є функцією центрального банку.
-
Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішеннями центрального банку, а й багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від його волі і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей [1]. Такими чинниками можуть бути зміни:
-
норми обов 'язкових резервів;
-
облікової ставки;
-
типової ринкової процентної ставки;
-
процентної ставки за депозитами до запитання;
-
обсягу багатства економічних суб'єктів;
-
тінізації підприємницької діяльності;
-
стану довіри до банків, банківської паніки.
-
Зміну пропозиції грошей через коливання коефіцієнта мультиплікації можуть викликати й інші чинники, зокрема сезонні зростання потреби населення у готівці, що призводить до зменшення поточних депозитів і зниження процесу мультиплікації, а отже - зменшення пропозиції грошей. У цьому ж напрямі відбувається збільшення банками надлишкових резервів напередодні сезонного чи будь-якого іншого очікуваного зростання відпливу вкладів для забезпечення своєї ліквідності.
-
Аналіз факторів впливу на пропозицію грошей свідчить, що остаточний обсяг пропозиції грошей формується зусиллями чотирьох груп суб'єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківських вкладників та позичальників. Це робить управління пропозицією грошей досить складним завданням. Щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, не достатньо відповідно відрегулювати грошову базу. Для цього треба ще й забезпечити відповідне мультиплікативне зростання депозитів під впливом усіх перелічених вище чинників.
-
У наведеному аналізі розглянуто вузлові проблеми, що характеризують об'єктивну основу формування пропозиції грошей. Ідеться про розуміння того, що пропозиція грошей, як і попит на них, формується під впливом об'єктивних чинників, вивчення змісту й механізму взаємодії яких є одним із ключових завдань монетарної теорії.
-
? Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
-
Що таке грошовий ринок? Чим відрізняються операції купівлі-продажу на грошовому і фінансовому ринках?
-
Що є об'єктом і суб'єктом на грошовому ринку?
-
Що є інструментом купівлі-продажу на грошовому ринку?
-
На які сектори поділяється грошовий ринок?
-
Чим характерні потоки грошей у секторі прямого фінансування грошового ринку?
-
Чим характерні потоки грошей у секторі непрямого фінансування?
-
Що таке фінансові посередники, і які установи до них належать?
-
Дайте характеристику структури грошового ринку.
-
Чим відрізняється ринок грошей від ринку капіталів?
-
Що таке попит на гроші?
-
Що таке "трансакційні гроші"?
-
Які мотиви визначив Дж. М. Кейнс щодо накопичення грошей?
-
Що таке альтернативна вартість зберігання грошей?
-
Назвіть чинники впливу на попит на гроші?
-
Що таке пропозиція грошей?
-
Чим ціна на грошовому ринку відрізняється від ціни на товарному ринку?
-
-
-
Практичні завдання
-
Задача 1.
-
Визначити максимальну суму нових грошей, що можуть бути утворені банківською системою на основі таких даних:
-
• сума нових депозитів, що спричинили процес мультиплікації - 50000 гра,
-
• норма обов'язкового резервування - 9 %. Задача 2.
-
У комерційний банк А на депозитний рахунок розміщено вклад на 50 тис. грн. Норма обов'язкового резерву становить 9%. На основі цих даних визначити загальну максимальну суму нових депозитів, збільшення суми обов'язкових резервів. Зобразіть процес грошово-кредитної мультиплікації у формі таблиці:
-
Банк
-
Нові депозити
-
Обов'язкові
-
Надані послуги
-
(пасиви)
-
резерви
-
(активи)
-
А
-
Б
-
В
-
Всього
-
-
-
Задача 3.
-
Визначити величину грошового мультиплікатора та величину пропозиції на грошовому ринку, використовуючи такі дані на початок 2004 року:
-
готівка та депозити до запитання - 14 094 млн. грн.,
-
готівка та банківські резерви (грошова база) - 11988 млн. грн.
- 1.1. Економічна сутність грошей та концепції їх походження
- 1.2. Історичні аспекти зміни форми грошей та їх характеристика
- 1.4. Роль грошей у ринковій економіці
- 1.5. Історичні аспекти походження гривні
- Тестові питання для контролю знань студентів
- Тема 2
- Грошовий оборот і грошова маса
- 2.2. Модель грошового обороту. Сутність грошових потоків
- 2.3. Поняття грошової маси, грошові агрегати та грошова
- Основними принципами формування грошових агрегатів є:
- 2.5. Суть закону грошового обігу
- Практичні завдання
- План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- 3.2. Структура грошового ринку
- 3.3. Попит на гроші
- 3.4. Пропозиція грошей
- 2. Пряме фінансування може здійснюватися двома способами:
- Тема 4
- Грошові системи
- План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- 4.1. Грошова система: сутність, структура та основні її
- Елементи
- * Грошова система - це форма організації грошового обігу, що
- Основні елементи грошової системи
- Види грошових знаків та купюрність грошових знаків
- Тема 4. Грошові системи 105
- Розрахункові документи
- Характерні риси
- Система готівкових розрахунків
- Принципи готівкових розрахунків
- Емісійно-касове регулювання Організація та регулювання готівковими розрахунками
- Контроль за дотриманням касової дисципліни
- 4.3. Види грошових систем та їх еволюція
- Тема 4 Грошові системи 123
- 4.4. Становлення та розвиток грошової системи України
- *** Тестові питання для контролю знань студентів
- Тема 5
- Інфляція та грошові реформи
- План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- 5.1. Інфляція в ринковій економіці: фіскальні та грошові аспекти.
- 5.2. Грошова реформа як інструмент стабілізації грошового обігу.
- 5.1. Інфляція в ринковій економіці: фіскальні та грошові аспекти
- 5.1.2. Види інфляції та її наслідки
- 5.7.5. Показники вимірювання інфляції
- Україні
- І етап (1985 - 1991рр.)
- Основні характеристики
- Наслідки
- 5.2. Грошова реформа як інструмент стабілізації грошового
- 5.2.1. Сутність та види грошових реформ
- 5.2.2. Особливості проведення та результати грошової реформи в Україні
- Тестові питання для контролю знань студентів
- Тема 6
- 6.2. Валютний курс і фактори, що впливають на нього
- 6.3. Світова валютно-фінансова система та її еволюція
- 6.4. Шляхи встановлення національної валютної системи України
- 6.5. Валютне регулювання і валютний контроль як інструменти стабілізації валютної політики в Україні
- 6.6. Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання
- Практичні завдання
- Тестові питання для контролю знань студентів
- 7.1. Загальні методологічні основи кількісної теорії грошей
- Таким чином, основні напрямки кількісної теорії грошей подані у схемі, (рис.7.1). 7.2. Основні постулати абстрактної теорії грошей
- 7.2.1. Номіналістична теорія грошей
- 7.2.2. Металістична теорія грошей
- 7.2.3. Марксистська теорія грошей
- 7.3. Напрями монетарної теорії грошей
- 7.3.1. Класична кількісна теорія грошей
- Сума цін товарів
- Число обертів грошової одиниці
- 7.3.2. Неокласична кількісна теорія грошей
- "Кон'юнктурний"варіантМ.І. Туган-Барановського. Наприкінці
- 7.3.3. Сучасний монетаризм
- 7.4. Основні аспекти грошово-кредитної політики України у світі сучасних монетарних теорій
- Тестові питання для контролю знань студентів
- Тема 8
- Основні положення капіталоутворюючої теорії кредиту:
- * Капітал, який має специфічну форму відчуженості - не
- Дебіторська і кредиторська заборгованість.
- Суб'єкти іпотечного кредитування:
- Класифікація видів міжбанківського кредиту. 8.3. Сутність, організація та технологія банківського кредитування
- Й Практичні завдання
- Задача 1.
- Задача 2.
- Тема 9
- Фінансові посередники грошового ринку
- План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- 9.1. Сутність та функції фінансового посередництва.
- 9.2. Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів.
- 9.1. Сутність та функції фінансового посередництва
- 9.1.2. Функції фінансового посередництва
- 9.2. Фінансово-кредитна система та характеристика її
- Елементів
- 9.2.2. Банківські інститути
- II етап
- IV етап
- V етап
- 4. До специфічних функцій фінансового посередництва належать:
- Тема 10
- Центральні банки
- План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- Роль, значення та організація діяльності центральних банків.
- Створення, статус, принципи організації та функціонування Національного банку України.
- Реалізація грошово-кредитної
- Тема 10 Центральні банки 313
- Тема 10 Центральні банки 315
- Тема 10 Центральні банки 317 підфункцій, позаяк більшою мірою виступає як результат здійснення останніх.
- Етапи Характеристика етапу
- Б) лімітів позабалансових зобов'язань,
- Характеристика Правління Національного банку України
- Функції Правління Національного банку України
- Повноваження Правління
- Національного банку
- 10.3. Грошово-кредитна політика Національного банку України та її роль у стабілізації економіки України
- ??? Тестові питання для контролю знань студентів
- Тема 11
- План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- 11.2. Загальна характеристика операцій банку. Пасивні та активні операції комерційних банків
- Перелік операцій, на які Національний банк України надає банкам банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення
- II. Операції, які банки мають право здійснювати за умови отримання
- Операцій
- Операції з формування власних ресурсів включають:
- 11.4. Тенденції розвитку банківського ринку України
- Тема 12
- Їх співробітництва з україною
- 12.1. Міжнародні фінансові інституції
- 12.2. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в
- Досвід і перспективи співпраці України і Міжнародного валютного фонду.
- 12.3. Світовий банк як група кредитно-фінансових установ та основні його напрямки співробітництва з Україною
- Група Світового банку
- Світовий банк та основні його напрямки співробітництва з
- Україною.
- Основні проекти Світового банку в Україні.
- 12.4. Регіональні фінансово-кредитні установи
- Участь єбрр в реформуванні економіки України.