58. Проблеми та шляхи вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні

Останніми роками в Україні спостерігаються суттєві розбіжності між регіонами за рівнем розвитку галузей соціальної інфраструктури, розвитку інженерної інфраструктури, науки, інноваційної діяльності та інших показників. Основною причиною такого становища є незабезпеченість фінансовими ресурсами окремих регіональних програм і заходів і недосконала система організації міжбюджетних відносин. Тому забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку країни неможливе без створення обґрунтованої системи міжбюджетних відносин. І хоча її формування розпочалося із набуттям Україною незалежності, через значну неоднозначність та суперечливість даного питання воно остаточно не вирішене й досі. В цьому й полягає актуальність даної теми дослідження та її практичне значення. В Україні до недавніх пір міжбюджетним відносинам приділялася недостатня увага. Законодавча невизначеність міжбюджетних відносин мала своїм наслідком нестабільність переліку податків, які закріплювалися за місцевими бюджетами. За такої схеми майже повністю виключалася можливість середньотермінового планування, не кажучи вже про довготермінове, що призводило до невизначеності цілей і пріоритетів регіонального розвитку. Міжбюджетні відносини є дієвим чинником економічного та політичного розвитку України, однак деякі питання у цій сфері залишаються неврегульованими. Аналіз бюджетного законодавства та організації міжбюджетних відносин в Україні виявив основні проблеми та суперечності розвитку місцевих бюджетів, до яких належать : - зменшення дохідної бази місцевих бюджетів;

- постійні зміни в податковому законодавстві;

- невідповідність обсягів податкових надходжень власним і делегованим повноваженням місцевих бюджетів;

- непрозорість міжбюджетних трансфертів;

- недоліки формульного підходу та значної централізації повноважень держави до розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів;

- неможливість середньотермінового бюджетного планування на рівні місцевих бюджетів у зв'язку зі змінами в законодавстві.

Узагальнюючи дослідження вітчизняних учених, можна виокремити наступні конкретні пропозиції з реформування організації міжбюджетних відносин в Україні :

1) розширення дохідної бази місцевих бюджетів;

2) розмежування компетенцій між усіма рівнями публічної влади одночасно, чітке визначення функціональних повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування, у тому числі районних і обласних рад, яке виключало б їх дублювання;

3) перерозподіл об'єктів загальнодержавної та комунальної форм власності, відповідно до функціональних повноважень органів влади;

4) розподіл видаткових зобов'язань між різними видами бюджетів. Такий розподіл повинен якнайбільше відповідати розподілу функціональних повноважень, тобто як видатки, так і повноваження мають належати одному й тому ж рівню влади, що дозволяє встановити чітку відповідальність органів влади за надання суспільних послуг і ефективність бюджетних витрат, а також здійснювати належний контроль за роботою апарату управління;

5) розподіл податкових повноважень щодо зміни податкових ставок і одержання конкретних видів податків (або їх частини) до відповідного бюджету. Поступове запровадження цих пропозицій у комплексі з відмовою від формування основних доходів місцевих бюджетів, а також від трансфертів і нормативів дасть змогу, сформувати у кожному регіоні комплекс проблем, які можуть бути розв'язані тільки місцевою владою і тому по-новому постане роль місцевих органів влади у кожному конкретному регіоні, створити передумови для виходу прибутків підприємств і громадян із тіні й переходу до офіційного сектору економіки, удосконалити механізм фіскального контролю, контролю за дотриманням законодавства і фінансової дисципліни, дати змогу місцевим органам влади більшу увагу приділяти економічному зростанню . Таким чином, із прийняттям Бюджетного кодексу проблеми міжбюджетних відносин залишаються досить істотними. Триває зменшення дохідної бази місцевих бюджетів та їх частки у ВВП, внаслідок чого знизилися стандарти якості життя людей. Залишаються неврівноваженими регіональні диспропорції фінансування окремих регіонів України. Не відбувається реального перерозподілу фінансових ресурсів від багатих областей менш розвинутим. Постійний перегляд складових трансфертної Формули унеможливлює порівняння умов різних місцевих бюджетів та середньотермінове планування. До того ж, важливим напрямком удосконалення організації міжбюджетних відносин є розширення дохідної частини місцевих бюджетів шляхом реформування податкового законодавства, а також перекладання певної частини видатків місцевих бюджетів на кінцевого користувача, що надасть змогу вивільнити значну частину бюджетних коштів для фінансування програм соціального та економічного розвитку регіонів.