9.2. Оцінка рівня фінансового ризику

Вибір конкретних методів оцінки визначається наявністю необхідної інформаційної бази і рівнем кваліфікації фінансових менеджерів.

Економіко-статистичні методи складають основу проведення оцінки рівня фінансового ризику. До числа основних розрахункових показників такої оцінки відносяться:

А) Рівень фінансового ризику. Він характеризує загальний алгоритм оцінки цього рівня, представлений наступною формулою:

РР = ВР * РП, де

РР – рівень відповідного фінансового ризику;

ВР – вірогідність виникнення даного фінансового ризику;

РП – розмір можливих фінансових втрат при реалізації даного ризику.

У практиці використовування цього алгоритму розмір можливих фінансових втрат виражається звичайно абсолютною сумою, а вірогідність виникнення фінансового ризику – одним з коефіцієнтів вимірювання цієї вірогідності (коефіцієнтом варіації, бета-коефіцієнтом і ін.). Відповідно, рівень фінансового ризику при його розрахунку по даному алгоритму буде виражений абсолютним показником, що істотно знижує базу його порівняння при розгляді альтернативних варіантів.

Б) Дисперсія. Вона характеризує ступінь коливається показника (в даному випадку – очікуваного доходу від здійснення фінансової операції), що вивчається, по відношенню до його середньої величини. Розрахунок дисперсії здійснюється по наступній формулі:

, де

- дисперсія;

Ri - конкретне значення можливих варіантів очікуваного доходу по даній фінансовій операції;

R - середнє очікуване значення доходу по даній фінансовій операції;

Pi - можлива частота (вірогідність) отримання окремих варіантів очікуваного доходу по фінансовій операції;

n - число наглядів.

В) Середньоквадратичне (стандартне) відхилення. Цей показник є одним з найпоширеніших при оцінці рівня індивідуального фінансового ризику, так само як і дисперсія, визначаючий ступінь коливається і побудований на її основі. Він розраховується по формулі:

, де

- середньоквадратичне (стандартне) відхилення;

Приклад: Необхідно оцінити рівень фінансового ризику по інвестиційній операції за наступними даними: на розгляд представлено два альтернативні інвестиційні проекти (проект «А» і проект «Би») з вірогідністю очікуваних доходів, представлений в табл. 9.1

Таблиця 9.1

Порівнюючи дані за окремими інвестиційними проектами, можна побачити, що розрахункові величини за проектом доходів «А» коливаються в межах від 200 до 600 г.о. при сумі очікуваних доходів в цілому 450 г.о. За проектом «Б» сума очікуваних доходів в цілому також складає 450 д.е., проте, той, що їх коливається здійснюється в діапазоні від 100 до 800 г.о. Навіть таке просте зіставлення дозволяє зробити висновок про те, що ризик реалізації інвестиційного проекту «А» значно менше, ніж проекту «Б», де той, що коливається розрахункового доходу вищий.

Наочніше уявлення про рівень ризику дають результати розрахунку середньоквадратичного (стандартного) відхилення, представлені в табл. 9.2.

Результати розрахунку показують, що середньоквадратичне відхилення за інвестиційним проектом «А» складає 150, тоді як за інвестиційним проектом «Б» - 221, що свідчить про більший рівень його ризику.

Таблиця 9.2.

Розрахунок середньоквадратичного відхилення за двома інвестиційними проектами

Г) Коефіцієнт варіації. Він дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середнього очікуваного доходу від здійснення фінансових операцій розрізняються між собою. Розрахунок коефіцієнта варіації здійснюється за наступною формулою:

, де

σ – середньоквадратичне відхилення;

CV – коефіцієнт варіації;

- середнє очікуване значення доходу по даній фінансовій операції.

Приклад: Необхідно розрахувати коефіцієнт варіації за трьома інвестиційними проектами при різних значеннях середньоквадратичного відхилення і середнього очікуваного значення доходу по них.

Результати розрахунку показують, що якнайменше значення коефіцієнта варіації – за проектом «А», а найбільше – за проектом «В». Таким чином, хоча очікуваний дохід за проектом «В» на 33% вищий, ніж за проектом «А» ((600-450)/450)*100, рівень ризику по ньому, визначуваний коефіцієнтом варіації, вищий на 61%:

.

Таблиця 9.3

Розрахунок коефіцієнта варіації за трьома інвестиційними проектами

Отже, при порівнянні рівнів ризиків за окремими інвестиційними проектами перевага за інших рівних умов слідує віддавати тому з них, по якому значення коефіцієнтів варіації найнижче (що свідчить про якнайкраще співвідношення прибутковості і ризику).

Д) Бета-коефіцієнт (або бета). Він дозволяє оцінити індивідуальний або портфельний систематичний фінансовий ризик по відношенню до рівня ризику фінансового ринку в цілому. Цей показник використовується звичайно для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні папери. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

, де

К – ступінь кореляції між рівнем прибутковості по індивідуальному портфелю (або виду) цінних паперів і середнім рівнем прибутковості по ринку в цілому;

σ_і - середньоквадратичне відхилення прибутковості по індивідуальному портфелю (виду цінних паперів);

σ_р - середньоквадратичне відхилення прибутковості по фондовому ринку в цілому.

Рівень фінансового ризику окремих цінних паперів визначається на основі наступних значень бета-коефіцієнтів:

σ = 1 середній рівень;

σ > 1 – високий рівень;

σ < 1 – низький рівень.