16. Управління державним боргом та його обслуговування.

Борг країни є важливим інструментом фінансового розвитку. Залучення коштів за умов боргу є основою збільшення ресурсів для проведення бюджетних видатків, фінансування державних цільових фондів, забезпечення підприємницької діяльності як державними, так і недержавними суб'єктами господарювання, розширення споживчого попиту домогосподарств. Боргові інструменти використовують як для розширення меж фінансування загальнодержавних програм, так і розвитку територій.

До загального боргу країни належать державний борг, борги суб'єктів господарювання та заборгованість домогосподарств. Згідно із міжнародними стандартами державний борг поділяється на борг центрального уряду та борги місцевих урядів. Розглядаючи заборгованість суб'єктів господарювання, слід виокремити борги підприємств державної форми власності та заборгованість суб'єктів, що належать до недержавного сектору економіки. Заборгованість домогосподарств виникає внаслідок придбання товарів та послуг з використанням кредитних ресурсів, залучення коштів для проведення інвестиційної діяльності (вкладення в цінні папери, придбання нематеріальних активів та ін.), здійснення операцій на фінансових ринках (спекулятивні операції з цінними паперами, валютою тощо).

Державний борг – це сукупність зобов'язань держави за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів. Нерідко державний борг розглядають як суму строкових боргових зобов'язань уряду, виражених у грошовій формі. Але таке визначення не буде вичерпним, оскільки у ньому не взято до уваги значної кількості платежів, які мають виконати державні органи управління на підставі минулих подій. Так, не врахованими виявляються заборгованість за виплатою зарплати, пенсій, компенсацій переплачених податків, надання гарантій за кредитами та ін. Не зовсім вдалим є і визначення боргу, коли суб'єктом називається уряд, а не держава. Адже крім уряду, державна заборгованість може формуватися і на підставі діяльності центрального банку, місцевих органів державної влади та ін.

Державний борг виникає не тільки на основі зобов'язань відповідних бюджетів, а і бюджетних установ та державних цільових фондів. До складу державного боргу в широкому розумінні входить також заборгованість державних підприємств.

Формування державного боргу здійснюється під впливом багатьох факторів. Переважна їх частина має об'єктивний характер і зумовлює наявність державного боргу навіть в періоди економічного зростання. До таких факторів, зокрема, відносять дефіцит державного бюджету та від'ємне сальдо торговельного балансу, накопичення заборгованості з погашення та обслуговування державного кредиту за попередні періоди, зобов'язання держави з соціальних виплат, компенсацій, індексацій доходів громадян та ін.

Залежно від того, як використовуються кошти, залучені як державний борг, розрізняють активний та пасивний державний борг. Активний державний борг виникає у випадках, коли мобілізовані органами державного управління фінансові ресурси використовуються з метою стимулювання економічного розвитку. Сюди, зокрема, належать сприяння активізації підприємницької діяльності, збільшенню інвестицій, прискоренню інноваційних процесів, проведенню структурної перебудови економіки, реалізації програм конверсії провідних підприємств, здійсненню технічного переозброєння галузей господарського комплексу, забезпеченню сталого розвитку фінансової системи (стабілізації грошової одиниці, обсягів кредитування підприємницької діяльності та ін.). Пасивним державний борг є за умов використання залучених позик з метою забезпечення невиробничого споживання. Це, як правило, фінансування соціальних програм, повернення боргів населенню, виплата компенсацій громадянам та ін.