Поняття та складові фінансової політики держави.

Фінансова політика – сукупність форм і методів впливу держави на функціонування фінансової системи. Є частиною економічної політики держави. Основною межею є оптимальний розподіл і перерозподіл ВВП. Основне завдання полягає у забезпеченні фінансовими ресурсами усіх суб’єктів розподільчих відносин. В залежності від періоду дії фін. політики та характеру завдань вона включає:

Фінансову стратегію – довготривалий курс фін. політики, що реалізується у вигляді концепцій розвиту та державних програм.

Фін. тактика – спрямована на вирішення поточних проблем розвитку держави, та містить конкретні прийоми та методи розв’язання поточних проблем. Своє практичне втілення фінансова політика знаходить у фінансових заходах державии , що реалізується через фінансовий механізм. До видів політики належать:

Макроекономічна - включає бюджетну, податкову, грошово-кредитну, валютну. Фіскальна – бюджетна і податкова політики; передбачає дії держави щодо централізації ВВП, та його суспільного використання. Фіскальна політика може бути дискреційною (держава вносить зміни своїми рішенням з податкової системи та видатків бюджету в залежності від стадій економічного циклу. Недискреційна – політика,вмонтованих стабілізаторів – держава розраховує, що податкова система сама здатна відрегулювати економічну ситуацію, тому неприймає ніяких рішень.

Грошово-кредитна (монітарна) – дії держави у сфері грошового ривнку в формування грошей та їх вартсоті, як фінансових ресурсів. Її суб’єктом є НБУ .

Інвестиційна політика – пов’язана з формування державних та приватних інвестицій.

Індустріальна – передбачає дії держави, щодо впровадження НТП у виробництво.

Митна та валютна політики – дії держави у сфері встановлення та справлення мита, формування валютного курсу.

Політика у сфері міжнародних фінансів – пов’язана з налагодженням взаємовідносин держави з міжнародними фін. органами та інституціями.