4.1. Ринок цінних паперів у складі фінансового ринку.

Ринок цінних паперів і фондовий ринок.

Функції ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів зазвичай розглядають як складову фі­нансового ринку, який у найширшому сенсі є місцем, де зустрі­чаються ті, у кого в процесі госпо­дарської діяльності виникає по­треба у коштах для розширення своєї діяльності, й ті, у кого накопичуються заощадження, що можна використати для інвес­ти­цій. Таким чином, саме на фінансовому ринку відбувається пе­реливання коштів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто по­требує інвестицій.

Як економічна категорія фінансовий ринок відбиває економі­чні відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації ва­ртості та споживчої вартості, що визначається фінансовими акти­вами. У системі національних рахунків фінансові активи визначають як об'єкти, що мають вартість і перебувають у влас­ності економічних суб'єктів, від яких у майбутньому слід очіку­вати одер­жання прибутку або інших доходів, їх класифікують у такі категорії: золото і спеціальні права запозичення (СПЗ), го­тівка і депозити, цінні папери, крім ак­цій, позики, акції та інший акціонерний капітал, страхові технічні резерви, інші рахунки до одержання або до сплати.

Фінансовий ринок, поряд з великою кількістю інших ринків, що взаємодіють між собою, є складовою загального ринкового прос­тору. Поняття фінансового ринку охоплює різні ринки, котрі складаються з багатьох інститутів. Кожен ри­нок має справу з пев­ним типом зобов'язань (цінних паперів), обслуговує певних його учасників і діє на відповідній території.

Слід зазначити, що деякі ринки, на яких обертаються однорід­ні матеріальні або фінансові активи, можуть входити до складу інших, об'ємніших ринків. Саме до такої категорії складних рин­ків належить фінансовий ринок.

Залежно від форми фінансових ресурсів фінансовий ринок по­діляють на два рівні: ринок грошей і ринок капіталів. Відповідно до організації руху фінансо­вих ресурсів виокремлюють також низку його сегментів (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Структура фінансового ринку

Запропонована послідовність приблизно відповідає обсягам ринків у світо­вій економіці. При цьому обсяги товарних ринків сьогодні на порядок поступа­ються ринкам корпоративних акцій і облігацій, які, своєю чергою, менше рин­ків похідних фінансових інструментів (деривативів), що так само значно по­ступаються світовим валютним ринкам. Наголосимо, що розташовані в по­рядку зростання обсяги ринків майже цілковито відповідають хронології вини­кнення їх. Так, товарний ринок виник раніше за корпоративні фінансові ін­струменти, а ринки деривативів і світо­ві валютні ринки у сучасному вигляді (типу FОRЕХ) з'явилися відносно нещодавно.

Таку послідовність можна простежити і в українській еконо­міці: спочатку спостерігався розквіт товарних бірж, потім найдохіднішими стали міжбан­ківські кредити, від кінця 1995 р. - ринок державних облігацій, на початку 1997 р. і до кризи 1998 р. — ринок корпоративних цінних паперів. Очевидно, що за сучасних умов в Україні слід очікувати розвитку ринку деривативів.

Як правило, фінансові інструменти грошового ринку еміту­ються позичаль­ником з високим рейтингом платоспроможнос­ті й на короткий термін. Найа­ктивніші інструменти цього рин­ку— векселі, ощадні сертифікати (боргові цінні папери), хоча за своїми характеристиками вони належать до різних кла­сифі­каційних груп.

Ринок капіталів акумулює фінансові інструменти з терміном обігу понад рік, які можуть бути як борговими, так і інвестицій­ними. Існують також інструме­нти з терміном обігу менше року, однак вони належать до ринку капіталу (оп­ціон).

Ринок цінних паперів є особливою формою торгівлі фінансо­вими ресур­сами, сутність якої полягає у випуску та обігу цінних паперів.

Ринок цінних паперів складається з двох частин — фондового ринку та сфери обігу цінних паперів у вигляді купівлі-продажу короткотермінових (до од­ного року) документів (рис. 4.2). Таким чином, ринок цінних паперів ширше за фондовий ринок, хоча значення останнього є величезним (саме на ньому обер­таються акції і облігації). Переважну частину досліджень і математичних об­грунтувань закордонні й вітчизняні фахівці здійснюють стосо­вно фондового ринку.

Рис. 4.2. Ринок цінних паперів і його складові

Ринок цінних паперів становить доволі розгалужену сукуп­ність суспільних відносин, включно з державним та інституцій-но-правовим регулюванням їх. Він призначений для акумулювання капіталу з подальшим його перерозподі­лом у вигляді інвес­тицій у виробничу і соціальну сферу народного господарс­тва шляхом випуску, придбання і вільного розпорядження цінними паперами їхніми власниками.

Місце ринку цінних паперів у структурі світового інвестицій­ного багатства наведено на рис. 4.3. У цій структурі фінансове багатство має найпитомішу вагу (57,7 %) за рахунок вкладень ін­весторів у такі інструменти, як облігації (26,6 %), акції (23,0 %) і готівка (8,1 %).

Рис. 4.3. Структура світового інвестиційного багатства

Головна відмінність ринку цінних паперів від ринку будь-якого іншого традиційного товару, наприклад нафти, полягає у тому, що товари виробля­ють (вирощують, видобувають), тоді як цінні папери випускають в обіг. Щоб товар дійшов до спо­живача, потрібна своя організація руху товарів, а для цінних паперів — своя. Товар продають один або кілька разів, а цін­ний папір може продаватися і купуватися необмежену кіль­кість разів тощо.

Ринок цінних паперів — це складова ринку будь-якої країни. Підґрунтя ри­нку цінних паперів — це товарний ринок, гроші й грошовий капітал. Перший є надбудовою над другим, похідним стосовно нього.

Місце ринку цінних паперів у загальному обігу грошових ре­сурсів демон­струє рис. 4.4.

Рис. 4.4. Ринок цінних паперів і головні грошові потоки

До завдань ринку цінних паперів належать:

* мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів з метою здійснення конкретних інвестицій;

* формування ринкової інфраструктури, що відповідає світо­вим стандартам;

* розвиток вторинного ринку;

* активізація маркетингових досліджень;

* трансформація відносин власності;

* удосконалення ринкового механізму і системи управління;

* забезпечення реального контролю над фондовими капіталом на засадах державного регулювання;

* зменшення інвестиційного ризику;

* формування портфельних стратегій;

• розвиток ціноутворення;

• прогнозування перспективних напрямів розвитку.

До найважливіших функцій ринку цінних паперів належать: 1) функція пе­рерозподілу грошових коштів; 2) функція перероз­поділу ризиків; 3) блікова; 4) контрольна; 5) збалансування по­питу і пропозиції; 6) стимулювальна; 7) регу­лювальна.

Функція перерозподілу грошових коштів полягає у перерозпо­ділі коштів між галузями і сферами діяльності; територіями і країнами; населенням і підприєм­ствами, тобто набуття заоща­джень громадян виробничої форми; між державою та іншими юридичними й фізичними особами. У разі фінансування дефіци­ту державного і місцевих бюджетів за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної та місцевих позик та реалізації їх здійс­нюється перерозподіл вільних фінансових ресурсів підприємств і населення на користь держави.

Функція перерозподілу ризиків — використання інструментів ринку цінних паперів (передусім так званих похідних інструментів) для захисту власників будь-яких активів (товарних, валютних, фінансових) від несприятливої для них зміни цін, вартості або дохідності цих активів. Цю функцію можна назвати фу­нкцією за­хисту (страхування) від ризику або, точніше, функцією хеджування. Однак хеджування неможливо в односторонньому поряд­ку: якщо є той, хто бажає захиститися від ризику, то має бути й інша сторона, яка вважає можли­вим для себе прийняти цей ри­зик. За допомогою ринку цінних паперів можна перекласти ризик зі свого активу на спекулянта, який бажає ризикнути. Таким чи­ном, сутність хеджування полягає у перерозподілі ризиків. Ця функція є від­носно новою для ринку цінних паперів. У сучасному вигляді вона з'явилася лише на початку 1970-х років. Завдяки їй ринок, з одного боку, істотно зміцнів, з іншого — зросла його зна­чущість, бо функція перерозподілу ризиків, грунту­ючись на фун­кції перерозподілу грошових коштів, різко прискорює і навіть спрощує переливання вільних (або вивільнених) фінансових ка­піталів.

Облікова функція полягає в обов'язковому обліку у спеціальних списках (ре­єстрах) усіх видів цінних паперів, що обертаються на ринку, реєстрації учасни­ків ринку цінних паперів, а також фікса­ції фондових операцій, оформлених угодами купівлі-продажу, за­стави, трасту, конвертації тощо.

Контрольна функція передбачає контроль за дотриманням норм законо­давства учасниками ринку.

Функція збалансування попиту і пропозиції означає забезпече­ння рівноваги попиту та пропозиції на фінансовому ринку шляхом проведення операцій з цін­ними паперами.

Стимулювальна функція полягає у мотивації юридичних і фі­зичних осіб стати учасниками ринку цінних паперів, зокрема шляхом надання права на участь в управлінні підприємством (ак­ції), права на отримання доходу (відсотків за облігаціями, диві­дендів за акціями), можливості накопичення капіталу або права стати власником майна (облігації).

Регулювальна функція означає регулювання через конкретні фондові операції різних суспільних інтересів, наприклад, шляхом проведення операцій із цінними паперами регулюють обсяг гро­шової маси в обігу. Продаж державою цінних паперів на ринку скорочує обсяг грошової маси, а придбання їх державою, на­впа­ки, збільшує цей обсяг.

До допоміжних функцій ринку цінних паперів можна віднести використання цінних паперів у приватизації, антикризовому управ­лінні, реструктуризації еко­номіки, стабілізації грошового обігу, антиінфляційній політиці тощо.