3.3. Саморегулівні об'єднання ринку цінних паперів. Поняття та види саморегулівних організацій.

Діяльність саморегулівних організацій у США та Великій Британії.

Статус саморегулівних організацій в Україні, їхня роль у розвитку національного ринку цінних паперів

Саморегулівними організаціями (selfregulatory organizations) у сві­товій прак­тиці визнають підприємницькі асоціації, добровільні об'­єднання, які встановлю­ють для своїх членів формальні правила у ве­денні бізнесу. Якщо звернутися до до­відника будь-якої країни, обов'­язково знайдемо одну чи кілька асоціацій інвести­ційних інститутів, які діють у національному масштабі й визнані державою як ос­новні представники професійного співтовариства у світі цінних паперів.

За такого визнання держава, так би мовити, віддає частину своїх функцій з нагляду й регулювання ринку, щоб професійні оператори ринку цінних паперів самі встановлювали для себе правила гри та здійснювали контроль за їх вико­нанням, маючи на увазі, що цей контроль (за обсягом та якістю) значно резуль­татив­ніший за наглядову діяльність, обмежену державою.

В одних країнах (передусім у Великій Британії) ринок біль­шою мірою са­морегулюється, ніж перебуває під контрольним впливом держави. Натомість, в інших країнах моделі регулюван­ня ринку цінних паперів передбачають жорст­кість державних на­казів і значно меншу активність професійних учасників у встанов­ленні й контролі правил на ринку.

Саморегулівні організації (СРО) — це не лише вироблення за­гальних правил гри або захист інтересів. Це й досі нерідко відо­кремлений ринок, доступ на який обмежений вимогами щодо професіоналізму й етики, обсягу торгівлі й капіталу тощо. Тобто створення саморегулівної організації— це зазвичай торгова уго­да (не випадково, наприклад, за законодавством США фондова біржа також вва­жається саморегулівною організацією, до того ж вона виконує функції спіль­ного встановлення професіоналами правил гри та контролю за їх виконанням).

Отже, основними ознаками саморегулівних організацій є:

* добровільне об'єднання;

* членство — професійні учасники ринку цінних паперів;

• функції— саморегулювання, встановлення формальних пра­вил ведення біз­несу;

• відносини з державою — держава передає їм частину своїх функцій.

Вирізняють такі види саморегулівних організацій:

Міжнародні організації (наприклад, Fеdеratoin International des Bourses de Valeurs — Міжнародна організація фондових бірж).

Національні організації. Як правило, в кожній країні є саморегулівні органі­зації, які претендують на презентацію інтересів усього професійного світу, пов'язаного з ринком цінних паперів тієї чи іншої країни. Наприклад, у США це National Association of Securities Dealers (NASD) — Національна асоціація диле­рів з цін­них паперів (хоча діють також інші організації), у Японії — Japan Secu­rities Dealers Assotiation (Японська асоціація інвестиційних дилерів) тощо.

За наявності відносно замкнутих регіональних ринків цінних паперів можна, відповідно, засновувати регіональні саморегулівні організації.

Класифікацію саморегулівних організацій залежно від учас­ників ринку цін­них паперів, що їх створили, наведено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Види саморегулівних організацій [12]

Приклади видів СРО, які діють на американському ринку цінних папе­рів, розглянуто в табл. 3.2 [12].

Таблиця 3.2

ВИДИ САМОРЕГУЛІВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ПРИКЛАДІ США

З метою захисту інтересів свої організації створюють не лише професійні учас­ники, а й:

• емітенти;

• інституційні інвестори;

• індивідуальні інвестори.

Приклади таких організацій (вони входять до складу саморе­гулівних, можуть створювати власні правила та стандарти гри на ринку) наведено в табл. 3.3 [12].

Таблиця 3.3

ВИДИ САМОРЕГУЛІВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Фактично нині на американському ринку цінних паперів ді­ють два різні типи саморегулівних організацій.

Перший тип — це інфраструктурні організації, які самі є профе­сійними уча­сниками ринку цінних паперів. Це, наприклад, Нью-йоркська фондова біржа (NYSE), Національна клірингова корпора­ція з цінних паперів (National Securi­ties Clearing Corporation, або NSCC), Клірингова корпорація на ринку опціонів (Option Clearing Corporation, або ОСС) та інші інфраструктури! організації.

Членство у таких СРО є добровільним, права й обов'язки тако­го саморегу­лювання виникають на засадах договору між учасни­ками ринку цінних папе­рів.

Другий тип СРО— це Національна асоціація дилерів з цінних паперів (National Assotiation of Securities Dealers, або NASD). Від­повідно до законода­вчих актів, членство у цій СРО є обов'язковим для брокерів і дилерів. Без членства у NASD організація не може отримати дозвіл (ліцензію) на діяль­ність на ринку цінних паперів, стати членом біржі, клірингової чи депозитар­ної організації.

NASD — це модель СРО, яка передбачає делегування цій ор­ганізації на основі закону певної частини повноважень державної влади з регулювання й контролю за діяльністю брокерів і диле­рів. Проте головним регулятором і контролером на ринку цінних паперів залишається державний орган— Secu­rities and Exchange Commission (SЕС), який має великі повноваження вико­навчої, представницької і, почасти, судової влади.

Коріння NASD сягають Закону про відбудову національної промислово­сті 1933 р. Згідно із цим законом було створено Національну адміністрацію з відновлення (National Recovery Administration — NRА), яка сприяла розвитку галу­зевого саморегулю­вання шляхом системи «кодексів чесної конкуренції». Інвести­ційні банки та інші галузі розробили «кодекс чесної конкуренції». Незважаючи на те, що 1935 р. NRА була об'явлена неконститу­ційною, інвестиційні банки зберегли свій кодекс чесної торгівлі під назвою Комітету конференції інвестиційних банків. У 1938р. конгрес ухвалив поправки до Закону 1934 р., додавши розділ 15А закону Мелоні. Закон гарантував створення саморегулівного ор­гану для управління поза­біржовим ринком. До того часу єдиними саморегулівними організаціями, визна­ними Законом 1934 р., за­лишалися біржі. NASD стала єдиною організацією, створеною таким чином.

Закон надав уповноваженій асоціації право створювати і вво­дити в дію правила, які запобігають шахрайству і спекуляції, отриманню надприбутків і захищають ін­весторів і суспільні інте­реси. У 1990 р. членами Національної асоціації дилерів із цінних паперів були 5827 фірм, які мали 24 457 філій і в сукупності 417048 заре­єстрованих представників і принципалів [15]. Зараз NASD є провідним регулято­ром фондового ринку в СІЛА, тому детальніше розглянемо діяльність цієї органі­зації.

NASD об'єднує фірми, що займаються торгівлею на позабіржовому ринку, інвестиційні банки, брокерські фірми і взаємні фонди. Крім того, чимало стра­хових компаній створили філії або дочірні компанії, що також входять у NASD. Члени NASD мають відповідати кваліфікаційним вимогам, встановленим асоці­ацією за: а) фінансовою позицією; б) операційними мож­ливостями; в) досвідом, компетенцією та рівнем освіти персо­налу; г) якістю обліку.

Функції NASD:

* захист інтересів членів NASD у відносинах з владою, ство­рення механізму узгодження інтересів держави, громадськості, емітентів і професійних учасників на ринку цінних паперів;

* визначення правил чесної практики й уніфікованого кодексу правил за техні­кою здійснення операцій із цінними паперами, за­безпечення самодисципліни та саморегулювання серед членів асоціації;

* підготовка, реєстрація й кваліфікація фізичних осіб як про­фесіоналів, що пра­цюють на ринку цінних паперів;

* отримання звітності компаній-членів, нагляд за ринком, кон­троль та нагляд за членами NASD і їхнім персоналом із позицій їх фінансової стійкості, дотри­мання правил чесної практики, вимог до адекватного надання інформації та техніки ведення опе­рацій (включно з перевірками на місцях);

• контроль спеціальних сфер (андеррайтинг, реклама діяльності, інвестиційні фонди, обіг іноземних цінних паперів);

• дисциплінарні процедури (адміністративні заходи, штрафи, призупинення або припинення членства в NASD, позбавлення фахівців права здійснення операцій із цінними паперами тощо);

• арбітраж спірних ситуацій між членами NASD, а також між компаніями-чле­нами та їхніми клієнтами;

• створення організаційного позабіржового ринку цінних па­ перів (NASDAQ) — National Assotiation of Securutues Dealers Auto- mated (Quotation System);

• негайне втручання в будь-якій формі в будь-які торгові або операційні про­цеси позабіржового ринку або в діяльність будь- яких компаній-членів у разі катастрофічного або екстраординар­ного стану на ринку з метою захисту інтересів економічних суб'єктів і належного функціонування ринку.

У Великій Британії Закон 1986 р. (The Financial Services Act) ухвалює спе­цифічну систему делегування повноважень держав­ної влади на ринку цінних паперів, за якої регулювання і нагляд за ринком передано організаціям, що на­ділені певними правами. Вирішальним принципом є «саморегулювання у ме­жах системи законів»(self-regulation within a statutory framework).

Згідно із Законом, було створено Раду з цінних паперів та ін­вестицій (Securi­ties and Investment Board - SIB), із повноважен­нями спостерігача і контролера за його виконанням. Ця організа­ція фінансується за рахунок внесків учасників ринку, проте вона не має статусу саморегулівної організації. За законодавством, SІВ має право самостійно видавати ліцензії на здійснення інвестицій­ної діяль­ності на ринку цінних паперів або може делегувати ці повноваження СРО, що практично і було зроблено.

Під егідою SІВ було створено систему саморегулівних органі­зацій, кожна з яких розробляє правила за напрямами діяльності її членів.

ЗІВ запропонувала найважливіші правила і методи регулю­вання, прийнятні для саморегулівних організацій. Ці правила пе­редбачають такі головні поло­ження: незалежність (інвестиційні консультанти мають бути незалежними від жодного впливу, щоб не завдати збитків своїм клієнтам); інвестиційна реклама (інвес­тиційна реклама має бути чесною і попереджати про інвестиційні ризики); публічні рекомендації (усі рекомендації потребують серйозного обгрунту­вання); правило «знайте свого клієнта» (інвестиційні консультанти мають до­сконало розуміти сутність опе­рацій клієнта і надавати доцільні поради); най­краще виконання угоди; капітал інвестора (фірми, що займаються управлінням ка­піталу клієнтів, мають тримати цей капітал окремо від капіталу своєї фірми) [14].

Різними сферами інвестиційної діяльності «керують» різні СРО, найвідо­мішими є такі саморегулівні організації:

* The Securities and Futures c (SFА) займається броке­рами і дилерами, які є членами London Stock Exchange (LSЕ), London Futures and Option Exchange, Lon­don Metal Exchange (LME) та інших товарних бірж Великої Британії;

* The Investment Management Regulatory Organization (ІМRО) — регулює діяль­ність керуючих компаній, які організують функціо­нування схем колективного інвестування і пенсійних планів;

* Personal Investment Investment (РІА) організує діяльність інди­відуальних підприємців у сфері управління й консультування ко­лективних інвестиційних, пенсійних і страхових схем.

Формально у Великій Британії участь у СРО не є обов'язко­вою. Дозвіл на право здійснювати інвестиційну діяльність ком­панії можуть отримувати в СРО або безпосередньо в ЗІВ, проте на практиці другий варіант радше є виня­тком. При цьому одна й та сама компанія може бути членом двох і більше СРО. Подібно до США, законодавство Великої Британії не вимагає від бірж, організаторів торгівлі, клірингових і депозитарних організацій членства у СРО. Саморегулівні організації тут покликані захища­ти дрібного і середнього інвес­тора, надаючи професійним учас­никам ринку цінних паперів змогу самостійно регулювати свої відносини.

Зважаючи на досвід країн з розвиненими ринками цінних папе­рів з реформу­вання системи СРО, можна дійти кількох висновків:

1. Саме біржі і депозитарно-клірингові установи залишаються провідними саморегулівними організаціями професійних учасни­ків ринку цін­них паперів у розвинених країнах, бо забезпечують розроблення й дотримання ними високих стандартів професійної діяльності, генерують нові ідеї й техно­логії на ринку цінних па­ перів. Зі свого боку державні органи цілком підтри­мують національні клірингові й розрахункові організації.

2. Спроби створити моделі СРО з обов'язковим або добровіль­ним членством учасників ринку і делегуванням таким СРО час­ тини повноважень держави у США і Великій Британії не можна вважати цілком успішними й заверше­ними. Так, система СРО у Великій Британії доволі громіздка й не завжди фу­нкціонує ефективно. Як показала практика, ця система не змогла запобігти ма­совим порушенням прав інвесторів у відомих скандалах з пен­сійними фондами Максвелла у банкрутстві «Берінгс» та інших ситуаціях. Отже, постає питання: чи слід копіювати ці моделі за умов української правової системи?

3. Ринок цінних паперів невпинно інтегрує у комплексний фінансовий ри­нок, на якому функціонують універсальні фінан­сові компанії та банки й на якому дедалі відчутнішою є потре­ба комплексного підходу до регулювання ризиків професійної діяльності організацій. За цих умов конче потрібно роз­в'язати завдання інтеграції діяльності різних органів регулювання й організа­ції комплексного контролю за всіма сегментами фінан­сового ринку.

В Україні підготовка до створення системи СРО почалася від моменту ухва­лення Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» № 448/96. У ст. 1 закону зазначено, що саморегулівна організація — добровільне об'­єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одер­жання прибутку, створене з метою захисту інтересів своїх членів, ін­тересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів і зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до ст. 17 цього закону ДКЦПФР та інші державні органи, що здійснюють регулювання діяльності ринку цінних па­перів, можуть делегувати СРО свої повноваження щодо:

• розроблення й упровадження правил, стандартів та вимог під час здійс­нення операцій на фондовому ринку;

• сертифікації фахівці в фондового ринку;

• видання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють діяль­ність на фондо­вому ринку;

• збирання, узагальнення аналітичної обробки статистичної інформації про професійну діяльність на фондовому ринку;

• інші функції, які не суперечать чинному законодавству.

Порядок створення й діяльність СРО і порядок здійснення державного регу­лювання та контролю за їхньою діяльністю ви­значає «Положення про саморе­гулівну організацію ринку цінних паперів» від 11 листопада 1997 р. № 45.

Саморегулівна організація є безприбутковою організацією з правами юри­дичної особи, що здійснює свою діяльність відпо­відно до законодавства України, має самостійний баланс, ра­хунки в установах банків, штампи та бланки зі своїм наймену­ванням.

Саморегулівна організація створюється в організаційно-право­вих формах, передбачених законодавством, діє на основі Статуту, установчого договору (якщо це передбачено для обраної органі­заційно-правової форми), а також пра­вил цієї організації.

Статус саморегулівної організації можуть набути об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів.

Статус СРО надається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку тим організаціям та об'єднанням, які мають до­статньо ресурсів для вико­нання статутних зобов'язань СРО щодо: 1) розроблення й упровадження пра­вил, стандартів та вимог до здійснення операцій на фондовому ринку; 2) сер­тифікації фахів­ців фондового ринку, надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку у випадку делегування таких повноважень; 3) збору, узагальнення та аналі­тичного оброблення статис­тичної інформації про професійну діяль­ність на фондовому ринку; 4) впрова­дження кодексів поведінки, регламентів та правил здійснення операцій з цін­ними паперами; 5) забезпечення своєчасного інформування учасників про зміни внутрішніх процедур, правил діяльності та законодавства про цінні па­пери та всі зміни, що вносяться до нього.

Об'єднання, яке набуло статусу саморегулівної організації, може створити торговельно-інформаційні системи, в яких воно є єдиним засновником.

Метою заснування й діяльності саморегулівної організації є:

1. забезпечення високого професійного рівня діяльності учас­ників ринку цін­них паперів;

2. представництво учасників саморегулівної організації та за­хист їхніх профе­сійних інтересів;

3. професійна підготовка й підвищення кваліфікації фахівців — учасників само­регулівної організації, уповноважених здійснювати операції із цінними па­перами;

4. інформування своїх учасників стосовно законодавства про цінні папери та про всі зміни, що вносяться до нього;

5. розроблення й контроль за дотриманням норм і правил по­ведінки, регламе­нтів, правил здійснення операцій з цінними па­перами, вимог до про­фесійної кваліфікації фахівців — учасників саморегулівної організації, упов­новажених здійснювати операції із цінними паперами, та інших документів, передбачених законо­давством;

6. упровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між учасниками саморегулівної організації й учасниками саморе­гулівної орга­нізації та їхніми клієнтами;

7) розроблення та вжиття заходів щодо захисту клієнтів учас­ників саморегулів­ної організації та інших інвесторів, а також до­тримання етичних норм і правил по­ведінки учасників саморегу­лівної організації у їхніх взаєминах з клієнтами.

Саморегулівна організація на підставі своїх установчих доку­ментів і правил та делегованих Комісією згідно зі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» повноважень має право:

• перевіряти діяльність своїх учасників у порядку, узгодже­ному з Комісією;

• контролювати дотримання своїми учасниками законодавства, прийнятих саморегулівною організацією правил і вимог під час здійснення про­фесійної діяльності та угод (операцій) із цінними паперами;

• презентувати інтереси своїх учасників у Комісії;

* збирати, узагальнювати й аналітичне обробляти статистичну інформацію про професійну діяльність на ринку цінних паперів;

• розробляти й упроваджувати відповідно до законодавства стандарти та вимоги до здійснення операцій на фондовому рин­ ку, професійної діяльності та операцій із цінними паперами своїми учасниками, вдосконалювати механізм обігу цінних па­ перів, ведення обліку та звітності стосовно операцій із цінними паперами;

• відповідно до кваліфікаційних вимог Комісії розробляти навчальні програми та плани, готувати фахівців для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, визначати їхню кваліфікацію та проводити сертифікацію фахівців ринку цінних паперів;

• надавати дозволи (свідоцтва) особам, які здійснюють профе­сійну діяльність на ринку цінних паперів.

СРО можна розглядати також як своєрідні «клуби за інтереса­ми». Так, згідно з п. 6 Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, професійні учасники ринку цінних паперів можуть об'єднуватися в СРО за видами професій­ної діяльності. Кожен учасник ринку цінних паперів може входити до складу кіль­кох СРО відповідно до видів діяльності, які він здійснює, або бу­ти учасником однієї СРО у разі, якщо її правила стосуються тих видів діяльності, які учасник ринку цінних паперів може здійс­нювати відповідно до виданого йому дозволу (ліцензії).

Проте за умов недостатнього розвитку фондового ринку в Україні створення СРО як добровільних об'єднань професій­них учасників ринку цінних паперів не мало достатніх перспектив Тому з метою активізації вступу учасників ринку цінних паперів до СРО ДКЦПФР ухвалила Рішення № 17 від 17.07.1997 р. «Про членство професійних учасників ринку цінних паперів у сертифікованих ДКЦПФР об'єднаннях» (Зі змінами, внесени­ми згідно з Рішенням ДКЦПФР № 23 від 29.08.1997). Згідно з цим Рішенням професійні учасники ринку цінних паперів, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів згідно зі ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ри­нку цінних паперів в Україні» та які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, зобов'язані бути членами щонайменше одного сертифі­кованого ДКЦПФР як СРО об'єднання професійних учасників ринку цінних па­перів відповідно до виду діяльності, яку ці професій­ні учасники здійснюють згідно з наданими дозволами (ліцензі­ями). Учасники ринку, котрі здійснюють зазначені види про­фесійної діяльності, зобов'язані вступити до СРО не пізніше двох місяців від моменту отримання відповідного дозволу (лі­цензії). У разі ви­ходу з членів СРО особи, що здійснює відпо­відний вид професійної діяльності на ринку цінних паперів, вона має не пізніше місяця вступити до іншої СРО. Недотри­мання особою вимоги щодо обов'язкового членства в СРО є підставою для анулювання відповідного дозволу (ліцензії) на право професійної діяльності на ринку цінних паперів. Це Рі­шення набуло чинності з 1 січня 1998 р.

На 1 січня 2003 р. в Україні ДКЦПФР зареєстровано і здійс­нюють діяльність 11 СРО, серед яких— 5 бірж, 4 асоціації та 2 торговельно-інформаційні сис­теми:

1. Асоціація «Перша фондова торговельна система (ПФТС)»;

2. Асоціація «Південноукраїнська торговельно-інформаційна система»;

3. Асоціація учасників фондового ринку України (АУФРУ);

4. Донецька фондова біржа (ДФБ);

5. Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

6. Придніпровська фондова біржа (ПФБ);

7. Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД);

8. Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ);

9. Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

10. Українська фондова біржа (УФБ);

11. Українська асоціація торговців цінними паперами (УАТЦП). Членами СРО є 1414 професійних учасників ринку цінних па­перів. Кількість членів СРО за видами впродовж 2002 р. відображено у табл. 3.4 [18].

Таблиця 3.4

КІЛЬКІСТЬ ЧЛЕНІВ САМОРЕГУЛІВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ

Одними з найбільших за кількістю членів саморегулівними організаціями в Україні є Асоціація ПФТС та ПАРД, тому роз­глянемо детальніше функції та цілі цих організацій.

Асоціація ПФТС виконує функції саморегулівної організації на підставі рішення Державної комісії з цінних паперів та фондо­вого ринку. Асоціація ПФТС нині налічує 148 членів.

Метою Асоціації ПФТС є:

• забезпечення високого професійного рівня діяльності учас­ників ринку цін­них паперів;

• професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців — учасників само­регулівної організації, уповноважених здійснюва­ти операції з цінними па­перами;

• інформування своїх учасників стосовно законодавства про цінні папери та про всі зміни, що вносяться до нього;

• розроблення й контроль за дотриманням норм і правил поведінки, регламен­тів, правил здійснення операцій із цінними па­перами, вимог до про­фесійної кваліфікації фахівців — учасників саморегулівної організації, упов­новажених здійснювати операції з цінними паперами;

• упровадження ефективних механізмів розв'язання суперечок між учасниками саморегулівної організації й учасниками саморе­гулівної орга­нізації та їхніми клієнтами;

• розроблення, організація та розвиток електронної системи торгівлі;

• вироблення та контроль за дотриманням стандартів профе­сійної етики;

• захист інтересів інвесторів;

* встановлення правил і стандартів проведення операцій із цінними папе­рами.

Асоціація володіє торговельно-інформаційною системою (ТІС), що зареєстро­вана Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку. До участі у торговельній системі допускаються лише члени Асоціації ПФТС.

Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД) є добровіль­ною недержавною некомерційною організацією, грун­тованою на засадах рівно­правності, вільного волевиявлення й спільності інтересів своїх членів. Нині ПАРД об'єднує 312 про­фесійних учасників.

Головними цілями ПАРД є:

* сприяння розвитку чесної конкуренції між суб'єктами ринку цінних паперів у сфері ведення реєстрів власників цінних папе­рів, обліку руху цінних паперів, депозитарної діяльності;

* інформаційна, методична і технічна підтримка членів ПАРД;

• здійснення представницьких функцій і захист інтересів членів асоціації у державних органах та інших установах, допомога цим органам і установам у розробленні законопроектів і проектів нор­мативних актів щодо ринку цінних паперів;

• розроблення і впровадження у діяльність членів ПАРД єди­них норм, станда­ртів і правил етичної й професійної поведінки на ринку цінних паперів;

• поширення принципів взаємної довіри, надійності, порядності й ділового партнерства у взаєминах як безпосередньо між члена­ми ПАРД, так і між реєстраторами й депозитаріями (зберігачами) та їхніми партнерами (емі­тентами, власниками цінних паперів (депонентами), номінальними утримувачами, державними орга­нами тощо);

* упровадження системи посередництва й розв'язання спорів, що можуть виникати між членами ПАРД або між її членами і третіми особами;

* вивчення й поширення передового міжнародного досвіду у царині діяльно­сті реєстраторів і депозитаріїв, поглиблення між­народної співпраці;

* сприяння підвищенню кваліфікації й професіоналізму пе­рсоналу, що здійснює реєстраторську та депозитарну діяль­ність.

З метою подальшого розвитку ринку цінних паперів в Україні ПАРД на ци­вілізованих засадах виконує такі функції:

• розроблення і впровадження єдиних технологічних стандар­тів, норм, вимог, правил і процедур, а також кодексів і правил етичної й професійної поведінки на ринку цінних паперів;

• інформування членів ПАРД та інших учасників ринку цін­них паперів про чинне законодавство у галузі цінних паперів та поточні зміни в ньому;

• надання консультацій членам ПАРД та іншим учасникам ринку цінних паперів, розроблення і розповсюдження методичних матеріалів і рекомендацій з питань реєстраторської й депозитарної діяльності, інформування про зміни в законодавстві України, консультації та експертиза стосовно викори­стання обчислюваль­ної техніки і програмного забезпечення;

• проведення добровільної сертифікації програмного забезпе­чення операцій на фондовому ринку;

• розроблення навчальних планів і програм відповідно до кваліфікаційних ви­мог Державної Комісії з цінних паперів та фон­дового ринку, організація й координація підготовки фахівців, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, ви­значення кваліфікації цих осіб;

• співпраця і кооперування з іншими організаціями і об'єдна­ннями, які здійс­нюють діяльність на фондовому ринку, зокрема й міжнародними.

Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає міжнародно-правове регулювання ринків цінних паперів?

2. Якими є головні принципи міжнародно-правового регулювання, закріплені у текстах директив Ради ЄС?

3. У чому полягають головні завдання ІОSСО?

4. У чому полягає роль держави в процесі регулювання ринку цінних паперів?

5. Які основні моделі регулювання ринку цінних паперів існують, у чому полягає їхня сутність?

1. Назвіть цілі й завдання державного регулювання ринку цінних паперів в Україні.

6. Якими є головні форми державного регулювання ринку цінних па­ перів України?

7. Які державні органи здійснюють регулювання ринку цінних папе­рів в Укра­їні, в чому полягають їхні функції?

8. На який орган виконавчої влади покладено функцію реалізації єдиної державної політики у сфері функціонування ринку цінних папе­рів в України?

10. Які завдання й повноваження виконує Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку?

11. Назвіть основні нормативні акти, що становлять систему дер­жавного регулювання ринку цінних паперів України.

12. З якою метою створюють саморегулівні організації професійних учасників ринку цінних паперів?

13. Як відбувається розвиток саморегулівних організацій в Україні, які права і обов'язки вони мають?

Рекомендована література

1. Конституція України. — К., 1996.

2. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-XII.

3. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» від 30 жов­тня 1996 р. № 448/96-ВР (Зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3047-ІП від 07.02.2002).

4. Основні напрями розвитку фондового ринку на 2001—2005 роки: Схвалені Указом Президента України від 26 березня 2001 р. № 198/2001.

5. «Положення про саморегулівну організацію ринку цінних папе­рів» у редак­ції ДКЦПФР №45 від 11 листопада 1997р. (Зі змінами, внесеними згідно з Рішенням ДКЦПФР № 107 від 18.03.2002).

6. Програма розвитку фондового ринку України 2001—2005 років від 13 грудня 2000р. // Цінні папери України.— 2000.— №52.- 28 груд.

7. Берзон Н. Й., БуяноваЕ.А., Кожевников М. А. Фондовый рынок: Учеб. пособие для высш. учеб. заведений экон. профиля. — М.: Вира- Пресс, 1998.

8. Буренин А. Н. Рынок ценных бумаг и производных финансовых инструментов: Учеб. пособие— М.: 1 Федеративная Книготорговая Компания, 1998.

9. Кравченко Ю. Я. Рынок ценных бумаг: Курс лекций. — К.: ВИРА-Р, 2002.

10. Кузнєцова Н. С., НазарчукІ.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові ос­нови формування та функціонування. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

11. Мельник В. А. Ринок цінних паперів: Довідник керівника підпри­ємства. — К.: А.Л.Д.: ВІРА-Р, 1998.

12. Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспек­тива, 1995.

13. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посібник.— К.: КНЕУ, 1999.

14. Сутормина В. Н. Правовоє обеспечение функционирования финансо­вого рынка в Украине. — К.: Нац. академія управління, 1999.

15. Тьюлз Р., Брздли 3., Тьюлз Т. Фондовый рынок. — М.: ИНФРА-М, 1997.

16. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. — К.: Знання- Прес, 2002.

17. Рынок ценных бумаг / Под ред. Н. Т. Клещева. — М.: Зкономика, 1997.

18. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2002 рік // Ринок цінних паперів України. — 2003. — № 5—6.