4.2. Поняття, що застосовуються в оподаткуванні

Оподаткування юридичних і фізичних осіб пов'язане з використанням таких ключових термінів і понять, як суб'єкт, об'єкт і ставка оподаткуван­ня, одиниця виміру, податковий період.

Суб'єкт оподаткування або платник податку - це той, хто сплачує податок, тобто юридична чи фізична особа, яка зобов'язана згідно з чин­ним законодавством сплачувати відповідні податки і податкові платежі. В окремих випадках між платником податку і державою може знаходитись уповноважений орган, служба, які утримують податок з платників, перера­ховують його до бюджету і відповідальні за це. Таке має місце, наприклад, при утриманні прибуткового податку з доходів робітників і службовців обліковою службою підприємства і перерахування його до бюджету.

Суб'єкт оподаткування повинен мати самостійне джерело доходу і бути зареєстрованим у податковому органі.

Поняття «платник податку» переважно є відносним, тому що в бі­льшості випадків цей суб'єкт (платник) є лише опосередкованою, транзит­ною ланкою проходження податків. Він не стільки сплачує податок, скіль­ки здійснює перерахування до бюджету частки отриманих доходів. Реаль­ним платником кожного податку є його носій - споживач товару, бо він оплачує в кінцевому підрахунку вартість товарів і послуг і створює доход -джерело оподаткування об'єкта. Таким чином, у всіх випадках, коли спожи­вачами товарів є їх покупці,- вони є реальними платниками податків.

Об'єкт оподаткування - це те, що обкладається податком, база опо­даткування відповідним податком. Об'єктом оподаткування можуть бути доходи в широкому значенні (прибуток, рента, дивіденди), заробітна пла­та, капітал (рухоме і нерухоме майно, земля тощо), вартість продукції, ро­біт, послуг, операції з цінними паперами, користування природними ре­сурсами, майно юридичних і фізичних осіб, додана вартість продукції і товарів, інші об'єкти, визначені Законом «Про оподаткування».

Об'єкт оподаткування повинен бути реальним, стійким, легко визна­чатися, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до по­ датку, що стягується, і його платника. Однак ці вимоги не завжди викону­ються. Наприклад, прибуток і зарплатню сталим об'єктом оподаткування в наш час назвати неможливо, тому що обсяги прибутку, який отримує на­родне господарство України, з кожним роком знижуються, а заробітна плата місяцями не виплачується. Заробітна плата обкладається при стяг­ненні декількох видів податків, у тому числі комунального податку, які не мають прямого відношення до об'єкта обкладання (зарплатні). У зв'язку з цим вибір об'єкта оподаткування повинен бути таким, щоб менше було протиріч у вимогах до нього.

Податкова ставка - це встановлений у законодавчому порядку роз­мір податку на одиницю оподаткування. Залежно від методів встановлен­ня, ставки бувають універсальні і диференційовані.

Універсальна ставка - це єдина для всіх платників ставка, встанов­лена на одиницю об'єкта оподаткування. Наприклад, ставка податку на додану вартість.

Диференційована ставка - це ставка податку з одиниці об'єкта опо­даткування, що встановлюється диференційовано по видах платників і ха­рактеристиках об'єкта оподаткування. Наприклад, ставки податків на при­буток диференційовані по видах платників (підприємства, страхові компа­нії та інноваційна діяльність), а ставки податку на землю - в залежності від призначення використання та місцезнаходження земельної ділянки.

Встановлення єдиних чи диференційованих ставок має одну мету - створення або однакових, або різних умов оподаткування для всіх платни­ків відповідних податків.

За методом побудови податкові ставки поділяються на абсолютні (в гривнях на одиницю оподаткування) і відносні (у відсотках до об'єкта оподаткування в грошовому виразі). Відносні (відсоткові) ставки, в свою чергу, поділяються на постійні (незмінні), прогресивні і регресивні.

Постійні (незмінні) - це єдині ставки, які не змінюються в залежності від зміни розміру об'єкта оподаткування (ставки податку на додану вар­тість), їх застосування спрощує роботу по стягненню податків і ставить платників у рівні умови.

Прогресивні ставки - це такі ставки, розмір яких збільшується зі зро­станням обсягів об'єкта оподаткування (ставки стягнення прибуткового податку з доходів громадян). Прогресія ставок оподаткування може бути простою і ступеневою.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру об'єкта оподаткування. Вона має фізичний (гектар, квадратний метр) і вартісний виміри (в гривнях). Наприклад, при розрахунку плати за земельну ділянку, яка входить/ до складу населених пунктів, одиницею оподаткування є гектар, соті гектара, квадратні метри.

Податкова квота - це частина податку в доході платника. Виражається вона як в абсолютному, так і у відносному підрахунку. її значення полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування. В той же час включення податкових квот до доходу платника значно знижує можли­вість використання податків як фінансових важелів. Виходячи з цього в Практиці оподаткування податкові квоти законодавчо не встановлюються.

Податковий період (період оподаткування) - це період часу, за який відбувається оподаткування.

Суттєвим регулятором економічних умов платників податків є пільги по податках. Вони виражаються в повному або частковому звільненні платників від сплати податків. Пільги встановлюються в законодавчому порядку по окремих видах податків або платників з урахуванням їх платоспроможності, соціального значення товару, що оподатковується.