logo
ФП ИЗДО ФК / КонспектФП

3.2. Безготівкові розрахунки

Безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів кош­тів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягається значна економія витрат на їх здійснення. Крім цього, широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє чинне законодавство з огляду на можливість вивчення, регулювання і контролю грошового обороту підприємств.

За безготівкових розрахунків оплатою визнається факт над­ходження коштів за товари (послуги, роботи) на рахунки в установи банку, а за розрахунків готівкою — факт надходження грошей у касу.

Безготівкова форма розрахунків пов'язана з готівковою фор­мою. Так, одержуючи перерахування за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство має отримати в установлено­му порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшлив безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалі-зуючи товари, виконуючи замовлення} надаючи послуги, отриму­ють плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки слід розглядіти як цілісну систему, яка включає:

- класифікацію розрахунків;

- організацію розрахунків;

- форми відповідних документів;

- взаємовідносини платників з банками.

Класифікацію безготівкових розрахунків зображено на схемі рис. 3.1.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслу­говують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансо­вими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рів­нів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

Відповідно до місця проведення безготівкові розрахунки по­діляють на внутрідержавні (що здійснюються в ме­жах одного населеного пункту) та міждержавні, які здійснюються між господарськими суб'єктами, котрі перебувають на терені різ­них держав.

За способом реалізації продукції безготівкові розрахунки мо­жуть бути:

- прямими, які здійснюються безпосередньо між постачальниками;

- транзитними, які здійснюються щ наявності проміжних суб'єктів (структур).

За способом отримання платежу безготівкові розрахунки по­діляються на гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів, та негарантовані, за яких платіж не гарантується.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (перерахуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаєм­них розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Форми безготівкових розрахунків бувають різні. Ці форми пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відпо­відно оформлений документ на переказ грошових коштів.

Для здійснення безготівкових розрахунків можуть застосову­ватись такі платіжні документи (інструменти):

- платіжне доручення;

- платіжна вимога-доручення;

- платіжна вимога;

- розрахунковий чек;

- акредитив;

- вексель.

Розрахункові платіжні документи складаються на бланках, форми яких визначено «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Прав­ління НБУ №135 від 29.03.2001 року (зі змінами і доповненнями).

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) ви­писують у кількості примірників, потрібній для всіх учасників без­готівкових розрахунків (але не менше двох) з використанням техні­чних засобів (електронно-обчислювальних та друкарських машин).

Розрахункові документи можуть подаватися до банку як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових до­кументів програмно-технічного комплексу «клієнт — банк».

Списання коштів з рахунків платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку Платника. Інші примірники розрахункового до­кумента (за винятком розрахункових чеків) банк, передає латнику.

Організація безготівкових розрахунків у господарському обо­роті регулюється нормативно-правовими актами Національного банку. Національний банк України виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти виконанню таких завдань:

- удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

- оптимізація форм і способів безготівкових розрахунків;

- підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

- постійний пошук Нових механізмів організації безготівко­вих розрахунків, які б дали змогу на економічній основі подолати негативні процеси в грошовій сфері;

- зміцнення договірної дисципліни;

- прискорення обороту коштів.

Система безготівкових розрахунків має бути пов'язана з ре­альним товарним оборотом. Тільки за такої умови буде забезпе­чений безперервний кругооборот коштів суб'єктів господарю­вання і, як наслідок, розвиватиметься виробництво. Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме нормальним ринко­вим відносинам.