4.1. Сутність, призначення і функції податків.

Матеріальна основа податків полягає в тому, що вони є сумою грошових коштів, мобілізованих державою у платників податків.

Існуюча система податків і податкових платежів ставить перед еконо­містами питання, які платежі державі слід вважати податками, а які ні? З цього приводу зазначимо, що для платника різниці не існує, яку назву маєтой чи інший платіж і куди він в державі зараховується, бо для нього (пла­тника) це витрати. Для держави також не має суттєвого значення, яку на­ зву має той чи інший платіж, бо для нього головним є повне і своєчасне його надходження до відповідних фондів з метою повного і своєчасного фінансування з них відповідних заходів. Таким чином, питання про те, які платежі державі вважати податками, а які ні, має чисто теоретичне значен­ня в плані їх класифікації. Платежі, що сплачуються державі юридичними і фізичними особами, бувають трьох видів: податок, відрахування, платня (плата). У чому по­лягає різниця між ними, і які з них за економічним змістом відносяться до податків?

Платня (плата) - це вид платежу, що сплачується платником за щось. Наприклад, платня за воду, яка збирається з водогосподарських сис­тем, попенна платня як форма лісового доходу. Розмір платні завжди за­лежить від обсягу ресурсів, що використовуються. Чим більший обсяг ви­користаних ресурсів, тим, при незмінній ставці, більший розмір платні за них, і навпаки.

Відрахування - це вид платежу, що передбачає цільове призначення і вираховується від чогось. Наприклад, відрахування від заробітної плати до фонду соціального страхування, до Пенсійного фонду. Розміри відраху­вань встановлюються в законодавчому порядку до відповідного джерела (бази). Змінювати ставки відрахувань і використовувати кошти не за при­значенням не дозволяється, крім як у законодавчому порядку.

Податки - це вид платежу, що сплачується платниками для утриман­ня державних структур і виконання ними функцій управління, соціальної, економічної та ін. Податки, в своїй більшості, не мають конкретного ці­льового призначення. Розраховуються вони і сплачуються в порядку, вста­новленому законодавчо.

В цілому, різниця між платнею, відрахуваннями і податками як фор­мами платежів державі незначна. Вона стосується практично лише їх видів і цільового призначення. В той же час, в окремих країнах, наприклад у США, відрахування на соціальне страхування, хоча й мають цільовий ха­рактер, однак називаються податком на соціальне страхування. В зв'язку з цим логічно було б усі види платежів до державних централізованих фон­дів вважати податками.

Окрім податків і податкових платежів, у доход бюджету надходять і так звані неподаткові платежі (доходи від продажу конфіскованого майна). Ці платежі надходять до бюджету лише тому, що він є основним централізова­ним фондом грошових коштів держави. Вони не мають цільового характеру, їх відмінність від податків і податкових платежів полягає в тому, що вони не є фіскальним інструментом формування доходів бюджету, всупереч подат­кам і податковим платежам, які виконують таке призначення.

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом знов створеної вартості. Таким чином, вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Реалізація цих відносин здійснюється через функції, що виконують податки.

В сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція є основною функцією податків. її зміст полягає у тому, що з її допомогою, шляхом стягнення (сплати) встановлених держа­вою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фон­ди, що являють собою матеріальну умову існування держави і здійснення нею внутрішньої та зовнішньої політики. Держава має отримувати не лише достатньо податків, але й своєчасно, щоб у встановлені строки фінансува­ти відповідні витрати бюджету. За допомогою фіскальної функції податків відбувається одержавлення частини національного доходу, який створено в народному господарстві країни. Таким чином, фіскальна функція подат­ків створює об'єктивні умови для втручання держави в економіку, в еко­номічні відносини, тобто обумовлює функціонування регулюючої функції.

Сутність регулюючої функції податків полягає в тому, що вони впливають на різні сторони діяльності їх платників. Так, податки спричи­няють значний вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, розширюючи або скорочуючи платоспроможний попит населення і т.п. У зв'язку з цим держава в змозі свідомо використовувати податки з метою регулювання визначених пропорцій у соціально-економічному житті сус­пільства.