3.11. Розрахунки з застосуванням векселів
Однією з форм безготівкових розрахунків з погашення боргів за товарно-матеріальні цінності є розрахунки за допомогою застосування векселів.
Вексель - це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму грошових коштів своєму кредитору - власнику векселя (векселеутримовачу) у встановлений строк. Він широко використовується в комерційній та банківській практиці в країнах з ринковою економікою як форма видачі позабанківського кредиту.
Застосування векселів у господарському обороті в Україні регламентується постановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. «Про використання векселів в господарському обороті України», а також прийнятими в 1993 р. Національним банком України «Порядком здійснення банками операцій з векселями» і Положенням «Про переказний та простий вексель», Указом Президента України від 14.09.94 р. «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності»і Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р.
Векселі бувають декількох видів. Однак у господарському обороті України застосування отримали в основному два види векселів — простий (соло-вексель) і переказний (тратта).
Бланки векселів є документами суворої звітності. Вони виготовляються та видаються (продаються) банками в книжечках по 25 і 50 векселів.
При розрахунках векселями простий вексель виписує та підписує боржник, а переказний - кредитор.
У простому векселі фіксується найменування боржника та кредитора, строк платежу, сума платежу. Він також повинен мати підпис і печатку векселедавця. В цілому простий вексель містить нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселеутримувачу вказану в ньому суму боргу.
Переказний вексель, що виписується та підписується кредитором, являє собою наказ боржнику (трасату) про сплату у встановлений строк- вказаної суми грошових коштів третій особі. Виписаний переказний вексель має бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної сили. Акцептом векселя платник бере на себе зобов'язання сплатити його суму у встановлений строк. У випадку незгоди платити за векселем, платник виписує та нотаріально засвідчує вексельний протест.
Оплата по векселю може бути гарантована банком. Банківська гарантія платежу по векселю називається «аваль». Вона передбачає відповідальність банку-аваліста перед векселеутримувачем за сплату боргу (оплату векселя) у встановлений строк за рахунок кредиту. З іншого боку, при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з платника встановлену плату (відсоток).
У випадку наявності кредиторів у платника він може переадресовувати переказний вексель для оплати на ім'я одного з цих кредиторів. У цьому випадку на зворотному боці векселя робиться відповідний передавальний напис - індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредитних коштів, бо він використовується як засіб платежу.
У розрахунках за допомогою переказного векселя беруть участь три особи: векселедавець - особа, що видає вексель; векселеутримувач - особа, що отримала вексель і має право вимагати по ньому оплату від платника; платник (трасат) - особа, яка повинна оплатити вексель.
Черговість операцій при розрахунках переказним векселем така:
- Оформлення векселя кредитором.
- Видача векселя векселеутримувачу.
- Пред'явлення векселя до акцепту платником.
- Передача акцептованого векселя векселеутримувачу.
- Пред'явлення векселя векселеутримувачем платнику для його оплати.
- Оплата векселя платником.
Використання векселів у розрахунках має свої переваги: зменшується необхідність в оборотних (грошових) коштах; прискорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; залучення до оплати за товар третьої особи, що має кошти; зменшується необхідність у банківському кредиті; скорочується грошова маса та гальмування інфляційних процесів.
Проте погіршення фінансового стану значної кількості суб'єктів господарювання в Україні в умовах переходу її на ринкові відносини не дозволяє в широких масштабах використовувати векселі в платіжному обороті.
- Фінанси підприємств конспект лекцій
- Тема 1. Основи організації фінансів підприємств
- 1.1. Сутність фінансів підприємств, принципи їх організації та зміст
- 1.2. Функції фінансів підприємств і їх характеристика
- 1.3. Фінансові ресурси підприємств, їх склад і характеристика
- Тема 2. Оборотні кошти та їх організація на підприємстві
- 2.1. Суть, склад і розміщення оборотних коштів
- 2.2. Класифікація, джерела формування, принципи організації
- 2.3. Необхідність і методи визначення потреби в оборотних коштах.
- 2.4. Метод прямого розрахунку оборотних коштів для створення виробничих запасів
- 2.5. Показники стану власних оборотних коштів
- 2.6. Ефективність використання оборотних коштів
- Тема 3. Грошові розрахунки підприємств
- 3.1. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві
- 3.2. Безготівкові розрахунки
- 3.3. Готівкові розрахунки
- 3.4. Організація безготівкових грошових розрахунків
- 3.5. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття
- 3.6. Розрахунки платіжними дорученнями
- 3.7. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
- 3.8. Розрахунки платіжними вимогами
- 3.9. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- 3.10. Розрахунки за акредитивами
- 3.11. Розрахунки з застосуванням векселів
- Тема 4 Оподаткування підприємств
- 4.1. Сутність, призначення і функції податків.
- 4.2. Поняття, що застосовуються в оподаткуванні
- 4.3. Сутність податкової системи, принципи її побудови, види податків і джерела їх сплати
- 4.4. Непрямі податки
- 4.4.1. Податок на додану вартість
- 4.4.2. Акцизний збір
- 4.5. Прямі податки
- 4.5.1. Оподаткування прибутку підприємств
- 4.5.2. Оподаткування доходів громадян
- Тема 5. Грошові надходження підприємств. Формування і розподіл прибутку.
- 5.1. Характеристика та склад грошових надходжень підприємств
- 5.2. Формування валового і чистого доходу
- 5.3. Формування прибутку підприємства як результат фінансово-господарської діяльності підприємства
- 5.4. Прибуток від реалізації продукції та його формування
- 5.5. Розподіл і використання прибутку