Методичні рекомендації

При вивченні першого питання необхідно звернути увагу на основи оподаткування доходів фізичних осіб, а саме на податок з доходів громадян, який стягувався безпосередньо з доходів платників — фізичних осіб. В економічно розвинутих країнах цей вид податку відіграє суттєву роль у формуванні доходів бюджету. В Україні питома вага цього податку в загальному обсязі доходів бюджету була незначна, що є наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. Сьогодні податок з доходів фізичних осіб займає досить місце у доходах Державного бюджету України. До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою поміркованих ставок і податкових соціальних пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення. А недоліком є значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Особливо це стосується оподаткування доходів від підприємницької діяльності.

З 1 січня 2004 року набув чинності новий Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" прийнятий Верховною Радою України 22.05.2003 за №889-IV. Працедавець, який укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, є для таких найманих осіб податковим агентом. Згідно Закону податковий агент - це юридична або фізична особа, які незалежно від їх організаційно-правового статусу, зобов'язані: по-перше, нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів до бюджету; по-друге, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам; по-третє, нести відповідальність за порушення норм Закону.

У другому питанні необхідно, насамперед, з’ясувати об’єкт оподаткування та порядок його визначення, а також право платника на податковий кредит.

Об'єктом оподаткування для фізичних осіб – резидентів є:

• загальний місячний оподатковуваний дохід;

• чистий річний оподатковуваний дохід;

• доходи з джерелом їх походження в Україні, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

• іноземні доходи.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей, така вартість перераховується у гривні за валютним курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

Сп - ставка податку встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Наприклад, підприємство надає фізичній особі туристичну путівку вартістю 800 грн. (в т.ч. ПДВ).

Розраховуємо коефіцієнт: К = 100:(100-15)= 1,17647; нарахований дохід дорівнює: 800 грн. х 1,17647 = 941,18 грн.; сума податку дорівнює: 941,18 грн. х 15% = 141,18 грн.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України, внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у фонд безробіття.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи :

• сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом, у тому числі (але не виключно):

а) сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (безвісно пропали) або померли внаслідок виконання ними службових обов'язків;

б) сума державних премій України або державних стипендій України, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України ;

в) сума допомоги, яка виплачується (надається) жертвам нацистських переслідувань або їх спадкоємцям з бюджетів;

г) сума допомоги, яка виплачується (надається) особам, визнаним репресованими та/або реабілітованими згідно із законом, або їх спадкоємцям;

д) сума пенсій, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Виключення, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплати заробітної плати; виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності; регресивні виплати;

• сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт;

• сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею;

• сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом;

• суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються:

а) професійними та творчими спілками їх членам у випадках передбачених законом;

б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону;

в) іншими неприбутковими організаціями та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним, з ними фізичним особам;

• сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

• сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця у розмірах, визначених законом;

• кошти або вартість майна (немайнових активів), які надходять платнику податку за рішенням суду внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін, з урахуванням норм Сімейного кодексу України;

• аліменти, що виплачуються платнику податку;

• кошти або майно (майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг), які отримують платники податку як подарунок;

• кошти або майно, майнові чи немайнові права, які отримують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину встановленому Законом;

• вартість товарів, які надходять платнику податку як їх гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості таких товарів, надана платнику податку у разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ціни придбання таких товарів;

• кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчужених державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у формі, відмінній від грошової;

• вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів особистого захисту, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, який надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання, що щорічно встановлюються Кабінетом Міністрів України. Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому такий робочий одяг, взуття, обмундирування, засоби особистого захисту, граничний строк використання яких не настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку;

• вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;

При виплаті грошової компенсації вартості такого вугілля її сума оподатковується при її виплаті та за її рахунок у загальному порядку.

• сума надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) з бюджетів або державних цільових страхових фондів згідно із законом, а також бюджетного відшкодування при застосуванні права на податковий кредит, що повертається платнику податку;

• дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів;

• сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства;

• прибуток від операцій з майном або інвестиційними активами, який не підлягає оподаткуванню згідно з відповідними положеннями цього Закону;

• сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми місячного прожиткового мінімуму у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.

Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку;

• кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:

а) будь-якою фізичною особою чи благодійною організацією;

б) працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми місячного прожиткового мінімуму. Сума перевищення над такою сумою, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, тобто за ставкою 13%;

• кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств;

• основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося;

• вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку - члена такої професійної спілки, створеної за законодавством України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

• дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону;

• сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище розміру місячного прожиткового мінімуму. Сума перевищення, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою, встановленою Закону, тобто за ставкою 15 %;

• вартість одягу, взуття, а також суми грошової допомоги, що надаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків (у тому числі випускникам професійних освітньо-виховних закладів і вищих освітніх закладів І і II рівня акредитації), у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України;

• сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою;

• сума, одержувана платником податку за здавання ним крові, грудного жіночого молока, інших видів донорства, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою;

• вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) відповідно до закону.

Якщо платник податку з числа державних службовців та прирівняних до них осіб має право на отримання одноразової грошової компенсації витрат для створення належних житлових умов відповідно до законодавства, то сума такої компенсації оподатковується при її виплаті за її рахунок як додаткове благо;

• сума, одержувана платником податку за здану (продану) ним вторинну сировину та побутові відходи, за винятком брухту чорних або кольорових металів.

Особливістю цього Закону є встановлення права платника податку на податковий кредит, який є сумою витрат, фактично понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів України протягом звітного року.

На суму таких витрат дозволяється зменшення суми загального річного оподатковуваного доходу платника, одержаного ним за наслідками календарного року.

До переліку витрат, дозволених включати до податкового кредиту, відносяться такі витрати громадянина:

• частина суми процентів за іпотечним кредитом ( набирає чинності після набрання чинності Закону України "Про іпотеку", але не раніше 1 січня 2005 року);

• сума коштів або вартість майна, переданих громадянином у вигляді пожертвувань або благодійних внесків (але, не менше 2 та не більше 5 відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу);

• сума коштів, сплачена громадянином на користь закладів освіти за навчання як його самого так і іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення ( але не більше суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, помноженої на 1,4);

• сума власних коштів, сплачена громадянином на користь закладів охорони здоров'я для компенсації платних послуг з лікування як його самого так і іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, у тому числі для придбання ліків, медичних засобів та пристосувань (після набрання чинності Закону України про загальнообов'язкового медичне страхування);

• сума витрат на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій за договорами довгострокового страхування життя та не раніше 1 січня 2005 року сума витрат на сплату страхових внесків за договорами недержавного пенсійного страхування;

• сума витрат на штучне запліднення та оплата вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини.

Якщо у громадянина протягом року після набрання чинності Закону року були такі витрати, він може звернутися до податкової служби для перерахунку податку вже з врахуванням кредиту.

Для цього по результатах звітного року йому потрібно подати декларацію із зазначенням:

• суми загального річного оподатковуваного доходу;

• суми сплаченого податку;

• суми, на яку він вважає можливим зменшити свій річний оподатковуваний дохід (податковий кредит).

Термін подання декларації - до 1 квітня наступного року за звітним.

Якщо витрати працівника документально підтверджені, податкова служба проведе перерахунок і орган державного казначейства поверне йому суму зайво сплаченого податку на розрахунковий рахунок або надішле поштовим переказом.

При заповненні декларації необхідно вказати документи, які підтверджують витрати, включені до податкового кредиту: фіскальний або товарний чек, касовий ордер, накладна, інший розрахунковий документ або договір, які ідентифікують продавця та визначають суму таких витрат.

Документи, які підтверджують витрати, включені до податкового кредиту, не надсилаються до податкового органу, але громадянин зобов'язаний зберігати їх у себе. Якщо у податкової служби виникнуть які-небудь питання, він зобов'язаний буде їх пред'явити.

При цьому, сума податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу за рік, одержаного як заробітна плата.

Право на податковий кредит на наступний час (тобто наступний податковий рік) не переноситься.

Тобто правом на податковий кредит громадянин повинен скористатися в тому році, коли він мав фактичні витрати. Наприклад, якщо у минулому році громадянин зробив благодійний внесок до неприбуткової організації, то до 1 квітня поточного року він повинен подати декларацію та включити цю суму до податкового кредиту.

При вивченні четвертого питання необхідно усвідомити, що застосування пільг завжди було одним із основних питань порядку оподаткування доходів фізичних осіб. Поряд з питанням про ставки податку порядок застосування пільг є предметом найбільших дискусій, яке, на жаль, ще й досі належним чином не вирішене.

Податкова соціальна пільга – це сума, на яку зменшується оподатковуваний дохід. Статтею 6 Закону України ”Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено систему надання податкових соціальних пільг. Розмір установлено у відсотках (100%, 150%, 200%) до 50 % розміру мінімальної заробітної плати у розрахунку на місяць.

При цьому, податкова соціальна пільга застосовується лише до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, та якщо його розмір не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4.

Проте не дивлячись на обмеження суми доходу, яке дозволяє застосовувати пільгу, закладене в Закон ідея надання пільги тільки фізичним особам з невисоким рівнем доходу на практиці може бути не дієвою.

Окрім того, те, що останніми змінами Закону обмеження границі застосування пільги тепер розповсюджено не тільки на заробітну плату, але й на інші, прирівняні до неї згідно законодавству, заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, ситуацію із застосуванням пільги ще більше заплутало.

Податкову соціальну пільгу встановлено для наступної категорії платників:

I категорія. Розмір пільги дорівнює одній мінімальній заробітній платі (100 відсотків) - для будь-якого платника податку;

II категорія. Розмір пільги дорівнює 150 % однієї мінімальної заробітної плати - для платника податку, який:

• є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

• утримує дитину — інваліда І або II групи — на кожну дитину віком до 18 років;

• має троє чи більше дітей віком до 18 років - на кожну дитину віком до 18 років;

• є вдівцем або вдовою;

• є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи ;

• є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

• є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;

• є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

III категорія. Розмір пільги дорівнює 200 % однієї мінімальної заробітної плати - для платника податку, який є:

• особою, що є Героєм України, героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

• учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;

• колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

• особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

• особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграді період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Окрім того, слід зазначити, що якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одина податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Податкова соціальна пільга, як зазначалося, застосовується до нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем роботи, за іншими місцями роботи оподатковується вся сума доходу, без пільги.

Платник подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Крім того, податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів з податкового місяця отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги і перестає застосовуватися з місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або призупинив трудові відносини з таким працедавцем.

Після закінчення календарного року, або при звільненні податковий агент повинен зробити перерахунок податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, згідно ст. 6 Закону перерозрахунок повинен здійснюватися працедавцем за місцем застосування пільги в трьох випадках:

• за результатами звітного податкового року;

• при зміні місця застосування пільги за самостійним рішенням платника податку;

• при припиненні трудових відносин.

Однак, Законом не встановлено механізм проведення перерозрахунку сум доходів і податкових соціальних пільг. Це може призвести до того, що працедавці керуючись законодавством можуть такий перерозрахунок і не здійснювати.

П’яте питання присвячується ставкам податку з доходів фізичних осіб. Законом передбачається запровадження однієї ставки - 15%. А на перехідний період з 1 січня 2004 року до 1 січня 2007 року в Україні діяла ставка 13%.

При цьому, ставка 15% застосовується до заробітної плати незалежно від місця роботи (основне чи неосновне). Тоді як раніше згідно Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" до доходів, одержаних громадянами за місцем основної роботи (там, де ведеться трудова книжка), застосовувалася прогресивна шкала ставок, а доходи, одержані не за місцем основної роботи оподатковувалися за ставкою 20 %.

Ставка податку може мати й інший розмір, прямо визначений відповідними нормами цього Закону (наприклад: спадщина, для якої залежно від ступеня спорідненості та об'єкта спадку застосовуватимуться ставки 0%, 5% та 15%. Доходи від виграшів чи призів, або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів – фізичних осіб оподатковуються за ставкою 30% тощо).

У шостому питанні слід звернути увагу на те, що Законом встановлено й деякі особливості в оподаткування таких доходів, як доходи від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найом (піднайом); проценти, дивіденди, роялті; доходи від операцій з інвестиційними активами; доходи, отримані у вигляді благодійної допомоги; доходи, отримані за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування; доходи від операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням, рухомим та нерухомим майном тощо.

Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найом (піднайом) здійснюється наступним чином.

Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю та також при нарахування доходу від надання в оренду нерухомого майна є, орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди.

Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, встановленою КМУ (Постанова КМУ від 20.11.2003 №1787).

Надання в оренду нерухомості, що належить юридичній або фізичній особі - нерезиденту, здійснюється виключно через засноване ним постійне представництво не території України або юридичну особу - резидента, що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору, а якщо нерезидент є фізичною особою, - виступає також його податковим агентом відносно таких доходів.

Якщо орендар є фізичною особою, яка не є СПД, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету є платник податку - орендодавець. При цьому:

• такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету;

• договір оренди нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, при цьому нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за основним місцем проживання орендодавця (постанова КМУ від 29.10.2003 №1692).

Оподаткування виграшів та призів також забезпечується нормами даного Закону. Податковим агентом платника податку при нарахуванні на його користь доходу у вигляді виграшів або призів у лотерею (крім державних), є особа, яка здійснює таке нарахування. При цьому витрати, понесені таким платником податку у зв'язку з одержанням таких доходів, не беруться до уваги. Доходи кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Платник податку, який отримує дохід у вигляді виграшу в азартні ігри в казино, інших гральних місцях чи домах, зобов'язаний включити до складу свого загального оподатковуваного річного доходу позитивну різницю між сумою такого доходу та документально підтвердженими витратами.

Оподаткування благодійної допомоги також враховано у новому Законі. При цьому благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову. Не підлягає включенню до оподатковуваного доходу цільова або нецільова благодійна допомога, яка надходить платнику податку, постраждалому внаслідок:

а) екологічних, техногенних та інших катастроф;

б) стихійного лиха, аварій, епідемій загальнодержавного або місцевого характеру.

Не підлягає включенню до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі, матеріальної, яка надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір мінімального прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги.

Не підлягає включенню до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) згідно переліку набувачів такої цільової благодійної допомоги.

Відповідно до норм Закону об’єктом оподаткування податку є, також, іноземні доходи.

Якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.

Для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни , в які сплачується такий дохід, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Така довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні.

Оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження під звіт та не повернутих у встановлений строк здійснюється з урахуванням наступних особливостей. Податковим агентом платника податку при оподаткуванні таких сум, є особа, що надала такі суми. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження, або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надає кошти під звіт.

Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку (після закінчення третього банківського дня), але не пізніше звітного місяця, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, то така сума підлягає оподаткуванню та платник податку сплачує штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів.

Наприклад, підприємством надано робітнику кошти на відрядження у сумі 1000 грн. Після повернення із відрядження 13 січня поточного року робітник надає авансовий звіт, затверджений у сумі 800 грн. Залишок надміру витрачених коштів робітник повертає: а) 25 січня;б) 5 лютого.

І у випадку а) і у випадку б) робітник сплачує штраф у розмірі 15% від суми 200 грн. (1000 грн. - 800 грн. = 200 грн.), тобто 200 х 15% = 30 (грн.).

Крім того, у випадку б) сума 200 грн. підлягає оподаткуванню за ставкою 15%, при цьому сума податку утримується з заробітної плати за січень. Для визначення доходу, з якого утримується податок, застосовується "натуральний коефіцієнт":

200x100 : (100-15) = 235,29 (грн.), податок становитиме: 235,29x15% = 35,29 (грн.).

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

При оподаткуванні доходів фізичних осіб враховуються особливості оподаткування операцій із заміщення втраченої власності. Якщо платник податку втрачає належний йому на правах власності застрахований об'єкт майна внаслідок його викрадення, зруйнування чи визнання непридатним для використання, то такий платник податку при отримані суми страхового відшкодування зобов'язаний витратити її на відновлення такого майна чи придбання нового майна, аналогічного втраченому, на його заміну. Якщо платник податку, не здійснює таку заміну (відновлення) протягом встановлених строків, то невикористана сума такого страхового відшкодування включається до складу відповідного річного оподатковуваного доходу такого платника. Наявність факту втрати об'єкта майна має бути підтверджена офіційними висновками органів внутрішніх справ України або іншими установами або організаціями, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати наявність обставин непереборної сили.

У сьомому та восьмому питанні необхідно звернути увагу на декілька важливих моментів. Податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті до бюджету під час виплати доходу. А якщо дохід нараховується, але не виплачується, то податок підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо нарахований дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою із каси, то податок сплачується до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Податок з доходів фізичних осіб підлягає зарахуванню до місцевих бюджетів згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Сума податку підлягає перерахуванню до місцевих бюджетів за місцезнаходженням як юридичних осіб, так і за місцезнаходженням їх філій або відокремлених підрозділів, яким надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати податку до бюджету.

При цьому, у разі зміни юридичної адреси суб'єктів підприємницької діяльності - платників податків, сплата податку після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

За новим Законом річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який:

• зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів;

• має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Декларація є єдиною для всіх законодавче встановлених випадків її подання.

Платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платники податків зобов'язані вести облік доходів і витрат, якщо такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на застосування податкового кредиту.

Платники податку повинні заводити Книгу самостійно. Книга може мати вигляд, як правило, зошита чи блокнота і купується платниками самостійно.

Записи в графах Книги здійснюються безпосередньо платниками податку, або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати такі записи, чітко і розбірливо не пізніше наступного дня після отримання відповідних сум доходів, сплати (перерахування) податку, а також понесених витрат, які пов'язані з отриманням доходів.

Підрахунки відображених у Книзі даних проводяться для цілей заповнення декларації, коли згідно з нормами цього Закону та інших законів таке подання є обов'язковим, або платники податку мають право подати таку декларацію з метою повернення надміру сплачених податків. Суми отриманих доходів, понесених витрат та сплачених (перерахованих) податків відображаються в графах Книги в гривнях.

До граф Книги записуються відповідно дати отримання доходу, понесених витрат, сплати податку, назви та коди за ЄДРПОУ для юридичних осіб, прізвища, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери за наявністю для фізичних осіб, а також їх юридичні і податкові адреси, де платники податку отримували доходи, які включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, та здійснювали витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням зазначеного доходу та суми доходів, з яких складається загальний річний оподатковуваний дохід, а також суми понесених витрат, підтверджених документально, які безпосередньо пов'язані з отриманням зазначеного доходу, суми сплаченого податку.

Особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, в тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є: податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує її розмір; орган державного казначейства, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Якщо останній день терміну подання податкового розрахунку припадає на вихідний чи святковий день, то останнім днем терміну вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Якщо до закінчення терміну подання податкового розрахунку податковий агент виявляє помилки в раніше поданому за поточний звітний період податковому розрахунку, він зобов'язаний подати новий податковий розрахунок. При цьому штрафні санкції та адміністративні штрафи не застосовуються, а раніше поданий податковий розрахунок скасовується.

Податковий розрахунок подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи - податкового агента.

У разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку до закінчення терміну приймання (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу) подається новий звітний податковий розрахунок.

У разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Окрім того слід звернути увагу на порядок оподаткування доходів громадян від здійснення підприємницької діяльності, оскільки він відрізняється від вищевикладеного порядку.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, або за фіксованим розміром податку (далі — фіксований податок) шляхом придбання патенту за умов, визначених в законі, або за загальною системою оподаткування. В цьому випадку оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Склад витрат, які враховуються при визначенні оподаткованого доходу визначається згідно з положеннями Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Державною податковою інспекцією України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менші ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.

Нарахування податку для громадян, що займаються підприємницькою діяльністю і які не сплачують фіксованого податку, здійснюється податковими органами на підставі декларацій громадян. При цьому протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету авансові платежі: по 25% річної суми податку, обчисле­ної за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, — 25% суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально подають податковому органу декларації, в строки, які встановлені Законом №2181 – ІІІ для квартального податкового періоду. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).