logo
Антикризисное управления предприятием / Razdel_1AUP

1.1. Кризові явища як об’єкт управління

Кризові явища супроводжують існування усіх реальних соціально-економічних систем, зокрема функціонування підприємств різних галузей, форм власності та організаційно-правового статусу.

Поєднує всі ці різнопланові явища очікування керівниками та власниками підприємств потенційних негативних наслідків, що не влаштовують їх, оскільки призводять до:

• збитків за підсумками виробничої діяльності, зменшення обсягів реалізації, доходів або до інших втрат;

Очікування негараздів — головна ознака сприйняття кризових явищ, хоча у кожному окремому випадку ці очікування залежать перш за все від оцінок, які здійснюються керівниками та власниками підприємств. І те, що в одному випадку трактується як криза, в іншому — тільки як одна з проблем.

Кризові явища є об'єктом антикризового управління, оскільки на них здійснюється вплив за допомогою різних інструментів та методів. Від характеристик об'єкта залежить вибір суб'єктами управління інструментів впливу на них.

Кризові явища мають розглядатися з позицій виявлення таких ознак:

Симптоми — це зовнішня ознака певного явища. Симптоми кризи — це зміни у «контрольних точках» діяльності підприємства, які характеризуються відхиленням у негативному напрямку базових показників від встановлених нормативів або проявом негативних тенденцій їх розвитку. До базових, що реєструють симптоми кризи на підприємствах, зазвичай відносять показники:

Для кожного з подібних показників мають встановлюватися критичні значення, так звані «кризові точки» (що відіграють роль «контрольних точок») та «латентні області» (області допустимих змін цих показників). «Вихід» у «латентні області» та наближення до критичних значень показників, узятих за «контрольні точки» для реєстрації симптомів криз певного типу, свідчить про негативні тенденції в діяльності підприємства, прояв кризових явищ.

Симптоми (показники) не завжди відбивають природу кризи, а тому необхідно досліджувати причини формування кризових явищ. В антикризовому управлінні розпізнавання симптомів кризи — вихідний етап, що спонукає до подальших досліджень інших параметрів кризових явищ з метою їхньої ідентифікації. Для цього використовується широкий спектр методичних прийомів дослідження господарської діяльності підприємства та його оточення.

Причини кризи — це сукупність подій або явищ, внаслідок яких формуються кризові явища. Причини кризових явищ формуються на основі взаємодії об'єктивних та суб'єктивних, зовнішніх та внутрішніх факторів (обставин), які переважно негативно впливають на діяльність підприємства, завдають шкоди окремим його елементам або системі в цілому та, при несвоєчасній реакції на ці чинники відповідними заходами, — можуть призвести до руйнації системи, на яку вони впливають.

Причини кризи слід шукати передусім усередині підприємства. Наступним кроком є визначення співвідношення зовнішніх та внутрішніх кризо-утворювальних факторів, механізму їх впливу на підприємство, можливих та доступних підприємству заходів впливу на кризу.

З метою розгляду причин виникнення та розвитку кризи підприємства слід виокремлювати щонайменше три групи факторів:

  1. ті, що сприяють виникненню кризових явищ (у макро-, мега- та мікросередовищах);

  2. ті, що визивають кризові явища;

  3. ті, що сприяють розвитку (нарощуванню) кризових явищ.

Фактори, що сприяють формуванню (виникненню) кризових явищ на підприємстві, слід вважати факторами ризику.

Фактори ризику — це такі обставини, які негативно впливають на діяльність підприємства, сприяють розбалансованості виробничо-управлінської системи та частішому виникненню збоїв (кризових ситуацій) у різних підсистемах підприємства та поза його межами — у зв'язках з агентами зовнішнього середовища. Вплив на ці фактори може запобігти розвитку криз на підприємстві або пом'якшити вплив кризових явищ на його діяльність.

Виокремлюють кілька ступенів деструктивного впливу факторів:

Кризові явища можуть бути визначені як реалізовані ризики певного типу. Система реальних та потенційних загроз постійно змінюється, також змінюється їхня значимість для безпеки підприємства.

Об'єкти впливу антикризового управління та системи управління безпекою подібні між собою: у першому випадку — це кризові явища певного типу, у другому — це небезпека, викликана певним співвідношенням кризо-утворюючих факторів, тобто також кризове явище.

При формуванні антикризової системи управління підприємством слід враховувати не тільки управління ризиками, а й управління безпекою. Тільки тоді можна досягти захищеності від кризо-утворюючих факторів.

Масштаби впливу кризових явищ на підприємство залежать від сукупності та характеру кризо-утворювальних факторів. За глибиною враження та механізмами впливу на підприємство розрізняють такі типи кризових явищ: протиріччя, збої, кризові ситуації, кризи.

Протиріччя (суперечності) — результат взаємодії сторін з різним сприйняттям та оцінкою того самого явища або об'єкта. З одного боку, суперечності, що існують всередині системи є джерелом розвитку підприємства, а з другого — вони можуть призвести до формування більш глибоких кризових явищ. Суперечності мають чотири рівні щодо прояву та впливу на підприємство: відмінність, поляризація, зіткнення, антагонізм. Суперечності наведено «за наростанням», тобто останні дві є проявами конфлікту у відносинах між окремими особами, групами, підрозділами, підсистемами, організаціями.

Конфлікт (зіткнення) — фаза розвитку суперечностей, у якій сторони конфлікту стають антагоністичними або полярними, заперечують одна одну й переходять у більш розвинуте явище чи процес з якісно новими формами вияву попередніх суперечностей.

Збій — це порушення запланованого перебігу подій локального рівня, який усувається на основі само-організаційних процесів або підпадає під стандартні процедури координації та коригування. Збої можуть проявлятися в діяльності будь-якої підсистеми підприємства, не наносячи значної шкоди. До збоїв можна віднести невчасне виконання доручення або планового завдання, запізнення на роботу, невчасна або неякісна підготовка контракту тощо. Однак при регулярному повторенні збоїв, слід проаналізувати їх причину, оскільки це може бути симптомом прихованої кризової ситуації.

Кризова ситуація —— це ситуація, в якій у незбалансованому стані перебувають негативні явища та

заходи з їх пом'якшення чи подолання на певному відрізку часу; це початок формування кризи певного типу. Її причиною є не тільки збіг несприятливих факторів. Вона зумовлюється: 1) тенденцією до нерівномірного розвитку зовнішнього середовища, а також об'єкта управління в цілому і окремих його частин; 2) наявністю недоліків (слабких сторін) у будь-якій виробничо-управлінській діяльності.

Основні характеристики кризових ситуацій такі:

Кризові ситуації, до яких вчасно не застосовано відповідних заходів, перетворюються на кризи різного характеру. При цьому кризові ситуації в некерованому варіанті розвитку, як правило, поглиблюються й проходять певні стадії, а саме:

  1. «потенційну кризову ситуацію», яка характеризується посиленням впливу кризо-утворювальних чинників на ситуацію у «контрольних точках»;

  2. «приховану кризову ситуацію» що характеризується розбалансуванням кризо-утворювальних чинників та заходів, розроблених для впливу на них з метою підтримки «нормальної ситуації», при цьому негативні тенденції у «контрольних точках» не реєструються спостерігачами;

  3. «явну кризову ситуацію», яка є вже першою стадією розвитку кризи.

Окремо серед небезпечних явищ вивчаються аварії та катастрофи, що об'єднуються у понятті «надзвичайні ситуації». Їх причини пов'язані з постійною наявністю таких факторів ризику:

пандемії, епізоотії тощо;

пов'язані з функціонуванням виробництв, технологічних процесів, транспортних засобів, які використовують потенційно небезпечні речовини, матеріали, високі температури, тиск, швидкість тощо.

За масштабами впливу на підприємство кризи поділяються на локальні, системні та стратегічні.

Локальна криза — це процес погіршення діяльності в одній із підсистем підприємства, зумовлений впливом об'єктивних та суб'єктивних, зовнішніх та внутрішніх факторів, на які заздалегідь не було здійснено відповідного впливу для підтримання нормальної ситуації, або збіг зазначених факторів мав несподіваний, невідворотний характер. Локальні кризи не порушують рівновагу системи, на яку вони впливають; такий тип небезпек можна ліквідувати самостійно.

Системна криза — процес погіршення фінансового, технологічного, виробничого, організаційного, соціального стану підприємства, стадія у його функціонуванні, коли порушується рівновага системи і виникає загроза її подальшого існування. За наявністю компенсаційних засобів можливо відновити нормальне функціонування системи та визначити терміни її виходу з критичного стану. Системна криза відповідає умовам, коли у підприємстві перестає спостерігатися прояв системних ефектів (наприклад, мультиплікативного). Як правило, системна криза є наслідком організаційної кризи, що формується в окремих ланках та підсистемах підприємства і призводить до розбалансування організації як системи. Своєчасний вплив на організаційну кризу може призупинити розвиток кризових явищ і запобігти формуванню системної кризи.

Стратегічна криза — це незапланований процес певної тривалості, що формується під впливом певного співвідношення зовнішніх і внутрішніх кризо-утворювальних чинників, та обмеженої можливості впливу з боку керівників і власників підприємств, які призводять до вичерпування стратегічного потенціалу і втрати доцільності подальшого існування підприємства з незмінними місією, цілями, напрямками діяльності та виробничим потенціалом. Наслідком такої кризи є перехід системи до нового стану або її розвалу (катастрофи).

Стратегічна криза свідчить про невідповідність організації вимогам передусім зовнішнього середовища. Скажімо, підприємство більше не може виготовляти продукцію, яка б задовольняла змінені потреби споживачів (наприклад, виготовлення механічних друкарських машинок в умовах широкого застосування комп'ютерних технологій), оскільки до складу його виробничого потенціалу включено застарілі технології та залучено персонал відповідної кваліфікації.